Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №240/1292/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1292/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просив: визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA205140/2023/000504/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.07.2023 №UA205140/2023/002778.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 20 липня 2023 року державним інспектором Волинської митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000504/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/002778. Проте, позивач вважає, що зазначене рішення та картка відмови були прийняті та видані з порушеннями, внаслідок чого такі документи є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA205140/2023/000504/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.07.2023 №UA205140/2023/002778.

Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав вичерпний перелік документів без розбіжностей, а тому витребування митницею додаткових доказів було безпідставним. Також суд зазначив, що оскільки митний орган не надав відповіді на додатково подані позивачем документи протягом 5 робочих днів, задекларована митна вартість вважається визнаною автоматично згідно з частиною 10 статті 55 Митного кодексу України.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Волинська митниця в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові. Апелянт стверджує, що суд не надав оцінки встановленим розбіжностям: у рахунку-фактурі № FV2301491 від 13.07.2023 зазначено залишок до сплати 24 284 євро, хоча надані платіжні документи від 05.07.2023 та 07.07.2023 передують виставленню рахунку і мали б закрити заборгованість. Також митниця вказує на ненадання специфікації № 3, на яку містилося посилання у банківських документах. Скаржник наголошує, що висновок суду про те, що митний орган не надав відповіді на додатково подані позивачем документи протягом 5 робочих днів є помилковим, оскільки митниця надала відповідь листом від 31.08.2023 № 7.3-15/10513, у якому відмовила у скасуванні рішення. Окремо апелянт зазначає про неправильне нарахування судового збору: суд стягнув 4816,88 грн, тоді як за вимогу майнового характеру з урахуванням ціни позову та коефіцієнта «Електронного суду» сума мала становити 1431,10 грн.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23 червня 2022 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Україна) – надалі за текстом ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, та T.V.Z. S.r.l. (Італія) – надалі за текстом T.V.Z., як постачальником, укладено контракт № 2022/023 (надалі за текстом – «Контракт»).

16 червня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та T.V.Z. укладено Специфікацію № 3 до Контракту № 2022/023 від 23.06.2022 року. За даною Специфікацією T.V.Z. зобов`язувався поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме запчастини з різними кількісно-якісно-технічними характеристиками на загальну суму 20 334,00 Євро (умови поставки: EXW Carpenedolo, Італія; умови оплати: попередня оплата).

У зв`язку із зміною домовленостей, 16.06.2023 року між ФОП ОСОБА_1 та T.V.Z. укладено зміни до Специфікації № 3 від 16.06.2023 року до Контракту № 2022/023 від 23.06.2022 року. За даними Змінами T.V.Z. зобов`язувався поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме запчастини з різними кількісно-якісно-технічними характеристиками на загальну суму 24 284,00 Євро (умови поставки: EXW Carpenedolo, Італія; умови оплати: попередня оплата).

05 липня 2023 року ФОП ОСОБА_1 здійснено сплату коштів на користь T.V.Z. у загальному розмірі 20 334,00 Євро з призначенням платежу – специфікація № 3 за контрактом № 2022/023 від 23.06.2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1298.

07 липня 2023 року ФОП ОСОБА_1 здійснено сплату коштів на користь T.V.Z. у загальному розмірі 3 950,00 Євро з призначенням платежу – специфікація № 3 за контрактом № 2022/023 від 23.06.2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1300 (загальна сплачена сума - 24 284,00 Євро).

13 липня 2023 року компанією T.V.Z. здійснено відвантаження товару на користь ФОП ОСОБА_1 , за фактом чого було складено Рахунок-фактуру (Інвойс) № FV2301491 та Товарно-транспортну накладну CMR № 023812.

19 липня 2023 року стороною позивача, з метою імпорту товару на територію України та за допомогою засобів електронного зв`язку, до Волинської митниці було подано митну декларацію № 23UA205140057611U8. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, ФОП ОСОБА_1 було надано наступні документи:

- Декларація митної вартості від 19.07.2023року;

- Контракт № 2022/023 від 23.06.2022 року;

- Специфікація № 3 від 16.06.2023 року до контракту № 2022/023 від 23.06.2023 року;

- Зміни до специфікації № 3 від 16.06.2023 року до контракту № 2022/023 від 16.06.2023 року;

- Рахунок-проформа НОМЕР_1 від 16.06.2023 року;

- Платіжна інструкція №1298 від 05.07.2023 року;

- Платіжна інструкція № 1300 від 07.07.2023 року;

- Рахунок-фактура № FV2301491 від 13.07.2023 року;

- Документ країни відправлення № 23ITQ3J1T0011481E4 від 15.07.2023 року;

- Разовий договір-Замовлення № 2023-032 на здійснення транспортного перевезення від 13.07.2023 року;

- Товаро транспортна накладна CMR №023812 від 13.07.2023 року;

- Довідка про транспортні витрати № 1 від 19.07.2023 року;

- Пакувальний лист від 13.07.2023;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 № Т 265541 від 15.07.2023.

У подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, зобов`язано надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.

20 липня 2023 року ФОП ОСОБА_1 , з метою виконання вищезазначеного зобов`язання, надав до митного органу лист-пояснення № 2007-3 з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:

- Рахунок-проформа НОМЕР_1 від 16.06.2023 року;

- Контракт № 2022/023 від 23.06.2022 року;

- Лист підтвердження T.V.Z. S.r.l. від 20.07.2023 року.

Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000504/2 від 20.07.2023 року, а саме: вирішено здійснити коригування на рівні: товар № 1 – на рівні 7,63 доларів США/кг, товар № 2 – на рівні 4,66 доларів США/кг за МД № UA205140/2022/066904 від 23.09.2023 року.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/002778 від 20.07.2023 року.

Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято протиправно, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлено судом, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №UA205140/2023/000504/2 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем. Також митним органом було вказано, що надані документи містять розбіжності.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості є ціна договору. Митний орган має право на витребування додаткових документів лише за наявності обґрунтованих сумнівів.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення попередньої оплати (prepayment) до моменту виписки остаточного рахунку-фактури є звичайною міжнародною комерційною практикою і не свідчить про недостовірність даних.

Сума оплат (24 284 євро) повністю збігається із загальною вартістю товару в інвойсі та змінах до специфікації, що усуває будь-які розбіжності щодо ціни, яка фактично сплачена.

Доводи апелянта про ненадання специфікації № 3 під час оформлення не можуть бути підставою для коригування, оскільки позивачем були надані «Зміни до специфікації № 3», які містили актуальний перелік та ціну товарів, що є достатнім для ідентифікації складових вартості. Посилання на спрацювання системи АСАУР також не є самостійною підставою для відмови у визнанні вартості, якщо вона підтверджена первісними документами. Таким чином, рішення про коригування було прийнято без належних правових підстав, оскільки відповідач не довів неточності поданих документів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач подав додаткові документи 23 серпня 2023 року.

П`ятиденний робочий строк для надання відповіді (з урахуванням вихідних днів 26 та 27 серпня) закінчився 30 серпня 2023 року. Судом встановлено, що лист митниці № 7.3-15/10513 має дату 31 серпня 2023 року, що вже свідчить про порушення граничного строку розгляду. Більше того, наданий митницею реєстр поштових відправлень свідчить, що цей лист було фактично передано до установи поштового зв`язку для надсилання позивачу лише 05 вересня 2023 року, тобто на дев`ятий робочий день після отримання документів. Таким чином митний орган не дотримався процедури, визначеної статтею 55 Митного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про наявність розбіжностей у документах (неподання контракту, розбіжності у датах оплати) втрачають своє вирішальне значення за умови порушення митницею процедури подальшого контролю

Правовий інститут «автоматичного визнання» митної вартості за частиною 10 статті 55 Митного кодексу України є імперативним та спрямованим на забезпечення правової визначеності декларанта. Ненадання митницею вчасної та належним чином надісланої відмови (докази отримання листа позивачем у матеріалах також відсутні) призводить до того, що заявлена ФОП ОСОБА_1 митна вартість вважається правильною в силу закону. Це нівелює початкові сумніви митного органу та робить оскаржуване рішення про коригування таким, що підлягає обов`язковому скасуванню.

Обґрунтованими є доводи апелянта про неправильний розподіл судових витрат.

Відповідно до правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 та від 09.12.2020 у справі №821/3875/15-а, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті виходячи із митної вартості, визначеної декларантом, та митної вартості, визначеної митним органом в оскаржуваному рішенні.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти справляння та розміри ставок судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки позов у даній справі подано фізичною особою-підприємцем у 2024 році в електронній формі та він містить вимогу майнового характеру.

Оскільки різниця між сумами митних платежів становить 178 887,73 грн, а позов подано через «Електронний суд» (коефіцієнт 0.8), сума збору становить 1431,10 грн (1788,88 * 0,8), а не 4816,88 грн, як визначив суд першої інстанції. Решта суми сплаченого позивачем судового збору є надмірно сплаченою і може бути повернута судом першої інстанції за заявою позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеної суми судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції шляхом визначення розміру судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Волинської митниці 1431,10 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року змінити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1431,10 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці".

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.