Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/13472/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13472/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначила, що податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2025 визначений розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислений зі всієї житлової площі без урахування підпункту а підпункту 266.4.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України. Зазначає, що після одержання спірних податкових повідомлень-рішень звернулася до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою від 09 травня 2025 року щодо застосування пільги та проведення звірки даних з податку на нерухоме майно в порядку, передбаченому п.п.266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України. До заяви було додано копії документів про право власності за адресами Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Місячна, 9 та АДРЕСА_1 .

Листом №391/К/22-01-24-01-03-08 від 10.06.2025 відповідач повідомив, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за домоволодіння загальною площею 199,9 кв.м. (розмір частки 1/2), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) проводилось за ставками, які були затверджені рішенням сорок п`ятої сесії Розсошанської сільської ради від 03.07.2020 №1.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області надіслано запит від 20.05.2025 №6875/5/22-01-24-13 Голові Розсошанської сільської територіальної громади щодо застосування для оподаткування рішення сорок п`ятої сесії Розсошанської сільської ради від 03.07.2020 №1, зокрема категорії будівель "будинки одноквартирні масової забудови". Станом на 10.06.2025 відповідь від Розсошанської сільської територіальної громади не надходила.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "Ф" від 14.03.2025:

№0013536-2413-2225-UA68040470000053519,

№0013534-2413-2225-UA68040470000053519,

№0013530-2413-2225-UA68040470000053519,

№0013539-2413-2225-UA68040330000086970,

№0013531-2413-2225-UA68040330000086970,

№0013527-2413-2225-UA68040330000086970.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган при нарахуванні податку безпідставно використав загальну площу об`єктів замість належних позивачці часток (1/2), не врахував пріоритетність відомостей первинних документів над помилковими даними реєстру та застосував ставку податку 0,5% замість встановленої місцевою радою 0,3%.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт стверджує, що нарахування проводилося на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запити до органів місцевого самоврядування щодо уточнення ставок податку залишилися без відповіді. Податковий орган наполягає на законності своїх рішень, оскільки платник податків зобов`язаний сплачувати податки у розмірах, встановлених законом. Також скаржник оспорює розмір судового збору, вказуючи на необхідність застосування понижуючого коефіцієнта 0,8 при поданні скарги через «Електронний суд».

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін, наголошуючи, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам, а податковий орган проігнорував її звернення про звірку даних, підкріплене оригіналами документів.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка – ОСОБА_1 у квітні 2025 року отримала податкові повідомлення-рішення від 14.03.2025про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022-2024 роки на об`єкти нерухомості, що перебувають у власності позивачки: житловий будинок загальною площею 345,3 кв. м (розмір частки 1/2), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , домоволодіння загальною площею 199,9 кв. м (розмір частки 1/2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об`єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 345,3 кв. м (розмір частки 1/2), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2025 №0013536-2413-2225-UA68040470000053519 за 2024 рік в сумі 3431,02 грн, №0013534-2413-2225-UA68040470000053519 за 3023 рік в сумі 3237,73 грн, №0013530-2413-2225-UA68040470000053519 за 2022 рік в сумі 3141,08 грн;

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об`єкт нерухомості - домоволодіння загальною площею 199,9 кв. м (розмір частки 1/2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2025 №0013539-2413-2225-UA68040330000086970 за 2024 рік в сумі 1986,28 грн, №0013531-2413-2225-UA68040330000086970 за 2023 рік в сумі 1874,37 грн і №0013527-2413-2225-UA68040330000086970 за 2022 рік в сумі 1818,42 грн.

09.05.2025 позивачка подала відповідачу заяву про перегляд розміру податку, визначеного цими податковими повідомленнями - рішеннями з порушенням пункту 266.4.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) без урахування рішень Розсошанської ОТГ від 03.07.2020 року яке діяло у 2022 році, від 06.07.2022 і 14.07.2023 року, які діяли у 2023 – 2024 роках, про встановлення ставки податку на нерухомість для «Будинки одноквартирні масової забудови» на період з 2022 року по 2024 рік на рівні - 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, та без врахуванням реальної площі житлового будинку, визначеної у техпаспорті. До заяви додала копії документів про право власності за адресами, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Листом від 10.06.2025 відповідач повідомив про надіслання запиту до Розсошанської ОТГ щодо прийнятих Розсошанською сільською радою рішень.

