Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/11126/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11126/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправним та скасувати рішення відповідача №383 від 24.02.2025 про утримання надміру виплачених сум пенсій;

- визнання протиправним незарахування (вилучення) відповідачем зі страхового стажу позивача 4 роки 3 місяці та 19 днів страхового стажу в період з 01.08.2020 по 19.11.2024;

- зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період інвалідності з 01.08.2020 по 19.11.2024;

- зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві пенсію з 20.11.2024 року, враховуючи скасування рішення №383 від 24.02.2025, та враховуючи страховий стаж позивача 32 роки 6 місяців 1 день, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де й отримує з 23.03.2011 пенсію по інвалідності. Позивачка зауважує, що 24.02.2025 відповідачем прийнято рішення №383 про утримання надміру виплачених сум пенсії, згідно з яким за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 у зв`язку з невизнанням позивачку особою з інвалідністю утворилася переплата в розмірі 36 700 грн, яка підлягає поверненню. Також відповідачем вилучено зі страхового стажу позивача 4 роки 3 місяці та 19 днів. Як зазначає відповідач у листі від 01.07.2025, підставою для цього стала перерва між періодами встановлення інвалідності: за актом огляду МСЕК від 06.09.2017 позивачці було встановлено III групу інвалідності на період з 01.07.2017 по 31.07.2020, а за випискою з акта огляду МСЕК від 06.12.2024 року — ІІ групу інвалідності на період з 20.11.2024 по 31.10.2026. У зв`язку з цим замість 32 років 6 місяців і 1 дня страхового стажу при перерахунку пенсії позивачеві зараховано лише 28 років 2 місяці та 13 днів. На підставі зменшеного страхового стажу відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період з 20.11.2024 по 28.02.2025 та з 01.03.2025. Позивачка з такими діями відповідача не погоджується, оскільки з 01.07.2017 їй було встановлено III групу інвалідності до 31.07.2020, а в березні 2020 року на території України запроваджено карантинні обмеження, під час яких державні органи тривалий час не здійснювали прийом громадян, що унеможливило проходження переогляду. Крім того, чинним законодавством передбачалося, що під час дії карантину в разі пропуску строку переогляду МСЕК виплати не припиняються, а після завершення карантину проводиться перерахунок відповідно до результатів переогляду.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №383 від 24.02.2025 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо вилучення (незарахування) зі страхового стажу ОСОБА_1 4 років 03 місяців та 19 днів страхового стажу в період з 01.08.2020 по 19.11.2024;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період інвалідності з 01.08.2020 по 19.11.2024;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 20.11.2024 провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи зі страхового стажу 32 роки 06 місяців 1 день, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство на час дії карантину та воєнного стану гарантувало автоматичне продовження виплат та статусу інвалідності без необхідності вчасного з`явлення на огляд МСЕК, а тому жодної переплати чи перерви у стажі не виникло.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову, стверджуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначає, що між періодами встановлення інвалідності позивачу виникла фактична перерва тривалістю 4 роки 3 місяці та 19 днів, яку було правомірно вилучено зі стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії та виникнення переплати у сумі 36 700 гривень. Скаржник наполягає на тому, що сума надміру виплаченої пенсії підлягає поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а втручання суду в ці нарахування є формою втручання в дискреційні повноваження фонду.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 23.03.2011 отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 17.08.2016 серії 12 ААА №569257, внаслідок повторного переогляду позивачці підтверджено ІІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до липня 2017 року.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 06.09.2017 серії 12 ААА №598027, внаслідок повторного переогляду позивачці підтверджено ІІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01.08.2020.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 06.12.2024 серії 12 ААД №181239, внаслідок повторного переогляду позивачці встановлено ІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01.11.2026.

24.02.2025 відповідачем прийнято рішення №383 про утримання надміру виплачених сум пенсії, згідно з яким за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 у зв`язку з невизнанням позиваку особою з інвалідністю утворилася переплата в розмірі 36 700 грн, яка підлягає поверненню.

Також відповідачем вилучено зі страхового стажу позивачки 4 роки 3 місяці та 19 днів. З листа відповідача від 01.07.2025 слідує, що підставою для цього стала перерва між періодами встановлення інвалідності: за актом огляду МСЕК від 06.09.2017 позивачці встановлено III групу інвалідності на період з 01.07.2017 по 31.07.2020, а за випискою з акта огляду МСЕК від 06.12.2024 — ІІ групу інвалідності на період з 20.11.2024 по 31.10.2026. У зв`язку з цим замість 32 років 6 місяців і 1 дня страхового стажу при перерахунку пенсії позивачці зараховано лише 28 років 2 місяці та 13 днів. На підставі зменшеного страхового стажу відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період з 20.11.2024 по 28.02.2025 та з 01.03.2025.

Не погоджуючись з таким рішенням та діями відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317 (в редакції чинній на момент проведення останнього переогляду позивача).

Відповідно до п. 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом п. 15 Положення №1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно з п. 24 Положення №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Тобто, обов`язок щодо повідомлення органу Пенсійного фонду про огляд осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та його результати, покладається на органи медико-соціальної експертизи.

Ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону №1058-IV.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

З аналізу процитованих норм правового регулювання слідує, що законодавець встановив чітку залежність між статусом особи з інвалідністю та гарантіями її пенсійного забезпечення, а також визначив виключні підстави для втручання у майновий стан пенсіонера. Так, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

При цьому, відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі ч. 1 ст. 103 Закону №1788 виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №688/742/17.

Як встановлено матеріалами справи, позивачка перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 23.03.2011 отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 06.09.2017 серії 12 ААА №598027, внаслідок повторного переогляду позивачці підтверджено ІІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01.08.2020.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 06.12.2024 серії 12 ААД №181239, внаслідок повторного переогляду позивачці встановлено ІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01.11.2026.

24.02.2025 відповідачем прийнято рішення №383 про утримання надміру виплачених сум пенсії, згідно з яким за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 у зв`язку з невизнанням позивачку особою з інвалідністю утворилася переплата в розмірі 36 700 грн, яка підлягає поверненню.

Також відповідачем вилучено зі страхового стажу позивача 4 роки 3 місяці та 19 днів. З листа відповідача від 01.07.2025 слідує, що підставою для цього стала перерва між періодами встановлення інвалідності: за актом огляду МСЕК від 06.09.2017 позивачці встановлено III групу інвалідності на період з 01.07.2017 по 31.07.2020, а за випискою з акта огляду МСЕК від 06.12.2024 — ІІ групу інвалідності на період з 20.11.2024 по 31.10.2026.

З огляду на зазначене, колегія суддів враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Урядом постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV -2.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID -19)" № 540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, в пенсійне законодавство, зокрема, що стосується осіб з інвалідністю, внесено зміни, за якими, у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю".

Аналіз вищезазначених нормативних актів дає можливість дійти висновку, у періоді з 12.03.2020 до 30.06.2023 на території України діяв карантин, встановлений та, в подальшому продовжений, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-2.

У зв`язку з зазначеним, пенсійне законодавство зазнало змін, зокрема, щодо продовження на строк дії карантину в особи з інвалідністю вказаного статусу, навіть, попри не проходження повторного огляду МСЕК.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на визначену чергову дату переогляду позивачки (липень 2020 року) в Україні було запроваджено карантинні заходи. Крім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі продовжено.

Зокрема, на час прийняття відповідачем оскарженого рішення строк дії воєнного стану в Україні продовжений і триває дотепер.

Отже, надаючи оцінку доводам апелянта про наявність перерви у стажі, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року було встановлено, що у разі пропуску строку повторного огляду МСЕК у період карантину виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення карантинних заходів з подальшим проведенням перерахунку. Аналогічні гарантії були закріплені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 року № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану», якою передбачено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану, переноситься на строк після його припинення, а інвалідність продовжується автоматично.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що оскільки дата чергового переогляду позивача (липень 2020 року) припала на період дії карантину, а подальший час охоплювався режимом воєнного стану, законодавство прямо гарантувало неперервність її статусу та виплат. Оскільки інвалідність позивача була згодом підтверджена у 2024 році, весь проміжний період в силу прямої вказівки закону вважається таким, що не переривався, а виплати за цей час — здійсненими на законних підставах.

Стосовно доводів апелянта про стягнення з позивача 36 700 гривень переплати, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV адміністративне стягнення коштів можливе виключно у разі зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних. У даній справі відповідач не довів наявності жодних ознак недобросовісної чи навмисної поведінки позивачки. Навпаки, отримання нею виплат повністю відповідало державним гарантіям збереження соціального забезпечення. Аналогічна позиція щодо необхідності доведення вини пенсіонера викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 688/742/17.

Посилання скаржника на втручання у дискреційні повноваження є безпідставним, оскільки встановлення судом обов`язку діяти відповідно до закону не є втручанням у компетенцію органу, а є способом відновлення порушеного права особи. Суд першої інстанції правильно визначив, що ретроспективне вилучення періодів зі стажу покладає на позивача надмірний тягар і суперечить закону.

Отже, рішення суду є законним і скасуванню не підлягає.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.