Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №369/17342/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/17342/25 Головуючий 1-ї інстанції: Омельченко М.М.

Провадження №33/824/2992/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: захисника - адвоката Дмитренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко Олени Олегівни на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Дмитренко О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року у справі №369/17342/25 та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 7, 9 КУпАП, не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, допустив поверхневий її розгляд, а викладені у постанові висновки не ґрунтуються на доказах, які містяться у матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам.

Захисник посилається на те, що матеріалами справи підтверджується неправомірність зупинки транспортного засобу, оскільки відеозаписи, надані до суду, відображають процес його зупинення та свідчать про відсутність законних підстав для таких дій працівників поліції. Зазначає, що поліцейські ні одразу після зупинки автомобіля, ні надалі не повідомили причину зупинки, а матеріали справи не містять жодного доказу існування передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу.

Стверджує, що зазначені в акті огляду ознаки алкогольного сп`яніння фактично не встановлювалися. При цьому відеозаписами підтверджується, що особа поводилася спокійно, адекватно, чітко відповідала на запитання поліцейських та виконувала їх законні вимоги. Звертає увагу, що почервоніння обличчя та очей не є визначеними ознаками алкогольного сп`яніння, тремтіння пальців рук не перевірялося та навіть не оголошувалося, а тому вимога поліцейських щодо проходження огляду була необґрунтованою. Вважає, що зазначені ознаки були внесені до протоколу формально з метою створення підстав для проведення огляду.

Також вважає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 проведено з істотними порушеннями вимог законодавства, оскільки на момент проведення огляду був перевищений шестимісячний міжкалібрувальний інтервал приладу, що могло вплинути на достовірність отриманого результату.

Крім того, захисник вказує на порушення процедури відкриття упаковки мундштука, оскільки особа самостійно повністю розкрила упаковку, торкалася мундштука руками та передала його поліцейському, який не замінив його на новий, попри оброблення рук спиртовим антисептиком, що, на думку захисника, могло вплинути на результати тестування.

Додатково адвокат посилається на порушення процедури відібрання повітря для дослідження, оскільки тестування проведено менш ніж через п`ятнадцять хвилин після блювання, що суперечить вимогам інструкції з експлуатації приладу Drager та могло вплинути на правильність показань.

Стверджує, що перед проведенням огляду працівники поліції не роз`яснили порядок застосування спеціального технічного засобу та право пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а безальтернативно запропонували пройти огляд лише на місці зупинки транспортного засобу, чим позбавили його можливості реалізувати право на альтернативний медичний огляд.

Зазначає, що після проведення огляду працівники поліції не поцікавилися його ставленням до результатів тестування, тоді як він висловив незгоду з ними та відмовився підписувати акт огляду. Незважаючи на це, до закладу охорони здоров`я його не направили, направлення не склали, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Також, захисник вказує на акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки, за його твердженням, ОСОБА_1 зазначений документ не підписував, а підпис, який міститься в акті, йому не належить. У зв`язку з цим вважає акт огляду та роздруківку результатів приладу Drager недопустимими доказами, а сам огляд - недійсним.

Посилається також на те, що після проведення огляду працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом та не оформили відповідні процесуальні документи, що, на його думку, свідчить про відсутність у поліцейських реальних підстав вважати його таким, що перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім цього, зазначає про відсутність належних доказів факту керування транспортним засобом, оскільки відеозапис із нагрудної камери, зазначеної у протоколі, починається вже після зупинки автомобіля та не містить моменту його керування. Водночас інший відеозапис, долучений до матеріалів справи, не зазначений у протоколі, а тому, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17 та від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17, не є належним і допустимим доказом.