Вважаючи зазначену відповідь відмовою щодо перерахунку грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Порядок визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб регулює підпункт 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України

За змістом підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб

за належну їй частку.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2021 зареєстроване право спільної часткової власності позивачки на житловий будинок загальною площею 345,3 кв. м (розмір частки 1/2), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , набуте на підставі свідоцтва про право власності від 18.11.2021. Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.08.2025). Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.01.2006 зареєстроване право спільної часткової власності позивачки на домоволодіння – житловий будинок загальною площею 199,9 кв. м (розмір частки 1/2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.08.2025).

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2005 ВСІ №432638, зареєстрованого Ярмолинецьким БТІ 11.01.2006, що підтверджується відповідним Витягом про реєстрацію права власності, та технічного паспорту на будинок, загальна площа житлового будинку, що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складає 62,6 кв.м.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії; у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості щодо загальної площі житлового будинку (199,9 кв.м.) у АДРЕСА_1 внесені до Державного реєстру на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2005 ВСІ №432638, відповідно до якого загальна площа цього будинку - 62,6 кв.м.

Тому, у відповідності до частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості шодо загальної площі будинку, що містяться у свідоцтві про право на спадщину від 26.07.2005 ВСІ №432638 - 62,6 кв.м., мають пріоритет над відповідними відомостями, внесеними до Державного реєстру на підставі зазначеного свідоцтва.

Свідоцтво про право на спадщину від 26.07.2005 ВСІ №432638 та технічний паспорт позивачка додала до заяви від 09.05.2024 про перерахунок податку на нерухоме майно, визначеного спірними податковими повідомленнями – рішеннями. Однак, відповідач безпідставно не врахував зазначені документи для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно.

Отже, з урахуванням приписів пункту а підпункту 266.1.2 пункту 266.1 та підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є 1/2 загальної площі житлового будинку в АДРЕСА_2 , який належить позивачці на праві спільної часткової власності (172,65 кв.м.) та 1/2 загальної площі домоволодіння – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (31.3 кв.м.).

Згідно з пунктом б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. м.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Суд першої інстанції встановив, що для обчислення суми податку з об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності позивачки ( житловий будинок загальною площею 345,3 кв. м (розмір частки 1/2), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , домоволодіння загальною площею 62,6 кв. м (розмір частки 1/2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у спірних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач використав сумарну загальну площу таких об`єктів в розмірі 272,6 кв.м.

Разом з тим, фактична сумарна площа цих об`єктів, для цілей обчислення суми податку на нерухоме майно, складає 203,9 кв.м (сума 172,65 кв.м. і 31,3 кв.м.).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про порушення відповідачем підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Законом передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової нерухомості зменшується для житлових будинків на 120 кв. м. Податковий орган при обчисленні зобов`язань ОСОБА_1 не застосував цю пільгу, що призвело до безпідставного збільшення суми податку. Розрахунок суду першої інстанції, згідно з яким оподаткуванню підлягає лише 23,95 кв. м (сумарна частка 203,9 кв. м мінус пільга 180 кв. м для різних типів або 120 кв. м для будинків), є логічним наслідком правильного тлумачення норм матеріального права.

Також суд першої інстанції правильно застосував частину 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою у разі невідповідності відомостей реєстру документам, на підставі яких проведено реєстрацію, пріоритет мають відомості в документах. Оскільки позивачка надала податковому органу оригінали свідоцтв про право власності та технічний паспорт, які підтверджують її частку 1/2 та фактичну площу об`єктів, ігнорування цих даних відповідачем є протиправним.

Щодо тверджень скаржника про неможливість перегляду ставок податку, суд зауважує, що обов`язок доказування правомірності рішення в адміністративних справах покладається на відповідача згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка надала належні докази того, що рішеннями Розсошанської сільської ради на 2022– 2024 роки для відповідної категорії будівель установлено ставку податку на нерухоме майно у розмірі 0,3 %, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті ДПС України. Водночас відповідач не спростував зазначених обставин та не навів передбачених законом підстав для застосування ставки податку у розмірі 0,5 %.

За таких обставин нарахування податку із застосуванням неправильних ставок та виходячи з помилково визначеної площі об`єкта оподаткування свідчить про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку діям контролюючого органу та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не містять належних і переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.