Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/19808/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19808/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Михайловим О.О. у м. Хмельницькому) від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 221150003021 від 14 листопада 2025 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2004 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15 жовтня 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

Суд першої інстанції вказав, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, а тому оскаржуване у цій справі рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, встановивши достатність у ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії за віком (понад 32 роки), суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення позивачу такої пенсії.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року, оскільки в довідці від 15 липня 2025 року № 471, що видана Новоушицьким трудовим архівом, прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".

Крім того, апелянт стверджує, що судом проігноровано той факт, що страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 05 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви про призначення пенсії позивачем долучено зокрема й дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2004 року.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке рішенням від 14 листопада 2025 року № 221150003021 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (32 роки).

Зі змісту такого рішення слідує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 01 місяць 05 днів.

При цьому до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року згідно з довідкою від 15 липня 2025 року № 471, що видана Новоушицьким трудовим архівом, оскільки в такій довідці прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту наведених вище норм слідує, що застосування положень Порядку № 637 в частині необхідності надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу може мати місце лише у разі відсутності у трудовій книжці (або відповідних записах до неї) відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14 листопада 2025 року № 221150003021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.

Такі висновки пенсійного органу побудовані на тому, що страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 05 днів при необхідних 32 років, а підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року відсутні у зв`язку з невідповідністю прізвища позивача, зазначеного в довідці від 15 липня 2025 року № 471, паспортним даним.

Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, записи № 1 та № 2 у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджують те, що позивач з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року працював водієм у відкритому акціонерному товаристві "Новоушицьке АТП".

Щодо доводів апелянта про неможливість зарахування до страхового стажу позивача згаданого вище періоду у зв`язку з невідповідністю прізвища, зазначеного в довідці, що видана Новоушицьким трудовим архівом, паспортним даним, то такі оцінюються критично, адже така довідка має надаватися лише за відсутності відповідних записів у трудовій книжці або якщо такі записи є неправильними чи неточними.

Разом із тим записи про період роботи позивача з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року, вчинені у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2004 року, здійснені достатньо чітко та розбірливо, що надавало змогу апелянту зарахувати спірний період до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відтак дубліката трудової книжки було цілком достатньо для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду його роботи.

Невідповідність прізвища позивача, зазначеного в довідці від 15 липня 2025 року № 471, виданої Новоушицьким трудовим архівом, паспортним даним пов`язано із тим, що в згаданій довідці прізвище зазначено російською мовою (" ОСОБА_2 "), що дійсно не відповідає зазначеному у паспорті громадянина України прізвищу (" ОСОБА_3 "), проте така невідповідність жодним чином не впливає на неможливість ідентифікувати особу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що період роботи ОСОБА_1 з 09 січня 1986 року по 03 лютого 1997 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

При цьому, встановивши наявність у позивача страхового стажу понад 32 роки, а також наявність необхідного пенсійного віку (понад 60 років), окружний адміністративний суд дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів переконана, що оскаржуване у цій справі судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.