Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №480/2581/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р.Справа № 480/2581/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602) по справі № 480/2581/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправним та нечинним акту, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), в якій просив суд:

- встановити факт, що нещасний випадок, який стався із позивачем 28.07.2021, стався під час виконання ним завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», у період проходження служби, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, у відрядженні, під час добового чергування у складі групи поліцейських з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і охорони, відсічі та стримування збройної агресії рф в зоні проведення операції Об`єднаних сил на території Донецької області на блокпосту «Гришине» ЗС 006;

- визнати протиправним та нечинним Акт спеціального розслідування нещасного випадку №113 від 05.03.2026 за формою за формою Н-1 (НПВ) в частині визнання нещасного випадку, який стався 28.07.2021 із позивачем у період проходження служби, як такого, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків;

зобов`язати відповідача за наслідками нещасного випадку, який стався із позивачем 28.07.2021 у період проходження служби, скласти Акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків за формою Н -1 (Н-1/ПВ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок комісії з розслідування обставин травми про те, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, є протиправним, не відповідає Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, та рішенню суду, що набрало законної сили.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту, що нещасний випадок, який стався із позивачем 28.07.2021, стався під час виконання ним завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», у період проходження служби, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, у відрядженні, під час добового чергування у складі групи поліцейських з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і охорони, відсічі та стримування збройної агресії рф в зоні проведення операції Об`єднаних сил на території Донецької області на блокпосту «Гришине» ЗС 006 (перший пункт прохальної частини позовних вимог).

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідній частині позовних вимог не має ознак публічно-правового та не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а стосується встановлення факту, що має юридичне значення, а тому виключає можливість розгляду цієї частини позовних вимог за правилами адміністративного судочинства. При цьому суд зауважив, що така вимога має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 480/2581/26 про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог; направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції підмінив оцінку предмета позову аналізом норм окремого провадження цивільного судочинства, що призвело до безпідставного обмеження права на судовий захист. Водночас вимога про встановлення факту отримання травми під час проходження служби не є самостійною вимогою окремого провадження, а безпосередньо пов`язана з оскарженням акта розслідування нещасного випадку та необхідна для ефективного захисту прав позивача. Відмова у відкритті провадження у цій частині фактично унеможливлює повний та ефективний судовий захист, оскільки предметом спору є саме правомірність невизнання травми такою, що пов`язана з проходженням служби, під час несення служби.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Від Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не можуть бути розглянутими за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі позовні вимоги не є публічно-правовими. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 24.08.2026 о 12:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2026 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Сумській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою, другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас такого способу захисту порушеного права, як встановлення юридичного факту, КАС України на відміну від Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №140/6423/23, від 27.05.2026 у справі №320/43077/25.

Колегією суддів встановлено, що позивачем визначено відповідача - суб`єкта владних повноважень (Головне управління Національної поліції в Сумській області), щодо якого викладено позовні вимоги, зокрема, шляхом встановлення факту, що нещасний випадок, який стався із позивачем 28.07.2021, стався під час виконання ним завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», у період проходження служби, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, у відрядженні, під час добового чергування у складі групи поліцейських з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і охорони, відсічі та стримування збройної агресії рф в зоні проведення операції Об`єднаних сил на території Донецької області на блокпосту «Гришине» ЗС 006.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суди адміністративної юрисдикції не наділені законодавцем повноваженнями на встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто, у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак публічно-правового спору та не можуть розглядаються в порядку адміністративного судочинства

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 викладена правова позиція, за якою чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Отже, оскільки до компетенції адміністративного суду не відноситься питання встановлення фактів, що мають юридичне значення, адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ, відповідно, заявлені позовні вимоги в частині установлення факту настання нещасного випадку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в цій частині спір є спором про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором щодо встановлення факту, що має юридичне значення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, заявлені позивачем вимоги про встановлення факту, який має юридичне значення, не пов`язані із захистом його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, та стосуються захисту приватних інтересів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Пов`язаність вимоги про встановлення факту отримання травми під час проходження служби з вимогою про оскарження акта розслідування не змінює правової природи такого факту, а тому незалежно від характеру та взаємозв`язку заявлених вимог юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків особи, підлягає встановленню в судовому порядку саме судом цивільної юрисдикції.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі №480/2581/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 24.08.2026 року