Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №480/4625/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р.Справа № 480/4625/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602) по справі № 480/4625/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 Центру підготовки підрозділів в/ч НОМЕР_2

про визнання дій протиправними, скасувати наказ та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

23.06.2026 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі – заявник, позивач) про забезпечення позову після відкриття провадження у справі, в якій він просив:

- зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1211 від 23.04.26 в частині мобілізації та призову на військову службу ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;

- тимчасово звільнити ОСОБА_2 від виконання обов`язків військової служби та заборонити командуванню військової частини НОМЕР_2 залучати його до виконання бойових або службових завдань до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

В обґрунтування заяви зазначав, що в провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває справа № 480/4625/26 за зверненням ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасування довідки ВЛК та скасування наказу про мобілізацію. Ухвалою суду № 480/4625/26 від 18 червня 2026 року у забезпеченні позову було відмовлено з мотивів тотожності вимог забезпечення та позовних вимог. Наразі виникли нові, істотні обставини та з`явилися нові докази, які свідчать про очевидну протиправність дій відповідача-1 та існування реальної загрози правам та життю позивача, що зумовлює необхідність повторного звернення із цією заявою, оскільки позивач офіційно набув статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 12026200450000470, а Чернігівський суд (де знаходиться в/ч НОМЕР_2 ) та Сумські суди (де знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відмовили за ст. 206 КПК, зазначивши, що питання має вирішуватися саме в адміністративному суді.

Заявник наголосив, що він є виключеним з військового обліку, не є військовозобов`язаним і не може бути суб`єктом призову за мобілізацією. В межах кримінального провадження № 12026200450000470 його офіційно визнано потерпілим від злочину (незаконне позбавлення волі, викрадення, службове підроблення документів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Вважає, що на відміну від виключення за станом здоров`я, де ТЦК та СП часто намагається відправити на «переогляд», статус виключеного через судимість за тяжкий злочин не може бути переглянутий жодною комісією чи ВЛК.

Наразі позивача проти власної волі утримують на території в/ч НОМЕР_2 . Невжиття заходів забезпечення позову примушує позивача, який є цивільним і потерпілим від злочину виконувати бойові накази під загрозою кримінальної відповідальності за ст. 402 КК України (непокора) або ст. 407 КК України (СЗЧ), що робить захист його прав в рамках цього звернення ілюзорним, оскільки до ухвалення рішення по суті позивач як цивільна людина може бути направлений в зону активних бойових дій та загинути.

24.06.2026 позивачем подано уточнення до заяви про забезпечення позову, в якій він просив:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про мобілізацію ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/4625/26;

- заборонити командуванню військової частини НОМЕР_2 , а також будь-яким іншим посадовим та службовим особам Збройних Сил України, вчиняти дії щодо переміщення, переведення, відрядження ОСОБА_2 до інших військових частин, зокрема до НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади, та виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду;

- заборонити Командуванню НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (включно з командуванням 2 батальйону) зараховувати ОСОБА_2 до списків особового складу, призначати на посади та направляти для виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду у справі № 480/4625/26.

В заяві зазначив, що командуванням військової частини НОМЕР_2 ініційовано та здійснюється його термінове переміщення (переведення) до іншого військового формування, а саме: до НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (2 батальйон, 6 рота). Зазначені дії відповідача 2 мають ознаки поспішності та спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у цій справі. З розпорядженням /наказом про переміщення/переведення до 80 ОДШБр та з розпорядженням / наказом про виключення зі списків особового складу не ознайомлений.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви щодо забезпечення позову. При цьому, суд звернув увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 480/4625/26; постановити нову ухвалу, якою звернення ОСОБА_2 про забезпечення позову (з урахуванням уточнень від 24.06.2026) задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що доводи суду першої інстанції про відсутність доказів вчинення дій щодо звільнення та переведення в іншу частину є хибними, оскільки зроблені без врахування пояснень заявника, що його не ознайомлено з наказом / розпорядженням на переведення або виключення. Скаржник зауважує, що він має незворотний статус виключеного з військового обліку, а тому ІНФОРМАЦІЯ_5 не має жодних повноважень щодо вчинення будь-яких дій. Невжиття заходів забезпечення позову примушує заявника як перебувати у військових частинах проти власної волі та виконувати бойові накази у складі десантно-штурмової бригади на лінії зіткнення під загрозою кримінальної відповідальності за ст. 402, 407 КК України. Апелянт зауважує, що не просить остаточно звільнити мене зі служби, а вимагає лише тимчасово зберегти правовий статус цивільної людини до моменту, поки суд не перевірить законність дій відповідачів.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

