Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №520/4597/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. Справа № 520/4597/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, по справі № 520/4597/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- встановити, що орган пенсійного забезпечення законодавчу норму яка має абсолютне визначення для пенсії застосовує у вигляді, яким самим законом не передбачено і при наявності однакових підстав та обставин застосовує неоднаково законодавчу норму;

- зобов`язати ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок російських рублів, вказаних в довідках від 12.10.2010 відповідно до вимог ст.6 Угоди від 13.03.1992 по курсу 0,26616 грн. за один російський рубль.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

12.05.2026 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просив позовну вимогу, викладену в заяві від 30.03.2026 з доданими до неї доказами, які були досліджені під час розгляду справи та не було ухвалено рішення, ухвалити додаткове судове рішення.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що при розгляді справи до суду на підставі ст.44 КАС України подана заява, до якої надано копію довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1 за період роботи в Російській Федерації, в якій заробітна плата вказана в російськи рублях. Вказана довідка не була застосована для нарахування пенсійних виплат. В заяві була вказана вимога зобов`язати орган пенсійного забезпечення застосувати вказану довідку для нарахування пенсії з суми заробітної плати, вказаної в російських рублях, перерахувати в гривні по курсу НБУ станом на 27.12.2009 по формулі 0,26616 гривень за один російський рубль у відповідності до Угоди від 13.03.1992. На підставі здійснених обрахунків визначити період роботи в РФ включених в довідку для обчислення пенсійних виплат. Позивач вважає, щодо вказаної позовної вимоги, з приводу якої досліджувалися докази згідно довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1, судом не ухвалено рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі - відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення cкасувати, та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що до суду надано заяву 30.03.2026 року, до якої в якості додатку додано копію довідки від 14.11.2012 № 2-212313- сума заробітної плати в якій вказана в російських рублях та яка не застосована для нарахування пенсійних виплат. В заяві позивач просив застосувати надану довідку для обчислення пенсії. Проте судом першої інстанції наведені позовні вимоги не розглянуті та рішення не прийнято.

Відповідач, правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058 з 27.12.2009.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким змінити мотиви і висновки рішення суду від 14.04.2026 у справі №520/4597/26, що виходить за межі правового регулювання статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що доводи позивача щодо довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1, порядку перерахунку російських рублів у гривню та застосування положень Угоди від 13.03.1992 були предметом дослідження та оцінки суду під час розгляду справи по суті, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №520/4597/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове судове рішення суду є засобом усунення неповноти рішення суду, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги учасника справи.

Із наведеного слідує, що додатковим рішенням можуть вирішуватися окремі позовні вимоги, котрі не вирішені основним рішенням та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Також додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення, вирішувати вимоги, що не були предметом судового розгляду.

Як слідує із змісту поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позивач зазначає, що при розгляді справи до суду на підставі ст.44 КАС України подана заява від 30.03.2026, до якої надано копію довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1 за період роботи в Російській Федерації, в якій заробітна плата вказана в російськи рублях. Вказана довідка не була застосована для нарахування пенсійних виплат.

Позивач зазначає, що в наведеній заяві від 30.03.2026 року була вказана вимога зобов`язати орган пенсійного забезпечення застосувати вказану довідку для нарахування пенсії з суми заробітної плати, вказаної в російських рублях, перерахувати в гривні по курсу НБУ станом на 27.12.2009 по формулі 0,26616 гривень за один російський рубль у відповідності до Угоди від 13.03.1992. На підставі здійснених обрахунків визначити період роботи в РФ включених в довідку для обчислення пенсійних виплат.

Позивач вважає, щодо вказаної позовної вимоги, з приводу якої досліджувалися докази згідно довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1, судом не ухвалено рішення.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою 02.03.2026 в якій просив:

- встановити, що орган пенсійного забезпечення законодавчу норму яка має абсолютне визначення для пенсії застосовує у вигляді, яким самим законом не передбачено і при наявності однакових підстав та обставин застосовує неоднаково законодавчу норму;

- зобов`язати ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок російських рублів, вказаних в довідках від 12.10.2010 відповідно до вимог ст.6 Угоди від 13.03.1992 по курсу 0,26616 грн. за один російський рубль.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно відомостей Національного банку України курс російського рубля по відношенню до гривні складає 0, 26616 (1 українська гривня до 1 російського рубля). Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що при перерахунку пенсії за довідкою від 18.01.2011, виданої ТОВ «Актэрос-механизация» м. Москва, пенсійним органом курс російського рубля розраховано в сумі 0, 26616 за 1 гривню, в той час, при перерахунку пенсії за довідкою Архівного відділу Адміністрації муніципальної освіти «Середньоканський район» Магаданської області Російської Федерації за №С-185 від 12.08.2010, пенсійним органом розраховано курс російського рубля в сумі 0, 00026616 за 1 гривню.

В подальшому позивачем подано заяву від 30.03.2026 року в порядку п. 3 ч.3 ст. 44 КАС України, в якій просив:

- встановити, що згідно Угоди від 13.03.1992 року всі суми заробітної плати вказані в російських рублях за період роботи в російській федерації підлягають перерахунку в гривні по формулі 1 рос рубль 20,026656 = 0, 26656 грн. для нарахування пенсійних виплат;

- зобов`язати відповідача всі суми заробітної плати за період роботи в російській федерації, які вказані в довідках в рос рублях для нарахування пенсійних виплат перерахувати в гривні у співвідношенні 0,26656 грн. за 1 рос руб.

При цьому, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 47 КАС України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Тобто, позивач звернувся з заявою від 30.03.2026 у відповідності до п. 3 ч.3 ст. 44 КАС України, як вказано самим позивачем.

В наведеній заяві позивач посилався на те, що викладає своє бачення стосовно обставин наявних у справі, які виникли під час під час її розгляду. Отже, звернувшись з заявою, позивач навів свої доводи та міркувань, не зазначивши, що вказана заява подана в порядку ч. 1 ст. 47 КАС України, тобто є уточненою позовною заявою та містить нові позовні вимоги.

Отже, матеріали справи не місять заяви щодо зміни предмету чи підстав позову, або заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Як слідує зміст судового рішення від 14.04.2026 року, судом першої інстанції було розглянуто адміністративну справу в межах позовних вимог.

В той же час, колегія суддів, що в наведеній заяві позивач зазначає, що окрім наданих до позовної заяви довідок, додається довідка 14.11.2012 № 2-212з/з-1 про заробітну плату за період з 01.02.1995 по 01.01.1996 від, що необхідна для нарахування пенсійних виплат при нарахуванні в гривні згідно Угоди від 13.03.1992 року.

Проте, прохальна частина вказаної заяви не містить вимог про покладення обов`язку на управління Пенсійного фонду врахувати наведену довідку для нарахування пенсійних виплат.

Зі змісту вимог наведеної заяви від 30.03.2026 року слідує, що позивач фактично просить всі суми заробітної плати за період роботи в російській федерації, які вказані в довідках в рос рублях для нарахування пенсійних виплат перерахувати в гривні у співвідношенні 0,26656 грн. за 1 рос руб, що фактично відповідає змісту позовних вимог, викладених у первісному позові.

З огляду на викладене, підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України, відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що доводи позивача щодо довідки від 14.11.2012 №2-2123/3-1 були предметом дослідження та оцінки суду під час розгляду справи по суті, оскільки такі позовні вимоги позивачем заявлені не були.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, проте, з інших мотивів та підстав наведених вище.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58), - принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/4597/26 - змінити в частині мотивів та підстав її прийняття.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/4597/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова