Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/15175/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15175/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Салом П.І. у м. Вінниці) від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене листом № 952/8/17166 від 18 вересня 2025 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно позивача про його виключення з військового обліку на підставі пункту "а" частини 5 статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" у редакції від 15 жовтня 2003 року, що підтверджується відомостями довідки серії КП № 000296, виданої 03 жовтня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_4 замість військового квитка у зв`язку з відсутністю бланків.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач проходив військово-лікарську комісію 18 жовтня 2003 року за чинного на той час наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України" № 2 від 04 січня 1994 року і його було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 53а згаданого наказу.

Не ставлячи під сумнів запис про непридатність позивача до військової служби із виключенням з військового обліку по статті 53а Графи І Розкладу хвороб наказу Міністра оборони України № 2 від 04 січня 1994 року, відомості про що внесено до довідки серії КП № 000296 від 03 жовтня 2018 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка видається замість військового квитка у зв`язку з відсутністю бланків, суд першої інстанції констатував, що ця довідка втратила чинність, оскільки була дійсною до 03 жовтня 2015 року, а тому не може вважатися належним та достовірним документом на підтвердження факту непридатності позивача до військової служби, створювати будь-які правові наслідки та бути підставою для вчинення будь-яких юридично значущих дій.

Суд також зазначив, що відповідно до законодавства у сфері військового обліку внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється на підставі належних, чинних та актуальних документів, які підтверджують відповідні юридичні факти, зокрема результати медичного огляду та статус особи щодо військового обліку. Використання документів, строк дії яких закінчився, не забезпечує принципу актуальності та достовірності відомостей Реєстру.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту "а" частини 5 статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із непридатністю до військової служби задоволенню не підлягають, оскільки є непідтвердженими та ґрунтуються на нечинному військово-обліковому документі.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що положеннями зокрема Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не регламентовано процедуру повторного взяття на військовий облік осіб, які раніше були виключені з такого обліку.

Представник апелянта стверджує, що жодною нормою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено, що сплив строку дії довідки, виданої замість військового квитка у зв`язку з відсутністю бланків із записом про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, автоматично відновлює статус особи як військовозобов`язаного, що допускає можливість повторного взяття на військовий облік.

Крім того, представник позивача переконаний, що довідка серії КП № 000296 від 03 жовтня 2008 року має оцінюватися судом не як документ із формальною «датою дії», а як доказ існування юридичного факту - визнання особи непридатною до військової служби та виключення такої з військового обліку.

Тобто, представник апелянта переконаний, що після виключення з військового обліку позивач назавжди втратив статус військовозобов`язаного, а тому з моменту виключення з такого обліку на нього не поширюються зміни, що внесені до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

Довідкою серії КП № 000296 від 03 жовтня 2008 року підтверджується те, що ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 53а, протоколу № 3 від 18 жовтня 2003 року та наказу Міністра оборони України № 2 від 04 січня 1994 року.

З відомостей, що містяться у мобільному застосунку "Резерв+" військово-облікового документа в електронній формі, позивач дізнався, що інформація у електронному військово-обліковому документі відображається некоректно, а саме у мобільному застосунку "Резерв+" його категорія обліку значиться як військовозобов`язаний.

08 липня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо його виключення з військового обліку, проте відповіді на вказану заяву не отримав.

14 серпня 2025 року представником позивача подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо бездіяльності підпорядкованого територіального центру та нерозгляду заяви позивача від 08 липня 2025 року, однак відповіді також не отримав.

16 вересня 2025 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, у якому просив повідомити, чи розглянута скарга представника ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_3 листом вих. № 952/8/17166 від 18 вересня 2025 року повідомив заявника про те, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01 квітня 2025 року, а також повідомив про необхідність особисто прибути ОСОБА_1 до ТЦК та СП для проходження медичного огляду з метою поновлення висновку військово-лікарської комісії.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами 3, 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.

Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно зі статтею 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що 03 жовтня 2008 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 53а наказу Міністерства оборони України № 2 від 04 січня 1994 року.

Відомості про непридатність та виключення з військового обліку занесені до довідки серії КП № 000296 від 03 жовтня 2008 року, що видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка видається замість військового квитка у зв`язку з відсутністю бланків.

При цьому згадана довідка була дійсною до 03 жовтня 2015 року, а інформації щодо наявності дійсного військово-облікового документу в період після 04 жовтня 2015 року позивачем не надано, що враховано й судом першої інстанції.

Водночас підстави для виключення військовозобов`язаних та резервістів з військового обліку врегульовані статтею 37 Закону № 2232-ХІІ, зміст якої неодноразово змінювався.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції станом на день визнання позивача непридатним до військової служби за становим здоров`я):

"Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли."

На момент виникнення спірних у цій справі правовідносин підстави для виключення військовозобов`язаних та резервістів з військового обліку врегульовано частиною 6 статтею 37 Закону № 2232-ХІІ наступного змісту:

"Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку».

Діюча на даний час редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачає наступне:

"Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону».

Отже, згадувані вище редакції частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ протягом спірних правовідносин передбачали в якості однієї з підстав для виключення військовозобов`язаного з військового обліку визнання такого військовозобов`язаного непридатним до військової служби.

Водночас згідно з підпунктом 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі - Закон № 3633) військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа" (надалі - Порядок № 559; в редакції на час звернення позивача із заявою від 08 липня 2025 року) військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Порядок № 559 містить, зокрема, такі положення, які також піддягають застосуванню у межах даного спору:

- пункт 1 - Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа»;

- пункт 3 - Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через:

електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

- пункт 4 - У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

- пункт 14 - Військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках:

взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов`язаного або резервіста;

якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного;

зміни категорії щодо військового обов`язку;

відсутності місця для внесення змін;

невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку;

втрати (зіпсування);

виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Отже, наведені вище приписи дають можливість дійти висновку, що виданий позивачу до дня набрання чинності Законом № 3633 від 11 квітня 2024 року та Порядком № 559 військово-обліковий документ (посвідчення взамін військового квитка), може вважатися дійсним і не потребувати заміни лише в тому випадку, якщо відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14, зокрема відомості щодо придатності або непридатності до військової служби відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно, якщо наведені у виданому позивачу військово-обліковому документі - посвідченні, довідці взамін військового квитка, відомості щодо непридатності позивача до військової служби не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то такий військово-обліковий документ в силу абзацу 2 пункту 3 Порядку № 559 вважається недійсним і позивач згідно з вимогами абзацу 6 пункту 4 Порядку № 559 повинен був звернутися до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку для внесення відповідних змін та на виконання абзацу 6 пункту 14 цього ж Положення отримати новий військово-обліковий документ на бланку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.

Видана позивачеві довідка серії КП № 000296 від 03 жовтня 2008 року про його непридатність до військової служби була дійсною до 03 жовтня 2015 року, а матеріали справи не містять доказів отримання позивачем військово-облікового документу взамін такої довідки.

Крім того, невідповідність даних у військово-обліковому документі (посвідчені, довідці) та Реєстрі згідно з абзацом 2 пункту 3 Порядку № 559 робить недійсним раніше видане посвідчення, довідку та зобов`язує особу на виконання абзацу 6 пункту 4 Порядку № 559 звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення відповідних змін та отримати новий військово-обліковий документ згідно приписів абзацу 6 пункту 14 цього ж Положення.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.