Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №520/17095/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. Справа № 520/17095/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/17095/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту-відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2025 року № 262640007462 щодо відмови в переведенні та виплати з 04.06.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 03.06.2025 року № 44 та від 23.05.2025 року № 37;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести та виплатити з 04.06.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 03.06.2025 року № 44 та від 23.05.2025 року № 37.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, разом з ухвалою від 16 вересня 2025 року про виправлення описки, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2025 року № 262640007462 щодо відмови в переведенні та виплати з 04.06.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 03.06.2025 року № 44 та від 23.05.2025 року № 37.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 року щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10 вересня 2025 року по справі № 520/17095/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, є присвоєння за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до ст. 343 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно наведеного відповідач вважає, що періоди роботи у державній податковій службi на посадах, за якими присвоюються спецiальнi звання, до стажу роботи на посадах, вiднесених до категорій посад державних службовцiв, що дає право на призначення пенсiї державного службовця незалежно вiд мiсця роботи на час досягнення пенсiйного вiку, не зараховуються.

Позивач відповідно до ст. 304 КАС України надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції від 10 вересня 2025 року по справі № 520/17095/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Фактично позивачем у відзиві обгрунтовано оскарження рішення суду першої інстанції та заявлено вимоги про його скасування.

Згідно приписів ст. 304 КАС учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити:1) найменування суду апеляційної інстанції;2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;5) перелік матеріалів, що додаються. У відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. До відзиву на апеляційну скаргу застосовуються правила, встановлені частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Отже, відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не рішення суду першої інстанції.

Оскарження рішення суду першої інстанції можливе лише шляхом подання апеляційної скарги, проте позивачем апеляційна скарга не подавалася.

Таким чином, колегія суддів відзив позивача на апеляційну скаргу до уваги не бере.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, яка зареєстрована 04.06.2025 року за № 8811, щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Для призначення пенсії заявницею були надані документи: довідка № 37 від 23.05.2025 року про складові заробітної плати в середніх розмірах з січня 2024 року по липень 2024 року та довідка № 44 від 03.06.2025 року про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на червень 2025 року.

З 01.04.2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

На підставі вказаного, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 12.06.2025 року Пенсійний орган прийняв рішення про відмову в переведенні з 04.06.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 03.06.2025 року № 44 та від 23.05.2025 року № 37, оскільки, при розгляді документів, стаж державної служби станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 складає 08 років 01 місяці 07 днів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2025 року № 262640007462 щодо відмови в переведенні з 04.06.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та виплати її з урахуванням довідок про заробітну плату від 03.06.2025 року № 44 та від 23.05.2025 року № 37, а також наявності підстав для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.06.2025 року щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України від 10.12.2025 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VІІІ), який набрав чинності 01.05.2016 року.

Пунктом 2 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

З матеріалів справи слідує, що позивач перебувала на посадах державної служби з 12.10.1998 року по 01.05.2016, що становить у сукупності 10 років 5 місяців 14 днів.

Відповідно до рішення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2025 року № 262640007462 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ через відсутність стажу державної служби, оскільки, як вказав відповідач, стаж державної служби станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 складає 08 poків 01 мiсяць 07 днiв.

З апеляційної скарги слідує, що відповідачем до стажу державної служби позивача не зараховано періоди її роботи на посадах в податкових органах, оскільки, як вважає відповідач, періоди роботи у державній податковій службi на посадах, за якими присвоюються спецiальнi звання, до стажу, що дає право на призначення пенсiї державного службовця, не зараховуються.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

З копії трудової книжки серії № НОМЕР_1 від 15.05.1987 року слідує, що позивач проходила державну службу в органах державної податкової служби, а саме:

-30.08.2001 року призначена на посаду начальника управління фінансування Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України;

- 01.10.2001 року призначена в порядку переводу на конкурсній основі на посаду начальника управління ліцензування та контролю за виробництвом підакцизних товарів;

- 01.10.2001 року присвоєно спеціальне звання «державний радник податкової служби 3 рангу»;

- 01.04.2002 року переведена на посаду начальника управління ліцензування та контролю за виробництвом алкоголю та тютюну;

- 10.11.2003 року переведена на посаду начальника управління ліцензування та контролю за виробництвом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- 20.11.2003 року звільнена з займаної посади за власним бажанням;

- 16.02.2005 року призначена на посаду заступника директора Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України;

- 13.09.2005 року звільнена з посади у зв`язку з зміною організаційної структури та штатного розпису Департаменту.

Згідно із пунктом 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинній на час роботи позивача в податковій службі) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі- Закон №509-ХІІ), чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Статтею 342 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу".

На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції".

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" та іншими законами.

Частиною 18 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 року по справі №500/5183/17.

Постановою КМУ № 306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (надалі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів згідно з додатком 6.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Враховуючи те, що позивач у спірний період з 30.08.2001 року по 13.09.2005 року працювала в органах податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні персональні/спеціальні звання, колегія суддів дійшла висновку, що періоди роботи з 30.08.2001 року по 13.09.2005 року в органах податкової служби зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців.

Таким чином, доводи відповідача, що займані посади в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу", з огляду на присвоєння позивачу як посадовій особі контролюючого органу спеціальних звань, є необгрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач приймаючи спірне рішення від 12.06.2025 року № 262640007462 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 04.06.2025 року на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та її виплати не врахував всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги зазначені вище висновки суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/17095/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій