Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №712/5853/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №712/5853/26

Провадження №2/712/3709/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Дрінясової П.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді радіотелеграфіста радіостанції радіогрупи інформаційно-телекомунікаційного ІНФОРМАЦІЯ_3 (в даний час ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 02.03.2016 по 08.08.2016.

За період з 02.03.2016 по 08.08.2016 позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця – січень 2008 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 580/6742/24, ухвалено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2016 до 08.08.2016 із застосуванням базового місяця – січень 2008 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2016 до 08.08.2016 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 580/6742/24, ухвалено: апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 – залишено без змін.

Загальна сума заборгованості 12 909 грн. 28 коп. Виплачено – 28.04.2026. Тобто, остаточний розрахунок з позивачем проведений – 28.04.2026.

Розрахунок моральної шкоди: з 02.03.2016 по 28.04.2026 рр. минуло майже – 108 місяців. За кожен місяць позивач оцінила моральну шкоду в розмірі мінімальної заробітної плати на січень 2026, але вказала, що враховуючи принцип розумності, обмежується сумою – 40 000 грн.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконання ним умов трудових договорів, та безпідставного систематичного порушення прав позивача, позивачу завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 ЦК України та яка полягає у наступному:

• у спричиненому тяжкому психологічному шоці у момент, коли позивач дізналася про своє звільнення. Даний психологічний шок можна порівняти зі втратою значної суми грошових коштів. За декілька секунд позивач згадала майже всі свої зусилля, які докладала для здійснення та сумлінного виконання своїх обов`язків.

• у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень Відповідача, що передували невиконання ним своїх зобов`язань;

• у нехтуванні Відповідачем законних прав на відпустку, заробітну плату за договором;

• у незаконності дій Відповідача щодо невиконання умов договору стосовно оплати моєї праці, починаючи із грудня 2016 р. по дату звільнення;

• у використанні Відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Всі ці обставини значно підсилюють психологічне розчарування позивача у можливості відновлення своїх прав.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.05.2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, у справі призначене судове засідання.

26.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позиву, вказав, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту заподіяння моральної шкоди саме у розумінні статті 23 ЦК України. Позовна заява фактично побудована на припущенні про те, що сам факт встановлення адміністративним судом порушення прав особи автоматично свідчить про наявність моральної шкоди та породжує право на її грошову компенсацію. Однак такий підхід прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду У даному випадку позивач: не надав жодного медичного документа; не надав висновку психолога чи психотерапевта; не підтвердив погіршення стану здоров`я; не довів порушення звичного способу життя; не довів втрати соціальних зв`язків; не довів необхідності додаткових зусиль для організації власного життя. Фактично єдиним “доказом” моральної шкоди є суб`єктивні твердження самого позивача про душевні переживання та психологічний дискомфорт. Позивач не довів причинного зв`язку між діями відповідача та стверджуваними стражданнями. Сам по собі факт задоволення адміністративного позову не створює презумпції заподіяння моральної шкоди та не звільняє позивача від обов`язку доведення усіх елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема факту моральної шкоди, її реального існування, характеру та обсягу страждань, причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими негативними наслідками.

Крім того, спір щодо застосування базового місяця для індексації грошового забезпечення військовослужбовців протягом тривалого часу був предметом неоднакової судової практики та різного правозастосування, що свідчить про наявність об`єктивної правової невизначеності у питаннях механізму проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Позивач фактично отримав повне відновлення порушеного права. Рішення адміністративного суду виконано. Позивачу нарахована та виплачена індексація, повністю відновлене майнове право. Таким чином, порушене право вже захищено у належний спосіб. Стягнення додаткової значної компенсації моральної шкоди без доведення реальних негативних наслідків суперечитиме засадам цивільного судочинства та принципу справедливого балансу.

Позивач пов`язує наявність моральної шкоди із обставинами, що виникли у 2016 році, а саме із порядком нарахування індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2016 по 08.08.2016. Разом із тим із даним позовом про компенсацію моральної шкоди позивач звернулась лише у 2026 році, тобто майже через десять років після виникнення спірних правовідносин. Вважаємо, що позивач звернулась до суду із даними вимогами поза межами загальної позовної давності, встановленої цивільним законодавством, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач також не обґрунтував належним чином розмір заявленої компенсації моральної шкоди у сумі 40 000 грн. Розрахунок заявленої суми є довільним, не ґрунтується на вимогах закону, не підтверджений жодними доказами та не відповідає принципам розумності, співмірності, виваженості, справедливості. Фактично заявлена сума компенсації більш ніж утричі перевищує суму спірної індексації, що свідчить про явну неспівмірність заявлених вимог характеру спірних правовідносин та відсутність належного обґрунтування розміру моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Підстав для визнання обов`язкової явки представника відповідача у судове засідання не вбачається, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд дослідивши подані сторонами заяви та письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 05.08.2016 № 170 наказано старшого солдата ОСОБА_1 , радіотелеграфіста радіостанції радіогрупи інформаційно-телекомунікаційного ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка призначена наказом першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України на посаду оператора адміністративної групи штабу ІНФОРМАЦІЯ_6 вважати таким, що з 08.08.2016 виключена зі списків особового складу, здала посаду і вибула для подальшого проходження військової служби.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 580/6742/24, ухвалено: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2016 до 08.08.2016 із застосуванням базового місяця – січень 2008 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2016 до 08.08.2016 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 580/6742/24, ухвалено: апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 – залишено без змін.

Загальна сума заборгованості склала 12 909 грн. 28 коп. Нарахована сума заборгованості виплачена 28.04.2026, що вказано позивачем та відповідачем, підтверджено скріншотом інформації про зарахування коштів.

Позивачем арґументовано спричинення моральної шкоди вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконанням ним умов трудових договорів та безпідставне систематичне порушення прав позивача, що призвело до моральних страждань, необхідності докладати зусилля для відновлення прав.

Зокрема, моральна шкода обумовлюється тим, що позивач зазнав страждань, коли дізнався про своє звільнення; відчував сильні переживання з приводу розуміння незаконності дій відповідача щодо невиплати йому складової заробітної плати, а також щодо невиконання роботодавцем умов трудового договору стосовно оплати праці.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Так підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4,5,13 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 , що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі (у даному випадку це рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 580/6742/24), та згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена актуальна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 25.04.2012 у справі №6-23цс12. Її також підтримано практикою ВС у справі №640/14909/16ц постанова від 19.12.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення законних прав позивача, який полягає у незаконній невиплаті позивачу, індексації грошового забезпечення, що призвело до негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, врахувавши конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, враховано тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму моральної шкоди у розмірі 4 000 грн.

Суд вважає, що вказана позивачем сума моральної шкоди у розмірі 40 000 грн, не буде належним чином відповідати вимогам розумності та справедливості, у тому числі, враховуючи факт відновлення його прав рішенням суду в адміністративній справі.

Аргументи представника відповідача щодо порушення строку звернення до суду відхиляються, оскільки усунення бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення мало місце 28.04.2026 із погашення наявної заборгованості, тому позивачем строк позовної давності не пропущений.

Також на підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на 10% (пропорційно до задоволеної частки та у зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», як учасника бойових дій) з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 106 грн. 50 коп. судового збору

Керуючись ст. ст. 141, 265, 268, 379, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь держави 106,50 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складений 24.08.2026.

Суддя Н.М. Чапліна