Разом з цим, адвокат вказує, що працівники поліції не роз`яснили йому суть інкримінованого правопорушення та наслідки складання протоколу, а суд першої інстанції не застосував принцип презумпції невинуватості, хоча відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першою інстанцією встановлено, що 05.09.2025 року о 7.55 водій ОСОБА_2 керував автомобілем «ЗАЗ», н/з НОМЕР_2 , в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області по вул. Соборній, 67 в стані алкогольного сп`яніння, його огляд на стан сп`яніння було проведено на місці зупинки за допомогою приладу «Drager 6820», за результатами огляду в повітрі, видихнутому водієм ОСОБА_1 зафіксовано 0,69 проміле етилового спирту, огляд зафіксовано на відео технічними засобами. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 443978 від 05.09.2025 (а.с.1), даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), даних роздруківки газоаналізатора «Drager» 6820, результат 0,69 проміле (а.с.3), DVD-Rдиск з записом нагрудної боді-камери поліцейського (а.с.4).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Посилання захисника на безпідставність зупинки транспортного засобу не узгоджується з безпосередньо дослідженим судом відеозаписом. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлював зауважень щодо причин або правомірності зупинки, не запитував, з якої причини його зупинено, та не заявляв заперечень щодо подальших дій працівників поліції. Навпаки, він спокійно спілкувався з працівниками поліції, надавав документи та виконав запропоновану вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Більше того, після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч у графі для пояснень особи зазначив «згоден», що об`єктивно не узгоджується з його подальшими твердженнями про незгоду з діями працівників поліції, результатом огляду та обставинами притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, під час судового розгляду на незаконність зупинки, порушення процедури огляду та його незгоду з результатом тестування спростовуються його власною поведінкою, зафіксованою на відеозаписі, а також власноручним записом у протоколі. Об`єктивних доказів того, що зазначений запис «згоден» був зроблений ОСОБА_1 з іншим змістом або під примусом чи внаслідок нерозуміння його значення, матеріали справи не містять.

За таких обставин твердження, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконної зупинки та відсутності її правових підстав, є позицією захисту, сформованою вже під час судового розгляду, та не підтверджуються об`єктивним змістом відеозапису.

Непереконливими є й доводи про порушення порядку проведення огляду. Відеозапис з ID 859875 фіксує послідовність його проведення: ОСОБА_1 самостійно дістає мундштук із герметичної упаковки, працівник поліції встановлює його у прилад, здійснює контрольний замір, після чого проводиться тестування водія та фіксується результат 0,69 проміле. Жодних об`єктивних даних про втручання в роботу приладу, його несправність або інше порушення, яке могло вплинути на результат, матеріали справи не містять.

Твердження захисника про блювання ОСОБА_1 безпосередньо перед оглядом, використання ним спиртового антисептика, отруєння цинком та відсутність вживання алкоголю не спростовують результату огляду. При цьому під час зафіксованого на відео проведення огляду ОСОБА_1 не повідомляє працівникам поліції про такі обставини, які, за його версією, могли вплинути на результат тестування.

Не підтверджуються відеозаписом і доводи про незгоду ОСОБА_1 з результатом огляду та невиконання працівниками поліції вимог щодо недопущення його до керування. Навпаки, після отримання позитивного результату працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що він не може надалі керувати автомобілем, та з`ясовує питання щодо прибуття іншого тверезого водія. ОСОБА_1 повідомляє, що за автомобілем приїде директор підприємства з водієм.

Так само відеозапис спростовує твердження про ненадання ОСОБА_1 можливості висловити своє ставлення до оформлених матеріалів. Працівник поліції оголошує зміст протоколу, роз`яснює подальший порядок, надає особі можливість надати пояснення, після чого ОСОБА_1 власноруч підписує протокол та робить у ньому відповідні записи.

Посилання на неналежність відеозапису з ID 859875 через невідповідність його номера номеру, зазначеному у протоколі, також не свідчить про його недопустимість. Зазначений відеозапис безпосередньо фіксує проведення огляду ОСОБА_1 та його результат, узгоджується з іншими матеріалами справи, а сторона захисту не надала доказів його недостовірності чи незаконного походження.

Щодо заперечень захисника стосовно підпису ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, то суд першої інстанції надав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив у призначенні технічної експертизи документів. При цьому саме по собі заперечення особою належності підпису в акті не спростовує факту проведення огляду та його результату, оскільки останні підтверджуються безпосередньо дослідженим відеозаписом, на якому зафіксовано проведення тестування ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» та отримання результату 0,69 проміле, а також роздруківкою зазначеного приладу.

Крім того, сам ОСОБА_1 у суді першої інстанції підтвердив, що після проведення огляду підписав протокол про адміністративне правопорушення та власноруч зазначив у ньому «згоден», пояснюючи надалі, що така згода стосувалася лише факту зупинки та проведення тестування, а не його результату. Отже, його заперечення стосуються лише власного тлумачення змісту вчинених ним дій та не спростовують об`єктивно зафіксованого факту проведення огляду і встановленого ним результату. Відтак підстав вважати, що спір щодо підпису в акті огляду нівелює інші докази у справі, немає.

Таким чином, усі доводи апеляційної скарги спростовуються безпосередньо дослідженими судом відеозаписами та іншими матеріалами справи. Суд першої інстанції надав оцінку доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду 0,69 проміле.

За таких обставин підстав для висновку про недоведеність події або складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закриття провадження у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Дмитренко Олени Олегівни - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева