Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №240/18110/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18110/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представників сторін на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Горовенко А.В. у м. Житомирі) від 27 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 01 липня 2025 року № 063550007304 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27 травня 2025 року.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що загальний термін проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить понад 3 роки, якого достатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що із долучених до заяви про призначення пенсії документів слідує, що проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року підтверджено лише в кількості 2 років 3 місяців 27 днів (з 26 квітня 1986 року по 22 серпня 1988 року), що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 20 березня 2024 року.

24 червня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, яке рішенням № 063550007304 від 01 липня 2025 року відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку із тим, що позивачка станом на 01 березня 1993 року проживала (працювала) в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.

Зі змісту такого рішення слідує, що підтверджений період роботи (проживання) заявниці в зоні гарантованого добровільного відселення до 01 березня 1993 року становить 02 роки 03 місяці 27 днів (з 26 квітня 1986 року по 22 серпня 1988 року), тобто менше трьох років, наявність яких є обов`язковою передумовою для призначення відповідної пенсії.

Листом від 02 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поінформувало ОСОБА_1 про прийняте рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 44 Закону № 1058-IV, зокрема частиною 1, визначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Водночас умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII), частиною першою якої передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому передбачено, що початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

У рішенні пенсійного органу про відмову в призначенні позивачці пенсії зазначено, що факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується лише за період з 26 квітня 1986 року по 22 серпня 1988 року, що складає 2 роки 3 місяці 27 днів.

При цьому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01 липня 2025 року № 063550007304, оскільки факт народження позивачкою дитини у селі Ігнатпіль Овруцького району Житомирської області нерозривно пов`язаний з постійним місцем проживання особи, а тому пенсійний орган мав би зарахувати періоди з 07 жовтня 1991 року по 15 жовтня 1991 року (допологова відпустка), з 16 жовтня 1991 року по 09 лютого 1992 року (післяпологова відпустка), та з 10 лютого 1992 року по 01 вересня 1992 року (академічна відпустка по догляду за дитиною, з поновленням на навчанні з 01 вересня 1992 року) до проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Відтак сукупно такі періоди складають (10 місяців 26 днів).

При цьому апеляційний суд враховує, що за умови зарахування згадуваних вище періодів до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення загальний період проживання ОСОБА_1 в такій зоні становитиме 3 роки 5 місяців 23 дні (зарахований пенсійним органом період проживання 2 роки 3 місяці 27 днів + 10 місяців 26 днів)

Водночас для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII недостатньо проживання (роботи) особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року в кількості 3 років 5 місяців 23 днів, що не враховано окружним адміністративним судом.

Варто зауважити, що у спірному випадку навіть за умови врахування 3 років 5 місяців 23 днів до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення остання матиме право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку лише на три роки (початкова величина), оскільки проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року, а також на 1 рік зниження пенсійного віку у зв`язку з постійним проживанням в цій зоні протягом 3 років 5 місяців 23 днів.

Іншими словами, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, а тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення позивачці такої пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років є помилковими.

З огляду на те, що окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивачки в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, врахувавши при цьому висновки апеляційного суду, що наведені в мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, частково не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Водночас неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (абзац перший частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме надано неправильне тлумачення положенням закону, який підлягав застосуванню, що призвело до помилкових висновків про наявність у позивачки права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Отже, на переконання апеляційного суду, апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині та ухвалити постанову про часткове задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року скасувати в частині задоволеної позовної вимоги, що стосується зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити з 27 травня 2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24 червня 2025 року з урахуванням висновків суду, що наведені в мотивувальній частині цієї постанови.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.