Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №340/7273/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7273/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/7273/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дзержавної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)", в якій позивачка просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату їй в день звільнення (23.09.2025) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- зобов`язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» здійснити нарахування та виплату їй додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн на місяць, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/7273/2525 позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 08.10.2020 по 29.09.2025 проходила службу у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.07.2004.

Наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 02.09.2025 №344/ОС-25 «Про особовий склад» сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії режиму і охорони установи 23.09.2025 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі Україні (за власним бажанням).

22.09.2025 позивач у зв`язку зі звільненням звернулася до відповідача із заявою про виплату їй у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови №168 в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з дати початку надання на території Дніпропетровської області допомоги в рамках програми «єПідтримка» по 31.05.2022 не пізніше дня звільнення.

Листом від 20.10.2025 №3/4-67/2025/К-58 у відповідь на звернення позивача від 22.09.2025 ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» надала розрахунок додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 (із змінами) у розмірі 30 000 гривень особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України (у розрізі таких органів, установ), що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» за період з 11.03.2022 по 31.05.2022.

Згідно наведеного розрахунку сума нарахованої додаткової винагороди позивачу за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 склала 6097,80 грн з розрахунку 153,50 фактичної кількості годин несення служби; за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 7531,75 грн з розрахунку 183,50 фактичної кількості годин несення служби; за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 1477,60 грн з розрахунку 36,00 фактичної кількості годин несення служби; за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 9017,59 грн з розрахунку 227,00 фактичної кількості годин несення служби. Суму нарахованої додаткової винагороди 13629,55 грн відповідно до постанови №168 за періоди з 11.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 25.04.2022 перераховано на банківський рахунок позивача 27.05.2022. Суму додаткової винагороди 10495,19 грн за періоди з 26.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 перераховано на банківський рахунок позивача 19.08.2022.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23.06.2005 №2713-IV(далі Закон №2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до ч. 2ст. 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно ч. 5ст. 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок №925/5).

Пункт 3 Порядку №925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови №168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка.

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Крім того, зазначеною Постановою №754 від 01.07.2022 внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р (в редакції від 11.03.2022) визначено перелік адміністративно- територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, куди була включена Дніпропетровська область.

Відповідно, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Дніпропетровська), на території якої надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка, а тому останній мав право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, у спірний період.

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не буде порушувати принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи вказана позиція щодо дії нормативно-правових актів в часі відображена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 (провадження №Пз/990/4/22).

Виходячи з характеру спірних правовідносин та враховуючи наведене, слід дійти висновку про неможливість надання Постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності.

Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 (провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в зразковій справі №640/13029/22 від 06.02.2024 року, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, з огляду на вказані обставини справи, позивач мав право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць.

Належність вказаного формулювання також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в зразковій справі №640/13029/22 від 06.02.2024 року.

Відповідно до обставин справи, додаткова винагорода позивачеві була відповідачем нарахована та виплачена наступним чином:

- за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 склала 6097,80 грн з розрахунку 153,50 фактичної кількості годин несення служби;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 7531,75 грн з розрахунку 183,50 фактичної кількості годин несення служби;

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 1477,60 грн з розрахунку 36,00 фактичної кількості годин несення служби;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 9017,59 грн з розрахунку 227,00 фактичної кількості годин несення служби.

Наведені суми перераховані на банківський рахунок позивача частинами 27.05.2022 та 19.08.2022.

У наказах №162/ОС від 26.05.2022 та № 255/ОС-22 від 17.08.2022 та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що додаткову винагороду було нараховано позивачу з урахуванням роз`яснень, викладених у листах Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 та Південно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 23.05.2022 №3.3-1385/Е, згідно яких розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наведені листи мають рекомендаційний характер, не містять норм права та не можуть регулювати іншим чином правовідносини щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168.

Водночас, приписами Постанови №168 передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Лише 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №754, яка застосовується з 01.06.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова "щомісячно" доповнено словами " (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу належала до отримання щомісячна додаткова виплата в розмірі 30000,00 грн у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Отже, проведення відповідачем виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою №168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) не узгоджується з приписами ані Постанови №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ані з положеннями Порядку №925/5.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн за місяць за період з 11.03.2022 по 31.05.2022.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн на місяць, з урахуванням уже виплачених сум.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/7273/25,- залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/7273/25,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко