Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №554/8252/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 24.08.2026Справа № 554/8252/26

Провадження № 2/554/4287/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі :

головуючої судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року Ппозивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 287494 від 31 липня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 287494 в електронній формі. За умовами вказаного договору відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 90 днів до 28.10.2025 року із фіксованою процентною ставкою 0,72% на добу від суми кредиту 262,8% річних.

Відповідно до умов п. 1.4 договору відповідач також зобов`язався сплатити комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 25% від суми споживчого кредиту, що становить 1 500,00 грн. На підтвердження фактичного перерахування коштів позивачем надано інформаційну довідку від 31.07.2025 року про успішну операцію зарахування 6 000,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , випущену АТ «ПУМБ».

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/1, згідно з яким право вимоги заборгованості за кредитним договором № 287494 від 31.07.2025 року відступлено ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, станом на 20 лютого 2026 року утворилась заборгованість у сумі 11 388,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 6 000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 3 888,00 грн.; простроченої заборгованості за комісією 1 500,00 грн.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства, шляхом надсилання повістки до електронного кабінету ЄСІТС 06.06.2026 та 10.07.2026, а також доставки Viber-повідомлення на номер телефону відповідно до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу від 23.01.2023 року № 28. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, причин неявки не повідомив.

Зі згоди позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 31 липня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 287494 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Договір підписано з боку позичальника одноразовим ідентифікатором KL3155, відправленим на його мобільний телефон.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та підписаного власноручним підписом. Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.

На виконання умов договору, ТОВ «Клай Інвест» перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунка та платіжними документами від 31.07.2025 року номер транзакції 45394-50861-54734.

19 грудня 2025 року відповідно до договору факторингу № 19122025/1, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», право вимоги за кредитом перейшло до ТОВ «ФК «Венера Фінанс», що підтверджується витягом із Реєстру боржників до Договору факторингу та платіжними інструкціями про оплату фактором вартості відступленого права вимоги.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання у встановлений строк.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, кредит у визначений договором строк до 28.10.2025 року не повернув, відсотки за користування коштами не сплатив. Докази повернення кредиту або сплати відсотків у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення відсотків у розмірі 3 888,00 грн., суд зазначає таке. Розрахунок відсотків проведено за ставкою 0,72% на добу від суми кредиту відповідно до п. 1.3 договору за весь строк користування кредитом. Оскільки нарахування відсотків здійснювалось виключно в межах встановленого договором строку кредитування до 28.10.2025 року, вказана вимога повністю узгоджується з нормами ст. 1048 ЦК України та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21 та постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором щоденні проценти за кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, вимога про стягнення відсотків у розмірі 3 888,00 грн. також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 500,00 грн., передбаченою п. 1.4 договору, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для її стягнення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які передбачають сплату споживачем будь-яких комісій за дії, пов`язані з адмініструванням, супроводом, наданням чи обслуговуванням кредиту, що здійснюються кредитодавцем на власну користь, є нікчемними. Споживач може бути зобов`язаний сплачувати лише платежі за додаткові чи супутні послуги, які дійсно надаються йому як окрема послуга.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила правовий висновок, згідно з яким умова договору про споживчий кредит щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту без зазначення конкретного переліку самостійних та додаткових послуг, які надаються споживачу, є нікчемною відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

У досліджуваному договорі № 287494 умови п. 1.4 встановлюють плату в розмірі 25% від суми кредиту за «послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення». Проте кредитор не зазначив жодного переліку самостійних послуг, які б надавалися безпосередньо позичальнику ОСОБА_1 і за які могла б стягуватися окрема плата. Дії з юридичного оформлення, обслуговування заборгованості є супутніми адміністративними діями банку/фінансової установи, які вони здійснюють на власну користь.

Таким чином, положення п. 1.4 Договору про надання фінансового кредиту № 287494 від 31.07.2025 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 1 500,00 грн. є нікчемними, у зв`язку з чим вказана сума стягненню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 9 888,00 грн. із заявлених 11 388,00 грн., що становить 86,83%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у сумі 2 311,76 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн., які позивач просить стягнути на підставі договору про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 року, укладеного з АБ «Пархомчук та Партнери», суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що заявлені витрати у сумі 15 500,00 грн. є надмірними та неспівмірними з реальними трудовими витратами адвоката. Дана справа відноситься до категорії малозначних та типових, позовна заява є однотипною формою, судове засідання проводилось без участі представника у спрощеному провадженні.

З огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 2 000,00 грн. Дана позиція суду відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо можливості зменшення судом витрат на правничу допомогу навіть за відсутності клопотання іншої сторони у разі їх очевидної неспівмірності.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором № 287494 від 31 липня 2025 року в загальному розмірі 9 888 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 3 888,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати на сплату судового збору в сумі 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема в частині стягнення комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту в сумі 1 500,00 грн. та стягнення надміру заявлених судових витрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко