Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №557/799/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/773/2026

Справа 557/799/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 557/799/26,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

за участю представника позивача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке складається з житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 84,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до кладу якої увійшов зазначений вище будинок, який належав батькові спадкодавиці - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті якого матір позивача ОСОБА_4 спадщину прийняла, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, але юридично не оформила свої спадкові права.

19 травня 2025 року за заявою позивача про прийняття спадщини, як спадкоємцем першої черги, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Савчук Г.Г. заведено спадкову справу № 42/2025, однак відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки у наданих нотаріусу документах існують розбіжності в імені та по батькові померлих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що не дозволяє встановити родинний зв`язок між ними, як дочкою та батьком, а також належність померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 правовстановлюючого документа - свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння за вказаною вище адресою, видане виконкомом Гощанської районного ради 17 травня 1989 року на ім`я ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 , яка також є дочкою померлої ОСОБА_4 , на момент смерті останньої з нею не проживала та не була зареєстрована, окрім того, протягом визначеного законом строку із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надала.

Позивач та її представник у вступному слові позов підтримали та просили такий задовольнити з підстав, які є аналогічними, зазначеним у позові.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення.

Процесуальні дії у справі

12 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

07 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків, підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 », є рідними сестрами, батьками яких є - ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , що установлено з їх свідоцтв про народження та про одруження (арк. спр. 13, 14, 15, 16).

Із свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 27 вересня 1961 року, та свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 04 грудня 1982 року (арк. спр. 11, 12), судом установлено, що мати сторін по справі ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та після укладення шлюбу з ОСОБА_11 04 грудня 1982 року змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_8 ». Батьками ОСОБА_4 (у свідоцтві про народження по батькові зазначена як « ОСОБА_13 ») згідно свідоцтва про народження є – ОСОБА_5 та ОСОБА_14 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 21 лютого 1955 року, та свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , виданого 23 жовтня 2003 року, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 8, 10).

При цьому, в зазначеному вище свідоцтві про смерть дані батька матері сторін по справі зазначено як « ОСОБА_6 », що не відповідає даним свідоцтва про народження ОСОБА_4 , де дані її батька зазначено, як « ОСОБА_5 ».

За даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , повторно виданого 03 вересня 2025 року, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_14 (арк. спр. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер батько сторін по справі - ОСОБА_11 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (арк.спр. 17).

Даними свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 17 травня 1989 року підтверджується, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 (арк. спр. 20).

Відповідно до витягу № 101 по земельній кадастровій книзі на домогосподарство записаного першим ОСОБА_5 , членами домогосподарства зазначені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , голова сім`ї, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дочка; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внучка (арк. спр. 20).

ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті проживали і були зареєстровані: дочка - ОСОБА_4 , внуки - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , про що свідчать дані довідки Бабинської сільської ради Рівненської області № 851 від 30 жовтня 2025 року (арк. спр. 30).

Спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не заводилась, що підтверджується інформацією Рівненського обласного державного нотаріального архіву (арк. спр. 98).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін по справі - ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 26 березня 2025 року (арк. спр. 7).

ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті проживали і були зареєстровані: дочка - ОСОБА_1 та внука ОСОБА_17 , про що свідчать дані довідки Бабинської сільської ради Рівненської області № 852 від 30 жовтня 2025 року (арк. спр. 31).

Даними спадкової справи № 42/2025, заведеної 19 травня 2025 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Савчук Н.Г., підтверджується, що після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася її дочка ОСОБА_1 (арк. спр. 87-96).

За даними довідки Бабинської сільської ради № 849 від 29 жовтня 2025 року земельна ділянка площею 0,17 га для будівництва, обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 не приватизована (арк. спр. 29).

Даними технічного паспорта та витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва підтверджується, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку та господарських допоміжних будівель, які побудовані у 1973 році (арк. спр. 22-28).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-202260330-0011428185 від 30 березня 2026 року вартість житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 109 265,64 грн (арк. спр. 32-33).

Позивачу постановою приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області від 27 жовтня 2025 року № 294/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Нотаріусом зазначено, що нотаріальна дія не може бути вчинена, оскільки в наданих нотаріусу документах, існують розбіжності в імені та по батькові померлих осіб, у зв`язку з чим неможливо встановити такі факти, як: родинний зв`язок між ОСОБА_4 та померлим ОСОБА_6 , як дочкою та батьком; 2) належність померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 правовстановлюючого документа - свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Гощанської районної ради 17 травня 1989 року на ім`я ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 19).

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтвердили у судовому засіданні, що померлий ОСОБА_6 був дідусем сторін по справі та батьком їх матері ОСОБА_4 . Кожна зі свідків окремо вказала на те, що проживала поряд з померлим дідусем сторін по справі, якого за життя називали « ОСОБА_20 », окрім того їм відомо, що у свідоцтві про смерть він зазначений як « ОСОБА_21 », а у свідоцтві про народження ОСОБА_4 батько вказаний, як « ОСОБА_20 ».

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Цивільні відносини по даній справі виникли як до набрання чинності Цивільним кодексом України, а саме щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і після набрання чинності Цивільним кодексом України - щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому застосуванню підлягають як норми ЦК УРСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI, так і норми ЦК України 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 524, частини першої статті 529, статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і заповітом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Нормами статей 1217, 1218, 1223, 1261, 1262, 1268 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

З огляду на наведені вище норми права, суду при розгляді справ про визнання права на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Водночас застосуванню підлягає законодавство, що регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зібрані по справі докази вказують, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 в порядку статті 549 ЦК УРСР, як спадкоємець за законом першої черги шляхом вступу у фактичне управління спадковим майном, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину. Судом із пояснень сторін та досліджених доказів установлено, що померлий ОСОБА_6 , є батьком ОСОБА_4 та дідом сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її донька - позивач ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у визначений ст. 1270 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом першої черги. ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала та із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом першої черги, до нотаріуса не зверталась.

Щодо наявності спадкового майна після смерті ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI (далі - ЦК Української РСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ з введенням у дію Закону України «Про власність».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі,

хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його

перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що станом на 15 квітня 1991 року спірне домоволодіння належало до суспільної групи колгоспний двір і на момент припинення колгоспного двору право на майно колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5 , мали: ОСОБА_5 (голова), ОСОБА_4 (дочка), неповнолітні станом на вказану вище дату - ОСОБА_15 (внучка), ОСОБА_16 (внучка), частки яких у праві спільної сумісної власності є рівними - по 1/4 частці у загальному майні колгоспного двору.

Тобто як позивач, так і відповідач мають право на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , як частку у майні колгоспного двору.

За наведеного суд вважає, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/4 частку зазначеного вище житлового будинку, яку фактично прийняла мати сторін по справі ОСОБА_4 , але юридично не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини.

Таким чином, позивач довела своє право на спадкування 1/2 частки домоволодіння на АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 та статтею 2 ЦПК України і враховує, що у даному випадку спір виник не внаслідок винних дій відповідача, яка проти позову заперечень не висловили, будь - яких дій, які б порушували право позивача на оформлення спадщини не вчиняла.

Тому, керуючись такими засадами цивільного судочинства як справедливість та верховенство права, суд покладає судові витрати на позивача незалежно від результатів вирішення спору та підстав для їх стягнення з відповідача не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

-відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Оленич Ю.В.