Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 23 серпня 2026 р.
Справа: №240/21249/26
Суддя: Моніч Б.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21249/26
Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії з підстав протиправного, на думку позивача, незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (в редакції з 29.01.2020) при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 320/29450/24.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/29450/24 від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
За касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на судові рішення, ухвалені у справі № 320/29450/24, ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість подальшого розгляду справи до ухвалення рішення Верховним Судом за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України у справі № 320/29450/24.
ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 та направити справу до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що з 18 червня 2025 року є нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Водночас розгляд справи №320/29450/24 здійснюється у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду – тобто не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Перелік підстав для зупинення провадження у справі не містить жодних підстав для наявності у суду права чи обов`язку зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 яке не роглядається у касаційному порядку палатлю, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Відповідач в межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не подав.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Перелік підстав зупинення провадження у справі встановлений у статті 236 КАС України. Він є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду – до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Тобто, за визначеною нормою слідує, що зупинення провадження у справі можливе у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Разом з тим, справа № 320/29450/24 не визначена як зразкова відповідно до вимог статей 290, 291 КАС України та переглядається у касаційному порядку не палатою, не об`єднаною палатою, не Великою Палатою Верховного Суду, а Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, зазначена норма передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов`язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Також об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 420/15146/24.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не зазначив обставин, які, з огляду на характер заявлених вимог, не дозволяють розглянути справу № 240/21249/26 без попереднього розгляду судом касаційної інстанції адміністративної справи № 320/29450/24, та не обґрунтував неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази.
Таким чином, суд першої інстанції, не встановивши необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини 1 та пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України, та незважаючи на наявні у матеріалах справи докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду у межах цієї справи, зупинив провадження у справі, що розглядається до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції у справі № 320/29450/24.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить положенням пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України, колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у адміністративній справі № 240/21249/26, викладений в оскаржуваній ухвалі, не відповідає приписам норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню а справа направленню до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua