Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/9346/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р.Справа № 520/9346/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 11.12.25 у справі № 520/9346/25

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

треті особи Комунальне підприємство "Харківспецбуд" , Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" , Комунальне підприємство "Харківжитлобуд", ТОВ "ФІРМА "СТРОЙСТАНДАРТ", ПАТ "Житлобуд", ТОВ "БМП СХІДБУД", ТОВ "БКФ "Технікабуд", ТОВ "Лада Строй Груп", ТОВ "ОЛЬВАС", ТОВ "Оргкрровля і К", ТОВ "САТОРІ", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ", ТОВ "Сервисстройпроект", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "БК "МЕГА-С", ТОВ "Леон", ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , Корпорація "ГЛОБАЛТЕХНОБУД", ТОВ "Балрембуд", ТОВ "ВЕКТОРБУД ДЕВЕЛОП", ФОП ОСОБА_7

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (далі -позивач, Департамент ЖКГ ХМР), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених порушень від 07.04.2025 №202006-14/2016-2025, складену Північно-східним офісом Держаудитслужби на підставі Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за № 202006-07/50 від 07.03.2025.

В обґрунтування позову зазначив, що висновок Держаудитслужби про завищення вартості будівельно-монтажних робіт на суму 34 610 701,36 грн податку на додану вартість є безпідставним. На його думку, передбачене пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звільнення від оподаткування податком на додану вартість стосується операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Водночас Департамент не здійснює та не замовляє будівництво нового житла, а виконує роботи з реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту існуючого житлового фонду. Отже, на переконання позивача, такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ, а його включення до вартості робіт було правомірним.

Щодо інших вимог спірної вимоги позивач зауважив, що для застосування певного заходу впливу, передбаченого статтею 117 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), суб`єкту контролю необхідно визначити, якому пункту частини 1 статті 116 БК України відповідає вчинене порушення, оскільки законодавцем передбачено, що бюджетні правопорушення стосуються всіх стадій бюджетного процесу і визначено види порушень бюджетного законодавства, заходи впливу за ці порушення та процедуру їх застосування. За наслідками проведеної перевірки виконання умов договорів підряду Держаудитслужбою висунуто вимогу до позивача забезпечити відшкодування підприємствами контрагентів на користь державного бюджету коштів (збитків), що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 117 БК України є заходом впливу за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 частини 1 статті 116 цього Кодексу. Водночас, ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини 1 статті 116 БК України. Отже, на переконання позивача, ці вимоги відповідача є безпідставними і необґрунтованими.

Позивач звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17, відповідно до яких висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що “законна вимога” контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

На думку позивача зміст оспорюваної вимоги №202006-14/2016-2025 від 07 квітня 2025 року не відповідає вимогам закону, так як вимога щодо повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, може застосовуватись тільки у випадку нецільового використання бюджетних коштів. Але, ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога, не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення відносно нецільового використання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наведені Держаудитслужбою висновки про порушення не підтверджені належними та достатніми доказами, а оскаржувана вимога не відповідає вимогам законодавства як за змістом, так і за правовими підставами її прийняття.

08.05.2025 відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної у дані справі вимоги, просив суд відмовити у задоволенні позовних.

Зауважив, що кожен оскаржуваний пункт вимоги вказує на виявлені збитки, їх розмір та зобов`язання позивача вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.

При цьому звернув увагу, що відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-XII) орган державного фінансового контролю має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Зазначив, що в частині складання, дотримання термінів та оформлення оскаржуваної вимоги Офісом виконано усі вимоги законодавства України, а саме: у вимозі є чітке посилання на нормативно-правові акти, які зобов`язують об`єкт контролю до виконання визначених в вимозі дій щодо відшкодування порушень законодавства - пункт 7 статті 10, частину 2 статті 15 Закону №2939-ХІІ; Офіс дотримався усіх вимог законодавства та керувався умовами пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550), визначивши спосіб, у який об`єкт контролю повинен відшкодувати порушення законодавства; об`єкт контролю проінформовано, що Північно-східний офіс Держаудитслужби має право звернутися до суду в інтересах держави відповідно до пункту 8 та пункту 10 статті 10 Закону №2939-ХІІ, якщо Департаментом ЖКГ ХМР не буде забезпечено виконання вимоги щодо усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Щодо безпідставного включення податку на додану вартість до вартості робіт з реконструкції житла, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 197.15 статті 197 ПК України та Узагальнюючої податкової консультації №397 операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що здійснюється за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування ПДВ. Проте, як встановлено ревізією, при укладанні Департаментом договорів на виконання робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова та складанні і підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за даними договорами на суму робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова нараховувався податок на додану вартість в розмірі 20%, що є порушенням вимог пункту 5.34 Кошторисних норм України “Настанова з визначення вартості будівництва”, які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 (далі - Настанова №281), пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України.

Щодо правомірності пунктів №№2-8 спірної вимоги, відповідач звернув увагу, що відносно порушень, зазначених у цих пунктах, позивач не заперечує та не наводить жодних доводів на їх спростування. Єдине, з чим у цій частині не погоджується позивач, це зі способом усунення порушення. Так, позивач зазначає що “з аналізу оспорюваної вимоги №202006-14/2016-2025 від 07 квітня 2025 року, її зміст не відповідає вимогам закону, так як вимога щодо повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, може застосовуватись тільки в випадку нецільового використання бюджетних коштів”.

На думку відповідача, зазначене не відповідає дійсності оскільки, під час ревізії перевірено питання законності і правильність здійснення видатків на реконструкцію, реставрацію, капітальний та поточний ремонти за період з 11.01.2021 по 31.07.2024, за результатами якого встановлено завищення обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт; необґрунтованого застосування ресурсних елементних кошторисних норм; внесення недостовірних даних до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в в частині: завищення витрат з вивезення будівельного сміття; кількості та вартості використаних будівельних матеріалів; кількості та вартості машино-годин використання будівельних машин і механізмів та завищення норм списання матеріалів - вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних 26-ма підрядниками.

Внаслідок зазначеного вартість виконаних ремонтних робіт завищена та станом на момент складання акту ревізії не відшкодована в повному обсязі в сумі 9 366 223,43 гривень. Департамент ЖКГ ХМР є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджету Харківської міської територіальної громади. Протягом ревізуємого періоду, відповідно до паспортів бюджетних програм по ТПКРКМБ 1216011 “Експлуатація та технічне обслуговування житлового фонду” ТПКРКМБ 7901710 “Проведення першочергових заходів з ліквідації наслідків бойових дій та відновлення інфраструктури населених пунктів” джерелом фінансування робіт з реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонтів, замовником по яких був Департамент та за якими встановлені порушення, були кошти місцевого бюджету.

Внаслідок оплати Департаментом завищеної вартості ремонтних робіт бюджету Харківської міської територіальної громади завдано збитки, про що і йде мова у пп.2-8 вимоги від 07.04.2025 № 202006-14/2016-2025. Тобто, твердження, висвітлені в акті ревізії відповідають дійсності, а вимога щодо вжиття заходів зі стягнення матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади, є обґрунтованою.

Відповідач наголосив, що оскаржувана у даній справі вимога спрямована на корегування роботи Департаменту ЖКГ ХМР, приведення її у відповідність із вимогами законодавства. За таких обставин, у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході ревізії підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

19.05.2025 позивачем було подано відповідь на відзив Північно-східного офісу Держаудитслужби, у якій він наголошував, що при замовленні робіт по відновленню житлового фонду м. Харкова, Департамент ЖКГ ХМР обґрунтовано включав до складу ціни пропозиції з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова податок на додану вартість. Щодо правомірності пунктів №№2-8 вимоги, позивач зазначив, що відповідач у відзиві не навів достатніх доводів правомірності своєї вимоги щодо повернення бюджетних коштів. Водночас, ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини 1 статті 116 БК України, тобто - як нецільове використання бюджетних коштів. Отже вимоги відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

23.05.2025 відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зауважив, що подана позивачем позовна заява та відповідь на відзив є необґрунтованими, підтримав викладені у відзиві на позовну заяву твердження та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство "Харківспецбуд" (вулиця Георгія Тарасенка, 15-Б, місто Харків, Харківська область, 61001, код ЄДРПОУ: 32168454); Комунальне підприємство "Харківжитлобуд" (вулиця Біблика, 44А, місто Харків, Харківська область, 61089, код ЄДРПОУ: 31733547); Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (вулиця Металіста, 10, місто Харків, Харківська область, 61001, код ЄДРПОУ: 37763844).

02.07.2025 третьою особою, Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (далі КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство"), було надано до суду першої інстанції пояснення, в яких останнє зазначило про помилковість позиції відповідача про завищення суми податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт. Зауважило, що Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" з дотриманням вимог податкового законодавства було нараховано та відповідно сплачено податкові зобов`язання з ПДВ за операціями в рамках виконання договорів, укладених з Департаментом ЖКГ ХМР. Вважає, що пільга, передбачена положеннями пункту 197.15 ст. 197 ПК України, не застосовується до операцій за договорами, укладеними між Департаментом ЖКГ ХМР та КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", про які йде мова в Акті ревізії. З огляду на викладене, на думку третьої особи, пункт 1 оскаржуваної вимоги є протиправним.

02.07.2025 третьою особою, Комунальним підприємством "Харківжитлобуд" (далі - КП "Харківжитлобуд"), було подано до суду першої інстанції клопотання (письмові пояснення), в яких останнє зазначило, що роботи з реконструкції, реставрації та/або капітального ремонту житлового фонду м. Харкова, які виконувались на замовлення Департаменту, мали іншу мету та механізм реалізації порівняно з програмами будівництва доступного житла, та третя особа не була і не є виконавцем регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла та взагалі не здійснювало жодного будівництва житла. У межах розглядуваних взаємовідносин з Департаментом КП "Харківжитлобуд" здійснювало роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку. Тобто, роботи які виконувались КП "Харківжитлобуд" неможливо віднести ані до операцій з постачання будівель-монтажних робіт з будівництва доступного житла, ані до операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, оскільки внаслідок виконання таких робіт не відбувалась зміна функціональне призначення будівель, не було створено нових житлових одиниць, не відбулось зміни власників житлових приміщень, а такі роботи лише спрямовані на підтримання існуючого житлового фонду в належному технічному стані. Протилежного, а ні в акті, ані у вимозі не встановлено, а відтак, застосувати податкову пільгу на підставі здійснення будівельно-монтажних робіт з будівництва житла у третьої особи не було ніяких законних підстав.

Зауважив, що застосування пільги до капітального ремонту чи аварійно-відновлювальних робіт суперечить її цільовому призначенню та є розширеним тлумаченням, яке не відповідає ані букві, ані духу податкового законодавства, оскільки у пункті 197.15 статті 197 ПК України законодавець обмежив можливість застосування цієї податкової пільги виключно операціями з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Відтак, третя особа вважає, що висновок відповідача про завищення Департаментом загальної вартості робіт на суму податку на додану вартість в розмірі 20% на загальну суму 34 610 701,36 грн є хибним.

04.07.2025 третьою особою, Комунальним підприємством "Харківспецбуд" (далі - КП "Харківспецбуд") були подані до суду першої інстанції пояснення, за змістом яких викладено позицію, аналогічну позиції, наведеній у поясненнях КП "Харківжитлобуд".

22.09.2025 Департаментом ЖКГ ХМР були подані письмові пояснення по справі, в яких позивач наголосив про безпідставність висновків відповідача про необхідність зарахування ПДВ нарахованого позивачем на постачання будівельно-монтажних робіт, до складу собівартості відповідних робіт та відповідно наявність підстав для збільшення розміру оподатковуваного прибутку. Зауважив, що наразі відповідач не надав відповіді стосовно правомірності своєї вимоги про усунення виявлених порушень щодо повернення бюджетних коштів. Просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 позовну заяву Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України від 07.04.2025 №202006-14/2016-2025.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що висновки щодо порушень, допущених позивачем, які зазначені Північно-східним офісом Держаудитслужби в акті ревізії та оскаржуваній вимозі, базуються виключно на положеннях діючого законодавства та підтверджуються матеріалами ревізії.

Зауважив, що термін “будівництво”, визначений пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) та включає нове будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт, а тому висновок суду першої інстанції про те, що Департамент не звільняється від оподаткування податком на додану вартість оскільки не виконував та не замовляв роботи по будівництву доступного житла та житла, що будується за державні кошти, є хибним. Також вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що будівництво доступного житла та житла, що будується за державні кошти, відноситься до робіт з нового будівництва житла, які позивач не замовляв, є необгрунтованим.

Також в рішенні суду наводяться терміни і обґрунтування щодо визнання понять доступного житла та його будівництва, механізмів впровадження будівництва доступного житла та його фінансування, а також наводяться обґрунтування звільнення від оподаткування операцій з постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості, крім першого постачання таких об`єктів, що передбачено підпунктом 197.1.14. пункту 197.1. статті 197 ПК України, які взагалі не мають відношення до обставин справи і виявлених під час ревізії порушень. Та на підставі цього судом робиться хибний висновок про відсутність необхідності застосування податкової пільги, встановленої пунктом 197.15 ПК України, при виконанні робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова, які оплачуються за рахунок бюджетних коштів, та про помилковість позиції відповідача з цього питання. В той час як при розгляді справи судом взагалі було проігноровано застосування звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт житла, що будується за державні кошти, що передбачено пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК України.

Апелянт зазначив, що відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Мінфін, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання, зокрема у податковій сфері. Наказом Мінфіну від 09.08.2024 №397 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 ПК України, якою визначено, що поняття “будівництво” охоплює, зокрема, нове будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт. При цьому в Узагальнюючій податковій консультації №397 на питання 4: “Чи потрібно нараховувати податок на додану вартість на вартість (ціну) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла (у тому числі нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла), що постачаються генеральним підрядником (платником податку на додану вартість) замовнику, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів?” надана чітка відповідь: “Ні, не потрібно”.

Тобто, уповноваженим органом детально розтлумачено застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 ПК України, в тому числі і до дій підрядника, а також надана чітка відповідь щодо відсутності необхідності нарахування податку на додану вартість на вартість (ціну) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла (у тому числі нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла), що постачаються генеральним підрядником (платником податку на додану вартість) замовнику, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів.

Зазначає, що у спірних правовідносинах Департамент ЖКГ ХМР виступав замовником робіт з реконструкції та капітального ремонту житлового фонду Харківської міської територіальної громади, які виконувались підрядними організаціями і оплачувались за рахунок коштів державного бюджету та бюджету Харківської міської територіальної громади.

Як встановлено ревізією, вартість даних робіт визначалась на підставі ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва”, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013) та Настанови №281. Підпунктом 1.1 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 та п. 1.1 Настанови № 281 визначено, що Стандарт та Настанова є обов`язковою для визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (далі - державні кошти). Тобто, даним нормативним документом визначене поняття “державні кошти”, до яких відносяться кошти, якими проводилась оплата Департаментом виконаних робіт підрядним організаціям.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на хибних висновках.

Щодо правомірності пунктів №№2-8 вимоги вказує, що суд першої інстанції зазначив, що згідно з пунктами 2-8 вимоги №202006-07/50 від 07.03.2025 за наслідками проведеної перевірки, відповідачем висунуто вимогу до позивача забезпечити відшкодування підприємствами контрагентів на користь державного бюджету коштів (збитків), що відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 117 БК України є заходом впливу за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зазначене, на думку апелянта, не відповідає дійсності, так як у пунктах 2-8 вимоги від 07.03.2025 №202006-07/50 Північно-східним офісом Держаудитслужби вимагається від Департаменту вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної Державному бюджету України або бюджету Харківської міської територіальної громади внаслідок завищення вартості виконаних робіт (наданих послуг) за договорами, укладеними Департаментом з контрагентами, шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.

Вважає, що суд першої інстанції не вивчив належним чином обставини та матеріали справи, прийшов до такого висновку, продублювавши пояснення позивача по справі, оскільки жодне посилання у вимозі на повернення підприємствами - контрагентами зайво отриманих бюджетних коштів за відповідними договорами напряму до відповідного бюджету відсутнє.

Апелянт також не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт ревізії та оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення позивачем порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини першої статті 116 БК України. Зауважує, що офісу, як органу державного фінансового контролю, надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. У вступній частині Вимоги зазначається ким, коли та на якій підставі проведено ревізію, назву об`єкта контролю, період ревізії та реквізити акта ревізії. У констатуючій частині Вимоги наводиться повний перелік (зміст) порушень законодавства, виявлених в ході ревізії, та не усунутих об`єктом контролю в період ревізії з посиланням на конкретні норми актів законодавства що були порушені, та із зазначенням розміру завданих збитків, якщо такі були. Після констатації виявлених та не усунутих порушень на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону №2939-XII, Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку №550 висуваються власне вимоги. Способи усунення встановлених порушень зазначаються у формі пропозиції (рекомендації) і мають відображати кінцеву мету вжитих заходів, а не можливі шляхи її досягнення (тобто, “стягнути”, “відшкодувати”, “повернути”, а не “провести претензійно-позовну роботу” чи “вжити заходи”). Відповідно до пункту 46 Порядку №550 встановлюється строк зворотного інформування про вжиті заходи.

Порушення, які відображені в пунктах 2-8 вимоги №202006-14/2016-2025 від 07.04.2025, призвели до матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади та Державному бюджету України, а тому, на переконання відповідача, цілком аргументовано, законно та обґрунтовано Офіс вимагав вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади та Державному бюджету України на відповідні суми.

Окремо апелянт зазначив, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону №2939-ХІІ орган державного фінансового контролю має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Північно-східний офіс Держаудитслужби також уповноважений вживати заходів до усунення порушень та звертатися до суду у разі невиконання вимоги.

Вимога спрямована на усунення виявлених порушень, а зазначення в ній суми збитків не означає їх примусового стягнення. Відшкодування збитків здійснюється добровільно або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Покликається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 802/342/17-а, від 02.11.2023 у справі № 160/13920/20 та інших.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наголосив, що застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену пунктом 197.15 ПК України, мають право лише ті суб`єкти господарювання – платники ПДВ, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи. Покликається на постанову Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №814/18/14.

Звернув увагу, що ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини 1 статті 116 БК України, тобто - як нецільове використання бюджетних коштів.

Спростовуючи покликання апелянта на Узагальнюючу податкову консультацію, позивач зазначив, що відповідно до такої звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Але, як вже зазначав позивач, постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, регулюється відповідно до Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008 №800-VI (далі - Закон №800-VI), відповідно до якого доступне житло – збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Відповідно до частини 7 статті 4 Закону №800-VI визначено, що державна підтримка будівництва (придбання) доступного житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів. Кошти, передбачені у державному бюджеті на надання державної підтримки, використовуються з урахуванням оптимізації кількості бюджетних програм шляхом концентрації видатків за єдиним головним розпорядником бюджетних коштів, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Отже, застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену пунктом 197.15 ПК України, мають право лише ті суб`єкти господарювання – платники ПДВ, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи.

Третіми особами - Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», Комунальним підприємством «Харківжитлобуд», Комунальним підприємством «Харківспецбуд», подані відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони зазначили, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що роботи з реконструкції, реставрації та/або капітального ремонту житлового фонду м. Харкова, які виконувались на замовлення Департаменту, мали іншу мету та механізм реалізації порівняно з програмами будівництва доступного житла, та треті особи не були і не є виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла та взагалі не здійснювало жодного будівництва житла. У межах розглядуваних взаємовідносин треті особи здійснювали аварійно відбудовні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирних житлових будинків, а відтак ці роботи неможливо віднести ані до операцій з постачання будівель монтажних робіт з будівництва доступного житла, ані до операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, оскільки внаслідок виконання таких робіт не відбувалась зміна функціональне призначення будівель, не було створено нових житлових одиниць, не відбулось зміни власників житлових приміщень, а такі роботи лише спрямовані на підтримання існуючого житлового фонду в належному технічному стані. Протилежне матеріали справи не підтверджують та Держаудитслужба, фактично, не заперечує цього факту, а відтак, застосувати податкову пільгу на підставі здійснення будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла у третіх особи не було будь-яких законних підстав. У цьому аспекті суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що відповідно до підпункту 197.1.14. пункту 197.1. статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості, крім першого постачання таких об`єктів.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, треті особи зауважили, що з погляду цілей і намірів законодавця, пільга, передбачена пунктом 197.15 статті 197 ПК України, була запроваджена з метою стимулювання будівництва нового житла для соціально вразливих категорій населення, розширення житлового фонду держави, зниження вартості будівництва нового житла соціального призначення та стимулювання участі забудовників і підрядників у реалізації державних житлових програм. Очевидно, що законодавець мав на меті сприяти розвитку житлового будівництва, зокрема доступного житла, в умовах обмежених бюджетних ресурсів, зменшити фіскальний тиск на операції з будівництва житла, щоб зробити його дешевшим для держави та громадян, підвищити привабливість участі бізнесу у проектах, пов`язаних з будівництвом житла для певних категорій осіб (молоді, внутрішньо переміщених осіб, військових тощо). Таким чином, законодавець не мав на меті звільнення від ПДВ операцій з ремонту або реконструкції вже існуючих об`єктів житла, навіть якщо такі роботи фінансуються за рахунок бюджету. Це узгоджується з тим, що ремонт або реконструкція не створюють нового житла та не збільшують загальний житловий фонд, а економічною метою розглядуваної податкової пільги є стимулювання приросту саме нового житла, а не підтримка у належному технічному стані вже існуючого житлового фонду. Отже, застосування пільги до капітального ремонту чи аварійно відновлювальних робіт суперечить її цільовому призначенню та є розширеним тлумаченням, яке не відповідає ані букві, ані духу податкового законодавства. Вказане опосередковано підтверджується і порівняльним аналізом положень податкового законодавства, з якого стає очевидним, що законодавець, коли вважає за необхідне розповсюдити ті чи інші норми права не тільки на будівництво, а й на реконструкцію (реставрацію), зазначає про це у самій диспозиції статті.

Щодо посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2020 у справі № 802/342/17-а, зауважили, що правовідносини у справі № 802/342/17-а не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається (у цих справах наявні різні обставини, що формують зміст правовідносин)ю Також вказали, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов`язки для свого адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 25.07.2024 у справі №160/12986/21 звернула увагу, що Верховним Судом сформований висновок про можливість оскарження вимоги контролюючого органу, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку. Таким чином, з урахуванням вищенаведеної актуальної позиції Верховного Суду підконтрольна установа має можливість звернутися до суду з позовом про визнання протиправною вимоги, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру.

Щодо посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.11.2023 у справі №160/13920/20 про те, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною, треті особи зазначили, що колегія суддів Верховного Суду у постанові від 25.07.2024 у справі №160/12986/21 звернула увагу, що Верховним Судом сформований висновок про можливість оскарження вимоги контролюючого органу, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку, тобто підконтрольна установа має можливість звернутися до суду з позовом про визнання протиправною вимоги, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру.

Зважаючи на наведене, вважають, що апеляційна скарга не спростовує правильних висновків Харківського окружного адміністративного суду та зводиться до відтворення доводів відзиву на позовну заяву та неаргументованої незгоди з рішенням суду першої інстанції, а відтак не підлягає задоволенню.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 залучено ТОВ "ФІРМА "СТРОЙСТАНДАРТ", ПАТ "Житлобуд", ТОВ "БМП СХІДБУД", ТОВ "БКФ "Технікабуд", ТОВ "Лада Строй Груп", ТОВ "ОЛЬВАС", ТОВ "Оргкрровля і К", ТОВ "САТОРІ", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ", ТОВ "Сервисстройпроект", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "БК "МЕГА-С", ТОВ "Леон", ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , Корпорація "ГЛОБАЛТЕХНОБУД", ТОВ "Балрембуд", ТОВ "ВЕКТОРБУД ДЕВЕЛОП", ФОП ОСОБА_7 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

25.02.2026 Приватним підприємством "Будівельна компанія "МЕГА-С", (далі - ПП “БК МЕГА-С”) було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначило, що всі роботи, виконані ПП “БК МЕГА-С” на замовлення Департаменту ЖКГ ХМР було прийнято останнім без зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт, про що свідчать підписи останнього в актах за формою № КБ-2в, а відтак обставина прийняття замовником належно виконаних робіт виключає можливість пред`явлення будь-яких претензій до ПП “БК МЕГА-С”.

При цьому, уважно ознайомившись з доводами позовної заяви про безпідставність та незаконність оскаржуваної вимоги, ПП “БК МЕГА-С” повністю погоджується з такими доводами та вважає їх обґрунтованими.

ПП “БК МЕГА-С” зазначило, що в ході аудиту виконання бюджетних програм Департаментом ЖКГ ХМР за період з 11.01.2021 по 31.07.2023 Північно-східним офісом Держаудитслужби з метою дослідження гіпотез аудиту було проведено збір інформації в ПП “БК МЕГА-С”, за насідком якого Північно-східним офісом Держаудитслужби складено довідку від 29.01.2025 №202006-03-13-і (далі – Довідка). Під час здійснення окресленого збору інформації фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби, поміж іншого, досліджувалось питання документального підтвердження первинними документами сум наданих послуг по об`єкту “Поточний ремонт по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків пр-т. Академіка Курчатова, 28” за договорами №МПР-1049/22 від 26.09.2022, №МПР-1575/22 від 17.10.2022 та №МПР-2723/22 від 24.11.2022. При цьому за наслідком дослідження вказаного питання відповідачем не було встановлено будь-яких порушень або розбіжностей.

Відтак, на переконання третьої особи, оскаржувана вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби в частині зобов`язання позивача вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданих бюджету внаслідок завищення ПП “БК МЕГА-С” вартості ремонтних робіт на 235 759,20 грн не відповідає критерію правової визначеності, оскільки прямо суперечить висновкам самого відповідача, зробленим у Довідці.

Щодо завищення вартості ремонтних робіт на суму 70 129,20 грн ПП “БК МЕГА-С” повідомило, що хоча ПП “МЕГА-С” і не визнає факт такого завищення вартості робіт, проте, з метою подальшого збереження взаємовигідних господарських взаємовідносин з Департаментом ЖКГ ХМР та уникнення потенційних судових процесів підприємством було здійснено повернення 70 129,20 грн на казначейських рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.12.2025 №870.

27.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ" (далі ТОВ "ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ"), було подано додаткові пояснення у справі, в яких останнє зазначило, що не погоджується з позицією Держаудитслужби, вказує, що законодавець дає можливість корелювання визначення вартості проведення робіт з обстеження об`єктів будівництва, пошкоджених в наслідок бойових дій у залежності від складності, терміновості, методу виконання та інших факторів, які можуть впливати на таку вартість шляхом використання збірників, які передбачають цінові показники та застосування відповідних індексів та коефіцієнтів. Просив звернути увагу суду, що в матеріалах справи відсутні та до суду першої та другої інстанції не додано копії документів, які підтверджують факт визначених Держаудитслужбою порушень та додатків до Акту на підтвердження розрахунків втрат бюджету, які виникли у Департаменту в період роботи з ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ”. Жодного доказу порушень законодавства з боку ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” Відповідач до суду не надав. Під час проведення такої ревізії, представники Держаудитслужби до ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” з будь-якими запитами щодо звірки взаєморозрахунків з Департаментом або надання документів не звертались. Окрім того, позивач також не звертався до ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” з будь-якими питаннями, які виникли щодо взаємовідносин підприємством під час ревізії. За таких обставин, такий Акт є лише особистою думкою здійснюючих ревізію інспекторів, які проводили державний фінансовий контроль підконтрольної установи (об`єкта контролю), а саме Департаменту, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно, і вимога в частині заявлених Держаудитслужбою втрат бюджету за результатом взаємовідносин між Департаментом та ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” є безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо можливості підконтрольної установи звернутися до суду з позовом про визнання протиправною вимоги, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру, зазначив, що оскаржувана вимога Держаудитслужби не містить прямої вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на необхідність усунення виявлених порушень. При цьому контролюючий орган у вимозі не лише констатував факти виявлених ревізією порушень і визначив розмір заподіяних цим збитків, а й вимагав їх усунення, визначивши для цього конкретні способи. Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №826/13003/17 та від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18. Зважаючи на наведене, вважає, що апеляційна скарга жодним чином не спростовує правильних висновків Харківського окружного адміністративного суду та зводиться до відтворення доводів відзиву на позовну заяву та неаргументованої незгоди з рішенням суду першої інстанції, а відтак просив відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.02.2026 представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник третіх осіб, КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", КП "Харківжитлобуд", КП "Харківспецбуд", підтримавши позицію позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12.08.2026 представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги просили її задовольнити.

Представники третіх осіб, ТОВ "ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ", КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", підтримали свою позицію та позицію позивача, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судове засідання інші учасники справи не прибули про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиви на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Північно-східним офісом Держаудитслужби, відповідно до пункту 1.4.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 та на підставі направлення від 10.01.2025 №20, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Косіновим С.А., проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту ЖКГ ХМР за період з 11.01.2021 по 31.07.2024.

За результатами вказаної ревізії складено Акт ревізії від 07.03.2025 №202006-07/50, який підписаний посадовими особами Департаменту ЖКГ ХМР з запереченнями.

Встановлені під час ревізії порушення законодавства на загальну суму 43 976 924,79 грн на дату складання акту ревізії не усунуто об`єктом контролю, а саме:

порушення вимог п.6.2.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, п. 5.34 Настанови №281, п. 197.15 ст.197 ПК України при проведенні робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова, в договорах підряду, укладених Департаментом з підрядниками, на виконання робіт, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 і в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, які складались за результатами виконання робіт за даними договорами, загальна вартість робіт, яка підлягала оплаті Департаментом підрядним організаціям за рахунок бюджетних коштів, була завищена на суму податку на додану вартість у розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, що призвело до завищення вартості послуг на загальну суму 34 610 701,36 грн;

порушення вимог п.2.2. Кошторисних норм України “Настанова з визначення вартості проведення робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності об`єктів будівництва”, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.04.2022 №67 (далі – Настанова № 67), п.3 Розділу III Методики проведення обстежень та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 № 144 в Кошторисах на надання послуг (форма № 3-П) завищена кількість людино-днів та кількість виконавців на проведення робіт з візуального огляду об`єктів, внаслідок чого вартість послуг за договорами, укладеними ДЖКГ ХМР з підрядниками (ТОВ “Сервисстройпроект”, ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ”; ФОП ОСОБА_4 ) з виготовлення Звітів з проведення обстеження технічного стану багатоквартирних будинків завищена на загальну суму 4 446 689,71 грн, в тому числі: за 2022 рік - на суму 176 359,00 грн, за 2023рік - на суму З 607 907,43 грн (ФОП ОСОБА_4 - на суму 347 891,10 грн (2023 рік), ТОВ “Сервисстройпроект” - на суму 314 532,0 грн (2022 рік) та ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” - на суму 3 784 266,61 грн);

порушення вимог п. 3 Розділу III Методики проведення обстежень та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 № 144, п. 2.2 Настанови № 67, до Кошторисів на надання послуг з проведення обстежень внесені роботи, які не передбачені Технічним завданням Департаменту, внаслідок чого вартість послуг за договорами на надання послуг з проведення обстеження, укладеними ДЖКГ ХМР з ТОВ “Сервисстройпроект”, завищена на загальну суму 421 494,00 грн;

порушення вимог ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та умов договорів, укладених ДЖКГ ХМР з ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ”, Департаментом здійснена оплата ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” в загальній сумі 228 926,53 грн за не надані послуги з обстеження технічного стану багатоквартирних житлових будинків за адресами: пр-д. Євпаторійський, буд. 2, вул. Грищенка, буд. 18 та вул. Метробудівників, буд. 25;

порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в акти ф. № КБ-2в за договором від 11.10.2023 № 15, укладеним ДЖКГ ХМР з КОРПОРАЦІЄЮ “ГЛОБАЛТЕХНОБУД”, роботи з демонтажу покрівлі та внутрішніх стінових панелей на об`єкті “Демонтаж (розбирання) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Ужвій Наталії, 82 (перший під`їзд)” включені в завищених обсягах, що призвело до завищення вартості робіт виконаних підрядником КОРПОРАЦІЯ “ГЛОБАЛТЕХНОБУД” на загальну суму 586 766,00 грн;

порушення вимог п.6.3 та п. 6.4 Настанови №281, в акти ф. № КБ-2в по об`єкту “Поточний ремонт по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків пр-т. Академіка Курчатова, 28, вартість роботи будівельних машин та норми матеріалів включені в завищених обсягах, крім того в акти ф. № КБ-2в включені неправильні елементні кошторисні норми, що призвело до завищення вартості робіт виконаних підрядною організацією Приватне підприємство “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “МЕГА-С” на загальну суму 235 759,20 грн;

порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в актах ф. № КБ- 2в з виконання поточного ремонту по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирних будинків м. Харкова неправильно застосовані елементні кошторисні норми, що призвело до завищення вартості робіт виконаних трьома підрядниками (Товариство з обмеженою відповідальністю “Леон”, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_6 ), на загальну суму 183 469,0 гри (ТОВ “Леон” - на суму 116 453,0 грн, ФОП ОСОБА_5 - на суму 45 647,0 грн, ФОП ОСОБА_6 - на суму 21 369,00 грн);

порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в актах ф. № КБ-2в на виконання ремонтних робіт по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирних будинків включені обсяги виконаних робіт в завищеному розмірі, що призвело до завищення вартості даних робіт на загальну суму 3 263 118,99 грн, у т.ч.: ТОВ “Балрембуд” - на суму 662 628,79 грн, ПП “БК” МЕГА-С” - на суму 70 129,20 грн, ТОВ “БК “ВЕКТОРБУД ДЕВЕЛОП” - на суму 1 991 395,00 грн, ФОП ОСОБА_7 - на суму 538 966,00 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт ревізії та направлені відповідачу листом від 19.03.2025.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону № 2939-ХІІ, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку № 550, Офісом пред`явлено вимогу щодо усунення порушень законодавства від 07.04.2025 №202006-14/2016-2025, а саме:

забезпечити, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, ст. 22, ст. 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, повернення до Державного бюджету України та бюджету Харківської міської територіальної громади зайво сплачених коштів на користь підрядників внаслідок завищення ними вартості аварійно-відновлювальних робіт, робіт з капітального, поточного ремонту та проведення технічного обстеження на загальну суму 43 976 924,79 грн в т. ч:

вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади на загальну суму 29 154 936,30 грн та Державному бюджету України на загальну суму 5 455 765,06 грн внаслідок завищення вартості ремонтно-будівельних робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади внаслідок завищення вартості послуг з виготовлення Звітів з проведення обстеження технічного стану багатоквартирних будинків, в загальній сумі 5 097 110,24 грн шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади внаслідок завищення вартості ремонтних робіт в загальній сумі 4 269 113,19 грн шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.

Не погодившись з вимогою про усунення виявлених порушень від 07.04.2025 №202006-14/2016-2025, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про її скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові пільги, визначені для будівництва нового житла або реконструкції з метою створення нових житлових площ, встановлені пунктом 197.15 ПК України не повинні застосовуватись до вищезазначених робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на такий капітальний ремонт за рахунок замовника. Зазначене обумовлює та пояснює правомірність включення податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції за договорами у період з 11.01.2021 по 31.07.2024, та відповідно свідчить про помилковість позиції відповідача.

Суд дійшов висновку, що Департамент житлово-комунального господарства не виконував та не замовляв роботи по будівництву доступного житла та житла, що будується за державні кошти, тому він не звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки останнім проводились роботи не з будівництва нового житла, а проведення робіт по поточному та капітальному ремонту, які не звільняються від оподаткування податком на додану вартість. За вказаних обставин, пункт 1 оскаржуваної вимоги, яким констатовано завищення вартості робіт на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, є протиправним та відповідно позовна заява в цій частині є обґрунтованим.

Щодо правомірності пунктів 2-8 вимоги №202006-07/50 від 07.03.2025, суд зазначив, що згідно з пунктами 2-8 вимоги №202006-07/50 від 07.03.2025 за наслідками проведеної перевірки, відповідачем висунуто вимогу до позивача забезпечити відшкодування підприємствами контрагентів на користь державного бюджету коштів (збитків), що відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 117 БК України є заходом впливу за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 частини першої статті 116 цього Кодексу. Водночас, акт ревізії та оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення позивачем порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини першої статті 116 БК України. Відтак, пункти 2-8 вимоги №202006-07/50 від 07.03.2025 відповідача є безпідставними і необґрунтованими, а тому, підлягають скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення виявлених порушень від 07.04.2025 №202006-14/2016-2025, складену Північно східним офісом Держаудитслужби на підставі Акту ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за № 202006-07/50 від 07.03.2025.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у постанові, ухваленій за наслідком касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які корелюються з принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частина перша статті 2 Закону № 2939-XII встановлює, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина друга статті 2 Закону № 2939-XII).

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 3 Закону № 2939-XII).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII визначено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частина друга статті 15 Закону № 2939-XII визначає, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

До основних завдань Держаудитслужби відноситься, крім іншого, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (підпункт 3 пункту 3 Положення).

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

У силу пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20 Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Верховний Суд у справі № 826/3350/17 (постанова від 08 травня 2018 року) також дійшов висновків, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Отже, право підконтрольної установи на оскарження вимоги, яка містить зобов`язання щодо повернення збитків, слід розуміти в контексті «права на оскарження вимоги, як акта індивідуальної дії, в частині дотримання процедури проведення перевірки контролюючим органом (шляхом проведення ревізії, моніторингу та ін.) у співвідношенні з суттю встановлених порушень».

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом також у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 815/4223/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 11 вересня 2018 року у справі №825/1481/16., а також в постанові від 25.07.2024 у справі №160/12986/21, на яку покликається позивач.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання, породжує правові наслідки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Щодо пункту 1 вимоги в частині завищення вартості будівельних робіт, яка підлягала оплаті Департаментом підрядним організаціям за рахунок бюджетних коштів, на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, що призвело до завищення вартості послуг на загальну суму 34 610 701,36 грн, колегія суддів зазначає таке.

За змістом Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за № 202006-07/50 від 07.03.2025, ревізією з питання правильності визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, яка проведена суцільним способом за період з 11.01.2021 по 31.07.2024, встановлені випадки завищення вартості робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова, які підлягали оплаті Департаментом за рахунок бюджетних коштів.

Так, ревізією встановлено, що за результатами проведених Департаментом процедур закупівель Департаментом укладалися укладались договори підряду на виконання робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м. Харкова з підрядними організаціями (Комунальне підприємство «Харківспецбуд», Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», Комунальне підприємство «Харківжитлобуд», ТОВ Фірма «Стройстандарт», ПАТ «Житлобуд», ТОВ «БМП СХІДБУД», ТОВ «БКФ «Технікабуд», ТОВ «Лада Строй Груп», ТОВ «ОЛЬВАС», ТОВ «Оргкрровля і К», ТОВ «САТОРІ», ФО- П ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 ).

Пунктом 6.2.13 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 та п. 5.34 Настанов №281 визначено, що до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.

Проведеною перевіркою цінових пропозицій переможців процедур закупівель з придбання робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова, яка проведена суцільним способом за період з 11.01.2021 по 31.07.2024, встановлено, що до складу ціни пропозиції переможців процедур закупівлі (договірної ціни) з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова включався податок на додану вартість в розмірі 20%, нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, який не врахований складовими вартості будівництва.

В той час як, відповідно до пункту 197.15 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Позивач, заперечуючи проти такої позиції органу фінансового контролю в цій частині, зазначає, що передбачене пунктом 197.15 статті 197 ПК України звільнення від оподаткування податком на додану вартість стосується операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Водночас Департамент не здійснює та не замовляє будівництво нового житла, а виконує роботи з реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту існуючого житлового фонду. Отже, на переконання позивача, такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ, а його включення до вартості робіт було правомірним.

Суд першої інстанції погодився з позивачем, вказавши, що Департамент житлово-комунального господарства не виконував та не замовляв роботи по будівництву доступного житла та житла, що будується за державні кошти, тому він не звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки останнім проводились роботи не з будівництва нового житла, а проведення робіт по поточному та капітальному ремонту, які не звільняються від оподаткування податком на додану вартість. За вказаних обставин, пункт 1 оскаржуваної вимоги, яким констатовано завищення вартості робіт на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, суд першої інстанції визнав протиправним та відповідно позовну заяву в цій частині обґрунтованою.

Оцінюючи доводи учасників справи, колегія суддів виходить з того, що податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України як непрямий податок, що нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пункт 30.9 вказаної норми передбачає, що податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 194.1 статті 194 розділу V ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПК України, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПК України, яка є основною. Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів / послуг.

Відповідно до пункту 197.15 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Отже, чинне податкове законодавство передбачає податкову пільгу у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Колегія суддів не визнає переконливими доводи позивача про те, що вказана норма поширюється виключно на операції з будівництва доступного житла та нового житла, що будується за державні кошти, оскільки таке твердження не випливає прямо з норми пункту 197.15 статті 197 ПК України та не відповідає визначенню поняття будівництво згідно норм чинного законодавства.

Так, відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

ПК України не містить визначення поняття «будівництво», отже таке використовується у значенні, встановленому іншим законодавством.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, визначені Законом №3038-VI, пункт 1 статті 1 якого визначає, що будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 затверджено Загальні умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва (далі - будівництво). Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

За визначенням, наведеним у пункті 3 Загальні умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, роботи - будівельні, монтажні, проектні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта.

Будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (пункт 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466).

Нове будівництво – зведення будівель та споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення (ДБН А.2.2-3:2014).

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, із змінами і доповненнями:

реконструкція жилого будинку – комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог;

капітальний ремонт будинку – комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов`язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об`єкта та його техніко-економічних показників.

Аналіз наведених положень чинних нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що обмеження податкової пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 ПК України, виключно новим будівництвом є безпідставним, оскільки законодавець вжив загальне поняття «будівництво», яке включає в себе також реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт.

Слід також звернути увагу, що відповідно до підпункту 52.6 статті 52 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу. Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

Відповідно до пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 вересня 2017 року № 811, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2017 року за № 1266/31134, Міністерство фінансів України наказом №397 від 09.08.2024 затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 ПК України, у якій на питання 1 «Що саме розуміється під формулюванням «будівництво житла», визначеним у пункті 197.15 статті 197 розділу V ПКУ?» надано відповідь: «З урахуванням норм пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI, статей 5 і 13 Закону № 2518-IX під формулюванням «будівництво житла», що застосовується у пункті 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, розуміється: нове будівництво житла, реконструкція житла, реставрація житла та капітальний ремонт житла; на питання 3 «Чи звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів?» надана відповідь: «Так, такі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що операції з виконання робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту житлового фонду м.Харкова, які оплачуються за рахунок бюджетних коштів, звільнені від оподаткування податком на додану вартість, а тому спірна вимога в частині висновків, викладених у пункті 1, є обгрунтованою.

З вищенаведеного, висновок суду першої інстанції про те, що пільги, передбачені пунктом 197.15 статті 197 ПК України, застосовні лише при будівництві нового житла, є помилковим.

Щодо пунктів 2-8 вимоги, колегія суддів зазначає, що за змістом Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за № 202006-07/50 від 07.03.2025, вказані у пунктах 2-8 порушення виникли внаслідок такого.

2. В порушення вимог п.2.2. Настанови № 67, п.3 Розділу III Методики проведення обстежень та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 № 144 в Кошторисах на надання послуг (форма № 3-П) завищена кількість людино-днів та кількість виконавців на проведення робіт з візуального огляду об`єктів, внаслідок чого вартість послуг за договорами, ДЕпартаментом з підрядниками (ТОВ “Сервисстройпроект”, ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ”; ФОП ОСОБА_4 ) з виготовлення Звітів з проведення обстеження технічного стану багатоквартирних будинків завищена на загальну суму 4 446 689,71 грн, в тому числі: за 2022 рік - на суму 176 359,00 грн, за 2023рік - на суму З 607 907,43 грн (ФОП ОСОБА_4 - на суму 347 891,10 грн (2023 рік), ТОВ “Сервисстройпроект” - на суму 314 532,0 грн (2022 рік) та ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” - на суму 3 784 266,61 грн).

3. В порушення вимог п. 3 Розділу III Методики проведення обстежень та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 № 144, п. 2.2 Настанови № 67, до Кошторисів на надання послуг з проведення обстежень внесені роботи, які не передбачені Технічним завданням Департаменту, внаслідок чого вартість послуг за договорами на надання послуг з проведення обстеження, укладеними ДЖКГ ХМР з ТОВ “Сервисстройпроект”, завищена на загальну суму 421 494,00 грн;

4. В порушення вимог ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та умов договорів, укладених ДЖКГ ХМР з ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ”, Департаментом здійснена оплата ТОВ “ЕНЕРГОПРОМПРОЕКТ” в загальній сумі 228 926,53 грн за не надані послуги з обстеження технічного стану багатоквартирних житлових будинків за адресами: пр-д. Євпаторійський, буд. 2, вул. Грищенка, буд. 18 та вул. Метробудівників, буд. 25;

5. В порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в акти ф. № КБ-2в за договором від 11.10.2023 № 15, укладеним ДЖКГ ХМР з КОРПОРАЦІЄЮ “ГЛОБАЛТЕХНОБУД”, роботи з демонтажу покрівлі та внутрішніх стінових панелей на об`єкті “Демонтаж (розбирання) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Ужвій Наталії, 82 (перший під`їзд)” включені в завищених обсягах, що призвело до завищення вартості робіт виконаних підрядником КОРПОРАЦІЯ “ГЛОБАЛТЕХНОБУД” на загальну суму 586 766,00 грн;

6. В порушення вимог п.6.3 та п. 6.4 Настанови №281, в акти ф. № КБ-2в по об`єкту “Поточний ремонт по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків пр-т. Академіка Курчатова, 28, вартість роботи будівельних машин та норми матеріалів включені в завищених обсягах, крім того в акти ф. № КБ-2в включені неправильні елементні кошторисні норми, що призвело до завищення вартості робіт виконаних підрядною організацією Приватне підприємство “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “МЕГА-С” на загальну суму 235 759,20 грн;

7. В порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в актах ф. № КБ- 2в з виконання поточного ремонту по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирних будинків м. Харкова неправильно застосовані елементні кошторисні норми, що призвело до завищення вартості робіт виконаних трьома підрядниками (Товариство з обмеженою відповідальністю “Леон”, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_6 ), на загальну суму 183 469,0 гри (ТОВ “Леон” - на суму 116 453,0 грн, ФОП ОСОБА_5 - на суму 45 647,0 грн, ФОП ОСОБА_6 - на суму 21 369,00 грн);

8. В порушення вимог п. 6.4 Настанови №281, в актах ф. № КБ-2в на виконання ремонтних робіт по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирних будинків включені обсяги виконаних робіт в завищеному розмірі, що призвело до завищення вартості даних робіт на загальну суму 3 263 118,99 грн, у т.ч.: ТОВ “Балрембуд” - на суму 662 628,79 грн, ПП “БК” МЕГА-С” - на суму 70 129,20 грн, ТОВ “БК “ВЕКТОРБУД ДЕВЕЛОП” - на суму 1 991 395,00 грн, ФОП ОСОБА_7 - на суму 538 966,00 грн.

У спірній вимозі в цій частині відповідач вимагає у позивача забезпечити, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, ст. 22, ст. 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, повернення до Державного бюджету України та бюджету Харківської міської територіальної громади зайво сплачених коштів на користь підрядників внаслідок завищення ними вартості аварійно-відновлювальних робіт, робіт з капітального, поточного ремонту та проведення технічного обстеження, зокрема:

вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади внаслідок завищення вартості послуг з виготовлення Звітів з проведення обстеження технічного стану багатоквартирних будинків, в загальній сумі 5 097 110,24 грн шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади внаслідок завищення вартості ремонтних робіт в загальній сумі 4 269 113,19 грн шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи незгоду з висновками ревізії, та відповідно, спірною вимогою в цій частині, позивач, з яким погодився суд першої інстанції, посилається на те, що Держаудитслужбою висунуто вимогу до позивача забезпечити відшкодування підприємствами контрагентів на користь державного бюджету коштів (збитків), що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 117 БК України є заходом впливу за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 частини 1 статті 116 цього Кодексу. Водночас, ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини 1 статті 116 БК України.

Водночас, апелянт наполягає на тому, що відображені у пунктах 2-8 Вимоги порушення призвели до матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Харківської міської територіальної громади та Державному бюджету України, а тому вимога відповідача щодо вжиття заходів щодо відшкодування такої шкоди є правомірною.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Частина 1 статті 113 БК України визначає, що до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства відноситься здійснення контролю за:

1) цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми;

4-1) відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу;

4-2) відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства умовам договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, та вимогам бюджетного законодавства;

5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

6) станом внутрішнього контролю у розпорядників бюджетних коштів.

Статтею 116 БК України визначено види порушень бюджетного законодавства, яким, зокрема, визнається нецільове використання бюджетних коштів (пункт 24 статті 1), види відповідальності за яке передбачені нормами статті 117 БК України, а саме:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;

4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

З змістом Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за № 202006-07/50 від 07.03.2025, проведеним перерахунком актів ф. № КБ-2в встановлено, що внаслідок завищення розміру податку на додану вартість за період з 11.01.2021 по 31.07.2024 за 1047 договорами, укладеними Департаментом з підрядниками на виконання робіт з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова, вартість робіт, виконаних підрядними організаціями з реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єктів житлового фонду м. Харкова завищена на загальну суму 34 610 701,36 грн, а саме:

КП «Харківспецбуд» по 190 договорам на загальну суму 7 110 472,49 грн, в тому числі: по 179 договорам за 2021 рік на суму 6 787 082,49 грн, за 2022 рік по 11 договорам на суму 323 390,00 грн;

КП«ХРБП» по 719 договорам на загальну суму 18 676939,62 грн, в тому числі: по 715 договорам за 2021 рік на суму 18 547 303,22 грн, за 2022 рік по 4 договорам на суму 129 636,40 грн;

КП «Харківжитлобуд» по 5 7 договорам за 2021 рік на суму 2 109 546,76 грн;

ТОВ «Фірма «Стройстандарт» по 3 договорам за 2021 рік на суму 166 981,53 грн;

ПАТ «Житлобуд» по 14 договорам за 2022 рік на суму 5 002 73 8,66 грн;

ТОВ «БМП СХІДБУД» по 28 договорам за 2021 рік на суму 751 725,86 грн,

ТОВ «БКФ «Технікабуд» по 1 договору на суму 18 397,0 грн,

ТОВ «Лада Строй Груп» по 1 договору на суму 11 327,57 грн,

ТОВ «ОЛЬВАС» по 21 договору на суму 408 610,70 грн,

ТОВ «Оргкрровля і К» по 5 договорам на суму 53 218,40 грн,

ТОВ «САТОРІ» по 1 договору на суму 4 193,91 грн,

ФО-П ОСОБА_1 по 2 договорам на суму 25 173,26 грн,

ФОП ОСОБА_2 по 2 договорам на суму 110 647,60 грн,

ФОП ОСОБА_3 по 3 договорам на суму 160 728,00 гривень.

Так як завищена вартість робіт оплачена Департаментом підрядним організаціям в повному обсязі за рахунок бюджетних коштів, то внаслідок даного порушення бюджету м. Харкова завдано матеріальної шкоди (збитків) у 2021 році на суму 29 154 936,30 грн та державному бюджету у 2022 році в сумі 5 455 765,06 гривень.

Операції з прийняття завищеної вартості робіт, виконаних підрядними організаціями в бухгалтерському обліку Департаменту відображено в меморіальному ордері № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» за дебетом рахунку 8013/2 «Видатки місцевого бюджету» та 8013/3 «»Видатки державного бюджету», кредитом рахунку 6211 «Розрахунки з іншими кредиторами», що призвело до завищення касових та фактичних видатків у формі № 4-3м «Звіт про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду» по ТПКРКМБ 1216011 «Експлуатація та технічне обслуговування житлового фонду» за КЕКВ 3131 «Капітальний ремонт житлового фонду» у 2021 році на суму 29 154 936,30 грн; та завищення касових та фактичних видатків у формі 2-д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за 2022 рік по ТПКРКМБ 7901710 «Проведення першочергових заходів з ліквідації наслідків бойових дій та відновлення інфраструктури населених пунктів» за КЕКВ 3131 «Капітальний ремонт житлового фонду» - на суму 5 455 765,06 грн, що є порушенням ч. 1 ст.116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-УТ (зі змінами), п. 2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 (зі змінами), п. 1 ст. 3 ст. 11 Закону України №996-ХІУ.

Отже, під час проведеної ревізії відповідач встановив порушення Департаментом, крім іншого ч.1 ст.116 БК України, що виразилося у завищенні вартості прийнятих позивачем робіт та їх повній оплаті за рахунок бюджетних коштів, що сформувало прямі майнові збитки для відповідного бюджету.

На думку колегії суддів, фактичне перерахування бюджетних коштів на користь підрядних організацій за завищеними обсягами робіт, непередбаченими послугами, необґрунтованими елементними кошторисними нормами призводить до безпідставного зменшення активів відповідного бюджету, що прямо підпадає під ознаки порушення бюджетного законодавства, визначеного статтею 116 БК України.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено жодних аргументів на спростування викладених в актів ревізії фактів щодо завищенні вартості прийнятих позивачем робіт та їх повній оплаті за рахунок бюджетних коштів, викладених у пунктах 2-8 вимоги, отже вимоги адміністративного позову не ґрунтуються на незгоді позивача з висновками ревізії по суті виявлених порушень, а зводяться до твердження про те, що ні акт ревізії, ні оскаржувана вимога не містять обґрунтувань вчинення Департаментом порушення бюджетного законодавства, яке було б кваліфіковано відповідно до пункту 24 частини 1 статті 116 БК України, що суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів вважає, що саме лише не зазначення відповідачем в оскаржуваній вимозі конкретного пункту частини першої статті 116 БК України не може нівелювати наслідки допущених позивачем порушень та створювати передумови для невиконання вимог бюджетного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що, наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон №2939-XII не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи характер виявлених порушень законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна вимога пред`явлена позивачу за належністю відповідно до встановлених ревізією фактів порушення бюджетного законодавства, а відтак висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірної вимоги в цій частині є хибними.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, натомість доводи позивача та третіх осіб спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі №520/9346/25 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 520/9346/25 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 24.08.2026 року