Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/15847/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15847/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про изнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2025 про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника та зобов`язання вчини відповідні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй протиправно відмовлено в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести з 10.11.2024 ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач 07.02.2025 звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та наданих документів розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

За результатами розгляду заяви винесено рішення від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову у переведенні на інший вид у зв`язку з відсутністю законних підстав.

У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надала військовий квиток годувальника НОМЕР_1 , де наявне виправлення по батькові, яке не завірено належним чином. Крім того, до заяви додано трудову книжку годувальника від 10.12.1969, в якій його по батькові не співпадає з паспортними даними годувальника. Також було додано довідку від 05.09.1996 № 356, видану Київським транспортним підприємством, де по батькові годувальника не відповідає його паспортним даним.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулася до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що різне написання по батькові померлого годувальника не може нівелювати право позивача на перехід на інший вид пенсії та позбавляти її права на належне пенсійне забезпечення.

Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову у перерахунку пенсії, на переконання суду, є проявом надмірного формалізму, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято правомірне рішення від 14.02.2025 про відмову в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно паспортних даних померлого годувальника по батькові зазначено ОСОБА_2 (українською мовою) та ОСОБА_3 (російською мовою), до заяви додано військовий квиток годувальника НОМЕР_1 , де наявне виправлення в по батькові, яке не завірено належним чином.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на правильність висновків суду першої інстанції та просила відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, з огляду на системний аналіз наведених норм юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно з частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV також передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені нормами Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Miністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Положеннями пункту 2.3 Порядку № 22-1 визначено вичерпний перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При цьому наведені приписи спрямовані на підтвердження юридичних фактів, необхідних для призначення такого виду пенсії, зокрема факту смерті годувальника, родинних відносин із ним, перебування на його утриманні та інших передбачених законом обставин.

Як встановлено судом, підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника стали виключно розбіжності у написанні по батькові померлого годувальника в окремих поданих документах та наявність виправлення у військовому квитку.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зазначених мотивів відмови.

Так, із матеріалів справи вбачається, що виправлення у військовому квитку померлого годувальника ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 належним чином засвідчене, що підтверджується відповідними відомостями, внесеними на сторінці 24 зазначеного документа.

Доводи апелянта про те, що виправлення у військовому квитку не завірене належним чином, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Щодо розбіжностей у написанні по батькові годувальника у трудовій книжці, довідці Київського транспортного підприємства та паспортних документах, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 29.10.2025 № 056/1699-m-2 встановлено, що по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_7 », зазначені у різних документах, є ідентичними та стосуються однієї і тієї ж особи.

Згідно із зазначеним експертним висновком такі розбіжності виникли внаслідок існування різних офіційних та мовних варіантів утворення по батькові від імені ОСОБА_5 (рос. Евстафий), а також особливостей перекладу та написання українською і російською мовами.

Таким чином, наявність відмінностей у написанні по батькові у різних документах не свідчить про належність цих документів різним особам та не спростовує того факту, що вони стосуються саме померлого годувальника позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що жодних інших сумнівів щодо особи померлого годувальника, його сімейних відносин із позивачем, факту його смерті чи інших юридично значимих обставин відповідачем не наведено та матеріали справи таких сумнівів не містять.

Отже, єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника стали виключно формальні розбіжності у написанні по батькові в окремих документах, які, як підтверджено належними та допустимими доказами, не впливають на можливість ідентифікації особи померлого.

Водночас реалізація конституційного права особи на соціальний захист не може бути поставлена у залежність від формальних недоліків в оформленні документів, якщо сукупність наявних доказів беззаперечно підтверджує юридичні факти, необхідні для призначення відповідної пенсії.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що різне написання по батькові померлого годувальника не може нівелювати право позивача на переведення на інший вид пенсії та бути підставою для позбавлення її права на належне пенсійне забезпечення.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є проявом надмірного формалізму, не відповідає принципу належного урядування та прийняте без належного врахування усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про пенсійне забезпечення позивача, а тому обґрунтовано визнане судом першої інстанції протиправним та скасоване.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.

Як встановлено матеріалами справи, за принципом екстериторіальності заяву позивача для розгляду було визначено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке і прийняло рішення від 14.02.2025 № 930080302670 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як орган, який розглянув заяву та прийняв оскаржуване рішення, покладається обов`язок щодо вчинення дій, пов`язаних із переведенням позивача на інший вид пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

З огляду на те, що смерть годувальника настала 09.11.2024, а позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію у межах дванадцятимісячного строку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести позивача з 10.11.2024, тобто з дня, що настає за днем смерті годувальника, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після прийняття рішення електронна пенсійна справа передається засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації) особи, який здійснює безпосередню виплату пенсії.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.