Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/15409/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15409/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Матущаком В.В. у м. Хмельницькому) від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради здійснити коригування поданих розрахунків та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року;

зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради здійснити коригування поданих розрахунків та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачці відмовлено здійснити коригування поданих розрахунків та зарахувати до страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року, оскільки заява письмової чи електронної форми від ОСОБА_1 про призначення державної допомоги при народженні дитини до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради не надходила.

При цьому на обліку як одержувач державної соціальної допомоги при народженні дитини в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради ОСОБА_1 в зазначений період не перебувала.

Разом із тим суд встановив, що 20 вересня 2019 року чоловік позивачки через веб-сайт Мінсоцполітики подав заяву на отримання допомоги при народженні дитини та згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 21 жовтня 2024 року саме він отримував вказані виплати в період з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Окружний адміністративний суд дійшов висновку, що факт оформлення одноразової допомоги при народженні дитини чоловіком ОСОБА_2 , а не особисто позивачкою, не може слугувати достатньою підставою для відмови їй у зарахуванні до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На переконання суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради безпідставно відмовило ОСОБА_1 у здійсненні коригування поданих розрахунків та зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Пенсійний фонд України веде облік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Апелянт стверджує, що період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

При цьому на органи праці та соціального захисту населення покладено обов`язок звітувати щодо осіб, які перебувають на обліку.

Водночас в період з листопада 2019 року по 30 вересня 2022 року письмової чи електронної заяви від ОСОБА_1 про призначення державної допомоги при народженні дитини до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради не надходило.

На обліку як одержувач державної соціальної допомоги при народженні дитини в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради ОСОБА_1 в зазначений період не перебувала, а отже, на думку апелянта, жодних правових підстав для здійснення нарахування позивачці допомоги при народженні дитини та сплати за неї єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з листопада 2019 року по вересень 2022 року у відповідача не було.

Окремо в апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду, проте суд першої інстанції таким обставинам в оскаржуваному рішенні оцінки не надав.

У встановлений судом строк позивачкою подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує твердження апелянта про недотримання нею строку звернення до адміністративного суду. Зокрема зазначає, що предметом спору визначено відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо здійснення коригування поданих розрахунків, що викладена у листі відповідача від 30 липня 2025 року.

При цьому із позовною заявою до суду позивачка звернулася 05 вересня 2025 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що ж до суті спору, то у поданому відзиві позивачка погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність відмови Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради у здійсненні коригування поданих розрахунків та зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Стислий виклад встановлених обставин

Наказом Господарського суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року № 61-ка ОСОБА_1 (начальнику відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та статистики) надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 жовтня 2019 року по 05 вересня 2022 року.

Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-5 від 11 вересня 2024 року) до трудового стажу ОСОБА_1 не зараховано період з листопада 2019 року по вересень 2022 року (період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

03 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, у якій просила здійснити перевірку правильності обчислення трудового стажу та зарахувати до такого стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11 квітня 2025 року заявницю повідомлено про те, що відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, та згідно з Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2020 року № 773, на органи праці та соціального захисту населення покладено обов`язок звітувати щодо осіб, які перебувають на обліку. При цьому станом на 11 квітня 2025 року інформація щодо ОСОБА_1 як застрахованої особи за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року від страхувальника - Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради - до Реєстру не надходила. З огляду на те, що виправлення помилок, допущених у звітності за період з 01 січня 2011 року проводиться відповідно до пункту 10 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» від 15 грудня 2020 року № 773, тому пенсійним органом рекомендовано заявниці звернутися до страхувальника (Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради).

19 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою, у якій просила здійснити коригування поданих розрахунків та зарахувати до стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 30 липня 2025 року вих. № 4533 заявницю повідомлено про те, що за період з жовтня 2019 року по вересень 2022 року ОСОБА_1 не перебувала на обліку у відповідача та не зверталася за призначенням одноразової допомоги при народженні дитини. При цьому на звернення її чоловіка ( ОСОБА_2 ) від 20 вересня 2019 року, що подана в електронній формі через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, йому призначено одноразову допомогу при народженні дитини з 01 вересня 2019 року по 31 вересня 2019 року в розмірі 10320 гривень, а з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2022 року - по 860 гривень щомісячно. При цьому Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради за ОСОБА_2 здійснювалася сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне пенсійне страхування за період догляду за дитиною, за який він отримував одноразову грошову допомогу при народженні дитини.

З огляду на викладене відповідач зазначив, що здійснити коригування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період отримання допомоги при народженні дитини чоловіком позивачки ОСОБА_2 з листопада 2019 року по вересень 2022 року немає законних підстав, оскільки у цей період ОСОБА_1 не отримувала допомогу при народженні дитини, хоча і перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, що наведені у пунктах 3, 10 частини першої статті 1 вказаного Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 12 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема роботодавці в особі підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 вказаного Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону № 2464-VI).

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина четверта статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з частинами першою та другою статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Пунктом 8 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають зокрема особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Разом із тим пунктом 2 статті 14 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради є страхувальником, на якого покладено обов`язок зі сплати страхових внесків до солідарної системи щодо осіб, які зокрема здійснюють догляд до досягнення дитиною трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною такого віку. Водночас у разі несплати страхових внесків застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків в судовому порядку.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що 20 вересня 2019 року чоловік позивачки ( ОСОБА_2 ) через веб-сайт Мінсоцполітики подав заяву на отримання допомоги при народженні дитини та згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 21 жовтня 2024 року отримував вказані виплати в період з жовтня 2019 року по вересень 2022 року.

На підтвердження того, що до досягнення дитиною трирічного віку ОСОБА_1 не працювала, позивачка надала наказ Господарського суду Хмельницької області № 61-ка від 29 жовтня 2019 року "Про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною", згідно з яким у період з 30 жовтня 2019 року по 05 серпня 2022 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, виходить, що у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перебувала ОСОБА_1 , а допомогу при народженні дитини отримував її чоловік.

Відмовляючи позивачці здійснити коригування розрахунків та зарахувати до її страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною, відповідач посилався на те, що нею не подавалася заява про призначення державної допомоги при народженні дитини і вона не перебувала на обліку як одержувач державної соціальної допомоги при народженні дитини.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, окружний адміністративнй суд погодився із доводами позивачки та дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради безпідставно відмовило здійснити коригування поданих розрахунків та зарахувати до її страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною з листопада 2019 року по вересень 2022 року.

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Так, механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачений Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 (далі - Порядок № 178; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 2 пункту 1 Порядку № 178 передбачено, що цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (підпункт 2 пункту 2 Порядку № 178).

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 3 Порядку № 178 єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації. За осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 цього Порядку, в тому числі у разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 178 обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 1 цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку № 178 унормовано, що обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, провадиться на підставі бухгалтерських та інших документів, які підтверджують нарахування (обчислення) допомоги, грошового забезпечення або компенсації.

За приписами пункту 7 Порядку № 178, платники подають до територіальних органів доходів і зборів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Мінфіном за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

14 квітня 2015 року Міністерство фінансів України видало наказ № 435, яким затверджено Порядок формування та подання страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 435), який був чинним на момент виходу ОСОБА_1 у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який визначав процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 435 звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок (пункт 1 розділу IV Порядку № 435).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 435 таблиці 2, 8 додатка 4 до цього Порядку формуються та подаються лише районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення про нарахування сум єдиного внеску (грошового забезпечення) патронатним вихователям, батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини, за одного непрацюючого працездатного батька, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 розділу IV Порядку № 435 таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду особі надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Із наведених вище приписів Порядку № 178 та Порядку № 435 слідує, що єдиний внесок за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачує відповідне районне (міське) управління праці та соціального захисту населення на підставі бухгалтерських та інших документів. При цьому підставою для сплати єдиного внеску є нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, вище уже йшлося про те, що ОСОБА_1 не призначалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки така допомога призначена та виплачувалася її чоловіку ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви від 20 вересня 2019 року.

Водночас ОСОБА_2 не перебував у відпустці по догляду за дитиною, оскільки у такій відпустці перебувала його дружина - ОСОБА_1 на підставі наказу Господарського суду Хмельницької області № 61-ка від 29 жовтня 2019 року.

При цьому, зміст листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 30 липня 2025 року свідчить про те, що в період отримання допомоги при народженні дитини чоловіком позивачки ОСОБА_2 сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування також здійснювалася підприємством, на якому останній працював, а тому сплачена відповідачем сума єдиного внеску за період з листопада 2019 року по вересень 2022 року була знята.

Таким чином, виходить, що Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради спочатку сплачено єдиний внесок за ОСОБА_2 (який фактично отримував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), проте згодом інформацію про сплату такого внеску прибрано з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5). При цьому за ОСОБА_1 у період перебування нею у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку єдиний внесок не сплачувався, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що сплата єдиного внеску провадиться особі, яка фактично отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте в даному випадку відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування свідчать про те, що такий внесок не сплачено ані за чоловіка позивачки ОСОБА_2 , ані за особу, яка фактично перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, - ОСОБА_1 .

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, створюють для позивачки правову невизначеність, адже сплата єдиного внеску є обов`язковою умовою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи, який в майбутньому дає право на отримання відповідних соціальних виплат, в тому числі й пенсії.

При цьому суд враховує той факт, що чинним законодавством не передбачено повноваження відповідного органу соціального захисту населення здійснювати коригування розрахунків зі сплати єдиного внеску, а тому суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту порушеного права заявниці, помилково дійшов висновку щодо зобов`язання відповідача здійснити таке коригування.

Передчасними слід визнати й висновки окружного адміністративного суду щодо можливості зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки таке зарахування здійснюється пенсійним органом виключно у разі сплати страхувальником єдиного внеску за застраховану особу та подання відповідної звітності про сплату такого внеску за основним місцем обліку платника.

Іншими словами, спочатку страхувальник сплачує єдиний внесок за застраховану особу, подає звітність про сплату такого внеску і лише після цього на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України покладається обов`язок зарахувати певний період роботи особи (в даному випадку період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) до страхового стажу.

Такі обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, передчасно вирішивши питання про можливість зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду, без попереднього подання органом соціального захисту населення звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради допустило протиправні дії, які полягають у відмові подати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради подати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за час перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вирішено ухвалити нове рішення, тому слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 05 вересня 2025 року.

З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови у поданні звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради подати звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто з 30 жовтня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.