Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №568/1107/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/1107/26

Провадження № 1-кп/568/95/26

24 серпня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026181210000088 від 12.06.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився в с. Крупець, Дубенського району Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку - немає, раіше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження :

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 з метою отримання підробленого посвідчення водія у спосіб, що не відповідає порядку, встановленому «Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05 1993 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску до керування транспортними засобами», в кінці грудня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у с. Крупець Дубенського району Рівненської області (точного місця в досудового розслідування не встановлено), усвідомлюючи характер власних протиправних дій, через інтернет-месенджер вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з якою заздалегідь домовився про виготовлення підробленого посвідчення водія за обумовленою ціною, надавши при цьому невстановленій особі свої особисті анкетні дані, копію паспорта громадянина України, власне фотозображення та зразок власного підпису, для внесення відомостей у посвідчення водія, яке надає право керування. Надалі, невстановлена особа в невстановлений час та місці виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 18.01.2026, категорії транспортних засобів «В» на ім`я ОСОБА_3 , яке, на виконання досягнутої домовленості, на початку лютого 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, шляхом відправлення через службу доставки ТОВ «Нова пошта», відправила до обумовленого з ОСОБА_3 відділення ТОВ «Нова пошта», що за адресою с. Крупець вул. Зарогатка, 1 Дубенського району Рівненської області, де останній отримав особисто 04 лютого 2026 року о 14 год. 46 хв. підроблене посвідчення водія з метою його подальшого використання.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України, тобто, підроблення посвідчення, що видається установою, яка має право видавати такий документ, яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_1 від 18.01.2026 на ім`я ОСОБА_3 , у встановленому законом порядку він не отримував, з метою підтвердження особи, під час складання адміністративних матеріалів, перебуваючи за кермом автомобіля марки «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_2 , 12.06.2026, приблизно о 12 год. 59 хв., на автомобільній дорозі зі сполученням Київ-Чоп поблизу с. Бугаївка Дубенського району Рівненської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пред`явив поліцейському взводу № 3 роти батальйону № 3 (з обслуговування Дубенського району) полку Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП ОСОБА_5 на законну вимогу, завідомо підроблений документ посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_1 від 18.01.2026, видане на ім`я ОСОБА_3 , в яке внесені дані про особу останнього, та яке не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України по розмірах сторін, способах друку та елементам захисту.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні просив здійснювати розгляд кримінального провадження в порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, з підстав визнання обвинуваченим своє вини, пояснив, що вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив за викладених в обвинувальному акті обставин кримінальні правопорушення передбачені ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України. В судових дебатах прокурор вказав, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень інкримінованих досудовим слідством доведені у повному обсязі та вірно кваліфіковані за ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України. З урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше не судимим, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, просив призначити покарання за ч. 4 ст. 358 КК України – штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі, визначивши остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Разом з тим, просив суд застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Висловив свою позицію щодо речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину за обставин викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі (підтвердив дату, час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень). Дав покази про те, що у 2025 році найшов оголошення в мережі інтернет по якому замовив права, а саме в месенджері надіслав свої дані та відомості про поштове відділення. При отриманні у відділені заплатив 20 тисяч гривень шляхом переказу. Вирішив так вчинити, оскільки так швидше отримати водійські права. В подальшому повідомив , що потрапив у ДТП та працівники поліції оглянувши його посвідчення водія виявили, що таке належить іншій особі.

В судових дебатах обвинувачений вказав, що вину визнає, більше такого не повториться.

В останньому слові просив суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Досліджені в судовому засіданні докази, оцінка та мотиви суду

Так як обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальному правопорушенні та проступку, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України відповідно, за обставин, які викладені у обвинувальному акті від 25.06.2026, враховуючи, що прокурор, також, не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення та проступок і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України та процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи.

Таким чином, судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних доказів та документів, що стосуються речових доказів.

Враховуючи покази обвинуваченого, зіставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_3 утворюють склад інкримінованих йому: кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєному доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України (підроблення посвідчення, що видається установою, яка має право видавати такий документ, яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У обвинувальному акті зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України), а обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Суд з таким твердженням погоджується.

Призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч. 4 ст. 358 КК України), інший є нетяжким злочином (ч. 3 ст. 358 КК України).

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, є раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснив благодійний внесок на користь Збройних Сил України у розмірі 1500,00 грн згідно квитанції від 25.06.2026.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про доцільність призначення такого покарання: за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

Разом із тим, суд погоджуючись із позицією прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, дійшов переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку в 1 (один) рік.

Суд дійшов висновку, що саме такий захід впливу на засудженого є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В даному випадку, за переконанням суду, зазначене покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Суд враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_3 саме такого виду покарання.

Слід зауважити, що у разі порушення іспитового строку та продовження злочинної діяльності в подальшому ОСОБА_3 понесе відповідне покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжні заходи

В межах кримінального провадження, що розглядається, обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Зважаючи на відсутність клопотань, та підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, а також враховуючи призначене покарання, суд не вбачає підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази

Застосований на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 15.06.2026 № 568/1045/26 захід забезпечення, арешт майна, після набрання вироком законної сили необхідно скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному

Частина 1 ст. 126 КПК України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Виходячи із п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів, які в силу приписів ч. 1 та 2 ст. 122 цього ж Кодексу несе сторона кримінального провадження, що залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 ст. 124 КПК України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта та долученої до матеріалів кримінального провадження довідки про витрати на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/118-26/8553-ДД від 18.06.2026 становлять 4 813 гривень 60 копійок (к.п. а.с.42).

Отже, з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової технічної експертизи документів СЕ-19/118-26/8553-ДД від 18.06.2026 в сумі 4 813 грн 60 коп.

Щодо завданої кримінальним правопорушенням шкоди

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Керуючись ст. ст.314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Застосований на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області від від 15.06.2026 № 568/1045/26, захід забезпечення, арешт майна, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

-посвідчення водія видане на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 від 18.01.2026, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-оптичний диск із відеозаписами, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12026181210000088 від 12.06.2026 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 568/1107/26, провадження № 1-кп/568/95/26.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/118-26/8553-ДД від 18.06.2026 в сумі 4 813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6