08.07.2026 та 03.08.2026 судом отримані заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд справи без участі уповноваженого представника. ІНФОРМАЦІЯ_5 заперечує проти вимог скаржника ОСОБА_1 , а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі № 480/4625/26 вважає законною та обґрунтованою.

09.07.2026 судом отримано відзив військової частини НОМЕР_2 на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 за вхідним №3/1507 від 23.04.2026, а також на підставі військово-облікового документа. Також повідомлено, що ОСОБА_1 з 24 червня 2026 року увільнений від займаної посади, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.03.2026 №502/2/1/3/737дск зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , тому будь-які дії військової частини НОМЕР_2 не призведуть до юридичного наслідку у зв`язку із підпорядкованістю ОСОБА_1 іншій військовій частині. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

10.07.2026 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій він зазначив, що наданий відповідачем витяг з наказу № 185 є беззаперечним доказом реальності загрози та наявності підстав для забезпечення позову. Зауважує, що процес його примусового переміщення було запущено військовим командуванням безпосередньо в день винесення оскаржуваної ухвали суду. Твердження відповідача про відсутність юридичних наслідків у зв`язку з виключенням зі списків вважає безпідставним, оскільки виключення зі списків особового складу однієї частини є лише проміжним етапом переміщення людини. Процес зміни підпорядкування вважається повністю завершеним лише після прибуття людини до нової частини та видання наказу командира приймаючої частини (в даному випадку — в/ч НОМЕР_4 ) про зарахування до її списків. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 чітко заявлено вимоги не лише до в/ч НОМЕР_2 , а й до приймаючої сторони шляхом заборони командуванню НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч НОМЕР_4 ) зараховувати ОСОБА_2 до списків особового складу, призначати на посади та залучати до виконання завдань. На переконання заявника, дії військового командування щодо видання наказу № 185 від 24.06.2026 мали на меті штучне виведення ОСОБА_2 з-під судового контролю. Водночас у випадку невжиття апеляційним судом заходів забезпечення позову шляхом заборони командуванню в/ч НОМЕР_4 залучати ОСОБА_2 до виконання бойових завдань, у разі задоволення основного позову в майбутньому, поновлення прав ОСОБА_2 стане фізично неможливим через потенційну загибель або каліцтво.

21.07.2026 судом отримано звернення ОСОБА_1 про долучення нових доказів, а саме медичну документацію (форма №003/0, №001/0). Зазначив, що внаслідок незабезпечення позову та незаконного перебування у зоні бойових дій 10 липня 2026 року він отримав тяжке мінно вибухове поранення нижніх кінцівок із проведенням дебридменту та іригації. З 16 липня 2026 року і по теперішній час він перебуває на госпіталізації в хірургічному гнійно-септичному відділенні та центрі «Діабетична стопа» КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги ЗМР» міста Запоріжжя.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 24.08.2026.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову було: (1) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття невійськовозобов`язаного ОСОБА_2 , на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»; (2) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині складання протоколу відмови проходження ВЛК 21.04.2026 року та скасувати висновок ВЛК, який зробили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі позивача; (3) зобов`язання уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про ОСОБА_2 , так як він не є військовозобов`язаним на підставі військового квитка № НОМЕР_5 з виключенням з військового обліку та зобов`язання в подальшому заборонити використовувати персональні дані моєї фізичної особи; (4) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_2 , виключеного з військового обліку та без проходження ВЛК; (5) скасування наказу про призов на військову службу № 1211 від 23.04.2026; (6) скасування наказу начальника військової частини НОМЕР_2 про зарахування до особового складу; (7) зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити зі списків особового складу.

У свою чергу, в заяві про забезпечення позову заявник з урахуванням уточнень просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про мобілізацію ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/4625/26; заборонити командуванню військової частини НОМЕР_2 , а також будь-яким іншим посадовим та службовим особам Збройних Сил України, вчиняти дії щодо переміщення, переведення, відрядження ОСОБА_2 до інших військових частин, зокрема до НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади, та виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду; заборонити Командуванню НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (включно з командуванням 2 батальйону) зараховувати ОСОБА_2 до списків особового складу, призначати на посади та направляти для виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду у справі № 480/4625/26.

На переконання позивача, враховуючи факт його виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», він не може бути призваний на військову службу за мобілізацією. Наведене, на його думку, свідчить про його протиправне утримання на території військової частини, що зумовлює необхідність забезпечення позову. Крім того, апелянт наполягає, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 , що останнього не було ознайомлено з наказом / розпорядженням на переведення або виключення.

Стосовно вимоги заявника про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про мобілізацію ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/4625/26 колегія суддів враховує, що законодавством визначено комплексну процедуру, що передує призову на військову службу.

Так, положеннями частини третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 82 вказаного Порядку наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Таким чином, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.04.2026 №1211 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.04.2026 №122 солдата ОСОБА_1 з 23.04.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.06.2026 №185 солдата ОСОБА_1 з 24.06.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення. Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.06.2026 №178) ОСОБА_1 з 25.06.2026 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.

Дослідивши доводи апелянта щодо порушення відносно нього процедури проведення призову на військову службу, колегія суддів зазначає, що обставини призову ОСОБА_1 за наявності факту його виключення з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із наявністю судимості за тяжкий злочин) підлягають перевірці безпосередньо під час судового розгляду справи і на цьому на цьому етапі судового процесу суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій та рішень відповідачів "поза обґрунтованим сумнівом", як необхідної умови для забезпечення поданого адміністративного позову.

Постанова слідчого СВ Конотопського РВ ГУНП в Сумській області від 19.06.2026 про визнання та залучення до участі в досудовому розслідуванні в якості потерпілого ОСОБА_1 (за фактом його викрадення та незаконного утримання) в рамках кримінального провадження лише засвідчує надання позивачу відповідного процесуального статусу в межах досудового розслідування, однак сама по собі не встановлює факту незаконності дій чи рішень ТЦК та СП і не підтверджує порушення процедури призову, а відтак не може безпосередньо свідчити про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу.

У контексті вказаного обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Надаючи оцінку обраному заявником способу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо переміщення, переведення, відрядження ОСОБА_2 до інших військових частин, зокрема до НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади, та виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , а також заборони зараховувати ОСОБА_2 до списків особового складу, призначати на посади та направляти для виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду, колегія суддів зауважує, що такий фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням повноважень військового командування щодо організації проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану, що виходить за межі завдань інституту забезпечення позову.

Прийняття військовою частиною НОМЕР_2 наказу, розпорядження щодо переміщення, переведення, відрядження ОСОБА_1 до іншої військової частини, а також зарахування до списків особового складу Командування НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (включно з командуванням 2 батальйону) не охоплюються предметом позову в цій справі.

Крім того, колегія суддів враховує, що пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлено імперативну заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану. Вимога позивача про заборону вчиняти дії щодо його переміщення за своєю суттю є превентивним зупиненням будь-яких можливих розпорядчих актів командування щодо кадрового руху військовослужбовця, що прямо суперечить вищевказаній нормі закону.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 300/3663/25 зробив висновок, згідно з яким можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів зауважує, що саме по собі можливе переміщення військовослужбовця в межах проходження служби не свідчить про порушення права на ефективний судовий захист та не перешкоджає виконанню судового рішення у разі його ухвалення, а тому не є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

Стосовно долученої заявником медичної документації, зокрема медичної карти стаціонарного хворого №3339/04 та первинної медичної картки №5158-26, суд апеляційної інстанції враховує, що такі не могли бути подані із заявою про забезпечення позову, оскільки датовані пізніше відкриття даного апеляційного провадження. Разом з тим, вказані документи не підтверджують отримання травми саме внаслідок обставин, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим не можуть достовірно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманою травмою та проходженням військової служби.

З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі №480/4625/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 24.08.2026 року