Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №752/15391/25 — Київський апеляційний суд

справа №752/15391/25

провадження № 22-ц/824/5244/2026

головуючий у суді І інстанції Данілова Т.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» звернулося у суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 460 555,42 грн, що складається з трьох відсотків річних у розмірі 310 172,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 150 382,73 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Єфремова Євгена Олександровича про роз`яснення судового рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, 14 жовтня 2025 року в судовому засіданні за участю представників сторін відбувся розгляд клопотання відповідача про витребування доказів. За результатом його розгляду суд відмовив у задоволенні клопотання. При цьому суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів без оформлення окремого документа, зазначивши про це у протоколі судового засідання.

Вказує, що у встановлені ЦПК України строки ним було подано до суду клопотання про роз`яснення ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, постановленої судом без оформлення окремого документа

Зазначає, що у вказаному клопотанні він зазначив, що оскільки суд в ухвалі не виклав мотиви відхилення доводів клопотання відповідача та доказів, на які посилався останній, то відповідачу невідомо, з якихпідстав та мотивів суд відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів. Тобто, на думку апелянта, суд фактично позбавив можливості подати свої заперечення на ухвалу суду, оскільки мотивів ухвалення такого судового рішення воно не містить.

Апелянт вважає, що виправити ситуацію, що склалась можна завдяки роз`ясненню судом своєї ухвали від 14.10.2025 про відмову у задоволенні, клопотання про витребування доказів за заявою відповідача.

Додатково звертає увагу, що відповідач вважає постановлення судом ухвали про відмову у задоволенні клопотання витребування доказів без оформлення окремого документа протиправним зловживанням своїми правами.

Також на переконання апелянта він вважає, що постановлення ухвали від 14.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, не оформленої окремим документом, явно порушує його право на доступ до правосуддя.

Відмовляючи в роз`ясненні судового рішення, суд першої інстанції вказав, що судове рішення, яке просив роз`яснити заявник, не підлягає примусовому виконанню, томувідсутні підстави для його роз`яснення, а отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Однак, ОСОБА_1 у своєму клопотанні про роз`яснення судового рішення наголошував, що оскільки суд в ухвалі не виклав мотиви відхилення доводів клопотання відповідача та доказів, на які посилався останній, то відповідачу невідомо з яких підстав та мотивів суд відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів.

Крім того, вказує, що суд залишив без задоволення заяву представника ОСОБА_1 адвоката Єфремова Євгена Олександровича про роз`яснення судового рішення. Однак, заяву про роз`яснення судового рішення подавав суду саме ОСОБА_1 , а не його представник - адвокат Єфремов Є.О. Зазначає, що 18 грудня 2025 року ні ОСОБА_1 , ні його представник - адвокат Єфремов Є.О. не брали участь у засіданні суду в цій справі.

15 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ «Інвест-Кредо» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

У судове засідання 18 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (том 3, а.с. 29-31).

Крім того, 10 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ «Інвест-Кредо» - Васильєвої І.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19, необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю, насамперед у резолютивній частині, коли рішення є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Роз`яснення судового рішення полягає у більш повному та зрозумілому викладенні тих його частин, розуміння яких викликає труднощі, без зміни суті рішення та без вирішення питань, які не були предметом судового розгляду.

Отже, інститут роз`яснення судового рішення не є способом виправлення його недоліків, доповнення мотивувальної частини, зміни висновків суду чи повторного розгляду питання, щодо якого суд уже прийняв процесуальне рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2025 року суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та відмовив у його задоволенні, зазначивши відповідний висновок у протоколі судового засідання.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз`яснення вказаного судового рішення. При цьому зі змісту заяви про роз`яснення та доводів апеляційної скарги вбачається, що фактичною підставою звернення є не незрозумілість чи неясність змісту ухвали від 14 жовтня 2025 року, а незгода заявника з тим, що суд не навів мотивів, з яких відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Зокрема, апелянт посилається на те, що йому невідомі підстави та мотиви відмови у витребуванні доказів, вважає таке судове рішення необґрунтованим, а постановлення ухвали без оформлення окремого документа - протиправним та таким, що порушує його право на доступ до правосуддя.

Водночас наведені обставини не свідчать про наявність підстав для роз`яснення судового рішення у розумінні статті 271 ЦПК України.

Фактично усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 з ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також до вимоги надати мотиви, з яких суд дійшов відповідного процесуального висновку.

Проте такі доводи не стосуються питання ясності чи зрозумілості судового рішення. Вони стосуються його законності та обґрунтованості, а відтак можуть бути предметом перевірки в установленому процесуальним законом порядку, але не в межах процедури роз`яснення судового рішення.

Саме по собі бажання учасника справи отримати додаткове обґрунтування прийнятого судом процесуального рішення не є підставою для його роз`яснення. Суд, розглядаючи заяву за статтею 271 ЦПК України, не вправі фактично доповнювати судове рішення новими мотивами, яких воно первісно не містило, оскільки це означало б зміну змісту судового рішення, що прямо заборонено частиною першою статті 271 ЦПК України.

Разом з тим, незалежно від процесуального порядку оскарження ухвали від 14 жовтня 2025 року, процедура її роз`яснення не може бути використана як спосіб отримання нового мотивування судового рішення або повторного розгляду питання про необхідність витребування доказів.

Якщо ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні доказів, що неправильно оцінив наведені ним підстави для їх витребування, порушив норми процесуального права або не навів належних мотивів прийнятого рішення, відповідні заперечення мають заявлятися у передбаченому ЦПК України порядку оскарження такого судового рішення, а не шляхом звернення із заявою про його роз`яснення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 271 ЦПК України підстав для роз`яснення ухвали від 14 жовтня 2025 року.

Щодо посилань апелянта на те, що ухвала від 14 жовтня 2025 року була постановлена без оформлення окремого документа, колегія суддів зазначає, що зазначене питання також не може бути предметом розгляду в порядку статті 271 ЦПК України. Встановлення правомірності форми та порядку постановлення відповідної ухвали, так само як і перевірка дотримання судом норм процесуального права під час її постановлення, не є роз`ясненням судового рішення.

При цьому посилання апелянта на те, що відсутність мотивів ухвали перешкоджає йому реалізувати право на її оскарження, саме по собі не свідчить про неясність її змісту. Резолютивний висновок суду від 14 жовтня 2025 року є однозначним: у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено. Відтак необхідність з`ясування причин, з яких суд дійшов такого висновку, за своєю правовою природою є питанням обґрунтованості судового рішення, а не питанням його роз`яснення.

Не впливають на правильність оскаржуваної ухвали і посилання апелянта на те, що у її резолютивній частині заяву про роз`яснення судового рішення зазначено як таку, що подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Єфремовим Є.О., тоді як, за твердженням апелянта, заяву подавав безпосередньо ОСОБА_1 .

Вказана обставина, навіть у разі встановлення відповідної неточності у зазначенні особи заявника, не свідчить про наявність підстав для скасування ухвали по суті, оскільки не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для роз`яснення ухвали від 14 жовтня 2025 року. Саме ОСОБА_1 є особою, в інтересах якої подано заяву про роз`яснення, а отже наведена технічна неточність не змінює суті прийнятого судом рішення та не призвела до неправильного вирішення заяви.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не є судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню, а тому не відповідає передбаченій частиною другою статті 271 ЦПК України умові для подання заяви про її роз`яснення. Крім того, заява ОСОБА_1 не містила доводів про наявність у самій ухвалі від 14 жовтня 2025 року неясних або суперечливих положень, які потребували б роз`яснення для її виконання, а була спрямована на з`ясування мотивів відмови у витребуванні доказів.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, її висновки відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба