Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №520/15148/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. Справа № 520/15148/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 08.04.26 по справі № 520/15148/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради , Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати запис № 23821750000046115, дата реєстрації: 01.01.0001 , дата виконання: 08.11.2012 за заявою № 27844030 (номер справи 238204611573) про «Включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво про її держреєстрацію, вважається недійсним», внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М.;

- зобов`язати відповідача – Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (61024, Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26; код ЄДРПОУ 45752470) скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис № 23821750000046115, дата реєстрації: 01.01.0001 , дата виконання: 08.11.2012 за заявою № 27844030 (номер справи 238204611573) про «Включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво про її держреєстрацію, вважається недійсним», внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано запис № 23821750000046115 від 08.11.2012, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М. Зобов`язано Департамент державної реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4, код ЄДРПОУ 40214227) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії № 23821750000046115 від 08.11.2012. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4, код ЄДРПОУ 40214227) на ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Департамент державної реєстрації Харківської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не повною мірою дослідив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в частині застосування до спірних правовідносин положення п. 5 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону які в свою чергу регламентують множинність суб`єктів у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також, суд першої інстанції у спірному рішенні не в повному обсязі дослідив та не вірно застосував положення п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Вважає , що зазначені порушення норм матеріального права тягнуть за собою порушення норм процесуального права та принципу справедливості в частині залучення Департаменту реєстрації Харківської міської ради в якості саме співвідповідача та безпідставно стягнення з нього судових витрат. Просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії № 23821750000046115 від 08.11.2012 скасувати; прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу – відмовити; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 – залишити без змін.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що апеляційна скарга ґрунтується виключно на припущеннях, повністю дублює пояснення та доводи надані співвідповідачем у суді першої інстанції, які було всебічно та повно досліджено судом першої інстанції, та не містить жодних доказів, якими підтверджується правова позиція апелянта. Вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 є законним і обґрунтованим, ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному Кодексом адміністративного судочинства, а тому підстав для скасування судового рішення немає. Просить суд залишити апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради без задоволення, а судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 - без змін .

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало до суду відзив на апеляційну скаргу . Вказує , що Міжрегіональне управління не є тим органом, який вчиняв оскаржувані у цій справі реєстраційні дії, та не є тим органом, до повноважень якого віднесено поновлення порушених прав Позивача. У разі задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування запису, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М., таке рішення суду може бути виконано відповідним суб`єктом державної реєстрації або нотаріусом, у порядку, передбаченому Законом № 755-IV, без будь-якого додаткового зобов`язання. Вважає , що рішення суду про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконується без будь-якого додаткового зобов`язання. Просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – залишити в силі, в іншій – прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 є самозайнятою особою – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 2176 видано 17 квітня 1996 року Міністерством юстиції України).

19 квітня 1996 року управління юстиції в Луганській області зареєструвало приватну нотаріальну діяльність позивача по Луганському міському нотаріальному округу та видало реєстраційне посвідчення № 56.

В подальшому позивач зареєстрував нотаріальну діяльність по Харківському міському нотаріальному округу (реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 552 видано 12.12.2014 року Головним управлінням юстиції у Харківській області).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 наявний запис № 23821750000046115 від 08.11.2012.

Згідно з витягом, 08.11.2012 державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М. вчинено реєстраційну дію “Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним”. Дата державної реєстрації вказана як 01.01.0001, місце зберігання реєстраційної справи - Луганське міське управління юстиції.

Вважаючи, що допущено протиправні дії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що державним реєстратором при внесенні запису № 23821750000046115 від 08.11.2012 не було дотримано вимог чинного на той час законодавства, зокрема щодо наявності правових підстав для включення відомостей про фізичну особу до ЄДР та необхідності підтвердження факту державної реєстрації особи як суб`єкта підприємницької діяльності. Також, дійшов висновку, що належним суб`єктом виконання судового рішення у цій справі є Департамент державної реєстрації Харківської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

01.07.2004 набрав чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003№755-IV (далі Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №755-IV (тут й надалі у первинній редакції) для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац 7 частини 1 статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац 9 частини 1 статті 1 Закону №755-IV).

03.03.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання від 01.07.2010 №2390-VI (далі Закон 2390-VI), яким було внесено зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 03.03.2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до

Єдиного державного реєстру» від 25.03.2014 №1155-VII (далі - Закон №1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

Основною метою Закону №1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01.07.2004 та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом №1155-VIІ внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

Суд зазначає, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім виконання функції медіатора, викладацької, наукової і творчої діяльності, реєстрації підписувачів згідно із законодавством у сфері електронних довірчих послуг, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства можна дійти висновку, що набуття та підтвердження статусу фізичної особи-підприємця можливе виключно за наявності належного волевиявлення особи, вираженого шляхом подання відповідних документів державному реєстратору, або у випадках, прямо передбачених законом, за результатами проведення інвентаризації, але лише щодо осіб, які фактично були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності до 01.07.2004.

Судом першої інстанції встановлено , підтверджено у суді апеляційної інстанції та не спростовано сторонами, що позивач ніколи не здійснював державної реєстрації як фізична особа-підприємець, не подавав реєстраційних карток, не отримував свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, а також за своїм правовим статусом приватного нотаріуса не мав права здійснювати підприємницьку діяльність.

За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що позивач належав до кола осіб, відомості про яких могли бути включені до ЄДР за результатами інвентаризації відповідно до положень Закону №2390-VI.

З урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним реєстратором при внесенні запису № 23821750000046115 від 08.11.2012 не було дотримано вимог чинного на той час законодавства, зокрема щодо наявності правових підстав для включення відомостей про фізичну особу до ЄДР та необхідності підтвердження факту державної реєстрації особи як суб`єкта підприємницької діяльності, тому оскаржуваний запис є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційні приписи зобов`язують органи державної влади діяти винятково у законодавчо встановлених межах діяльності відповідного державного органу.

Вкотре треба нагадати, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації, зокрема, реєстрації ФОП регулює Закон № 755-IV. Цей самий Закон визначає порядок оскарження дій держаного реєстратора, а також які наслідки може застосувати Міністерство юстиції у разі задоволення скарги.

Абзац перший частини першої статті 34 Закону № 755-IV прописує можливість оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації як до Міністерства юстиції України, так і до суду; наведене норма не мовить про обов`язкове дотримання етапності (послідовності) та хронологічного порядку звернення, тобто про те, що особа, яка хоче оскаржити дії або бездіяльність державного реєстратора, може звернутися на свій вибір або до Міністерства юстиції України або до суду.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 та 3 ст. 5 Закону № 755-IV систему органів у сфері державної реєстрації становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) інші суб`єкти державної реєстрації.

До повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить:

1) формування державної політики у сфері державної реєстрації;

2) нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації;

2-1) організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, крім нотаріусів, які виконують повноваження державної реєстрації відповідно до покладених на них законом обов`язків;

3) координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань;

4) контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом;

5) здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру;

5-1) затвердження словника організаційно-правових форм юридичних осіб для цілей ведення Єдиного державного реєстру;

6) визначення технічного адміністратора;

7) забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру державним реєстраторам, уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації прав, іншим суб`єктам відповідно до цього Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

8) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом;

9) складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

10) взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань державної реєстрації;

11) державна реєстрація політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;

12) надання виписок у паперовій формі для проставлення апостилю та проставлення на них апостилю;

13) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

До повноважень інших суб`єктів державної реєстрації належить:

1) забезпечення:

прийому документів, поданих для державної реєстрації;

державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій;

ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього;

формування та зберігання реєстраційних справ;

2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону суб`єктами державної реєстрації є, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до цього Закону 755-IV у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону № 755-IV реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Згідно з п.3 ч.5 статті 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Отже, саме суб`єкт державної реєстрації, який наділений відповідними повноваженнями та має технічну можливість внесення змін до Єдиного державного реєстру, є належним суб`єктом виконання судового рішення у частині скасування спірного запису.

Ліквідація органу, посадовою особою якого було внесено спірний запис, не позбавляє позивача права на ефективний судовий захист та не виключає можливості його відновлення шляхом зобов`язання діючого суб`єкта державної реєстрації усунути наслідки протиправної реєстраційної дії.

Відтак, у разі задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування запису, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Луганського міського управління юстиції Коваль О.М., таке рішення суду може бути виконано відповідним суб`єктом державної реєстрації або нотаріусом, у порядку, передбаченому Законом № 755-IV, без будь-якого додаткового зобов`язання.

В даному випадку відповідним суб`єктом державної реєстрації є Департамент державної реєстрації Харківської міської ради, до повноважень якого, крім іншого, віднесено забезпечення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно того, що Департамент державної реєстрації Харківської міської ради є неналежним співвідповідачем у даній справі , помилково зобов`язав державного реєстратора вчинити реєстраційні дії , оскільки така вимога є передчасною та є неналежним способом захисту права позивача, адже за таким підходом, в контексті обставин цієї справи, виникне ситуація, коли позивач, який супроти своєї волі зареєстрований як ФОП і ця незаконність дій державного реєстратора встановлена судовим рішенням, не зможе скасувати (анулювати) таку дію та відновити своє порушене право. Такий підхід буде суперечити принципу правової визначеності та юридичній логіці, коли судове рішення не буде виконуватися держаним органом, на який покладені повноваження у цій царині.

Щодо доводів апеляційної скарги, зокрема, про процесуальні порушення суду першої інстанції, який, на думку апелянта, помилково стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради на користь позивача суму судового збору , то треба зазначити, що ці доводи самі по собі та за умови, що нема підстав для визнання незаконним та необґрунтованим рішення суду першої інстанцій по суті, не є достатніми та вагомими для втручання в оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/15148/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий