Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №620/6425/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6425/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.02.2026 № 65 “Про результати службового розслідування”.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.06.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову з наступних підстав. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2026 №65 ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та отримав дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Дисциплінарне стягнення було накладене за порушення військової дисципліни, що виразилось у вчиненні правопорушення проти порядку виконання військового обов`язку під час воєнного стану та в інших особливих умовах. Службове розслідування за фактом ймовірного перевищення службових повноважень та порушення статутних правил взаємовідносин з боку підполковника ОСОБА_1 було проведене в період, з 30.01.2026 по 16.02.2026, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 30.01.2026 №195. Під час проведення службового розслідування були встановлені всі обставини вчиненого правопорушення, зазначені: неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вина військовослужбовця; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; пояснення особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Твердження позивача, що пояснення військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проведення службового розслідування є наклепом на ОСОБА_1 безпідставне, необґрунтоване та може братися до уваги, оскільки позивач не надав жодних доказів визнання пояснень наклепом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу на посадах осіб офіцерського складу за контрактом; на момент прийняття оскаржуваного наказу обіймав посаду начальника логістики - заступника командира Військової частини НОМЕР_1 .

30.01.2026 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №195 призначено службове розслідування на підставі рапорту начальника групи контролю бойового стресу Військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 30.01.2026 №622-Р.

Так згідно поданого рапорту ОСОБА_5 від 30.01.2026, ним в ході проведення профілактичних заходів, на території Військової частини НОМЕР_1 , у військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_2 , який обіймає посаду старшого кухара їдальні в/ч НОМЕР_1 виявлено ознаки схильності до суїцидальної поведінки. Зі слів військовослужбовця ОСОБА_2 це пов`язано з останніми подіями, що мали місце в їдальні військової частини, а також із результатами перевірки, яка відбувалася 27.01.2026 за участю підполковника ОСОБА_6 . В ході бесіди військовослужбовець ОСОБА_2 додатково вказав, що протягом тривалого часу підполковник ОСОБА_1 неодноразово йому погрожував та змушував його вчиняти неправомірні дії, а саме вимагав готувати йому їжу, для себе та своєї родини, при цьому події про які описуються відбувались влітку 2025 року.

За результатами проведеного службового розслідування, 16.02.2026 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) за №65 «Про результати службового розслідування» відповідно до якого за порушення вимог статей 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення військової дисципліни, що виразилось у вчинені правопорушення проти порядку виконання військового обов`язку під час воєнного стану та в інших особливих умовах та супроводжувалося порушенням вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та у відповідності до ст. 45, 54, 83 та на підставі п «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на начальника логістики - заступника командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення - сувора догана.

Пунктом 4 оскаржуваного наказу визначено, що матеріали службового розслідування вирішено направити до ГСУ Державного бюро розслідувань для долучення до кримінального провадження № 62025000000000647 від 27.06.2025.

Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнятий з істотним порушенням вимог чинного законодавства звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

За визначення, що міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана.

Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За змістом статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 49 та 50 Статуту встановлено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.

Відносини між військовослужбовцями повинні грунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви".

Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово "пане (пані)". Наприклад: "Солдат ОСОБА_7 ", "Пане (пані) солдат"; " ОСОБА_8 ", "Пане (пані) сержанте"; "Лейтенанте Малишенко", "Пане (пані) лейтенанте".

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608), пункт 1 розділу I якого визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно пункту 3 розділу 2 Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до вимог пункту 1 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пунктів 3, 8 Розділу 3 Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно з пунктами 1, 3 - 6 Розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пункту 6 Розділу VІ Порядку № 608 якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Отже аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивач як військовослужбовець та командир повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, а у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.

У спірних правовідносинах підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про порушення позивачем військової дисципліни, що виразилось у перевищенні службових повноважень та порушенні статутних взаємовідносин з військовослужбовцями з боку позивача.

Таких висновків відповідач дійшов провівши службове розслідування, у межах якого було встановлено, що на підставі аналізу пояснень військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 відповідач дійшов висновків щодо наявності ознак систематичних зловживань службовим становищем ОСОБА_1 та порушення ним статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

При цьому зі змісту акту службового розслідування слідує, що незважаючи на використання підполковником ОСОБА_1 права, передбаченого статтею 63 Конституції України, його вина у вчиненні дисциплінарного проступку повністю підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів. Зокрема, показання свідків є чіткими, логічно пов`язаними між собою та деталізованими, що виключає можливість наклепу. ОСОБА_1 не надано жодних відомостей, які б пояснювали законність вилучення продуктів або спростовували факти неналежного поводження з особовим складом. Аналіз наданих підполковником ОСОБА_1 пояснень свідчить про їх вибірковий та маніпулятивний характер. Військовослужбовець детально описує обставини, які, на його думку, мають ознаки законності, проте водночас уникає надання пояснень щодо фактів привласнення продуктів харчування та порушення військової етики, прикриваючись статтею 63 Конституції України. Така позиція в сукупності з послідовними свідченнями старшого солдата ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_4 та старшого сержанта ОСОБА_9 розцінюється як намагання уникнути відповідальності за дії, які не мають законного обґрунтування. Оскільки підполковник ОСОБА_1 не скористався правом спростувати звинувачення у розкраданні майна, вина офіцера вважається доведеною на основі наявних прямих доказів. Таким чином, вважається доведеним матеріалами, зібраними у ході проведення службового розслідування, факт порушення: статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов`язку кожного військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, берегти державне майно, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися ввічливості й правил поведінки; статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якою військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; статті 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою визначено, що відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, а у питаннях служби вони зобов`язані звертатися один до одного на “Ви”; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо обов`язку виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими, додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю.

Отже як слідує з акту службового розслідування у провину позивачу ставиться систематичне зловживання службовим становищем та порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

Суд при розгляді справи зауважує, що позивач не спростував висновки, викладені в акті службового розслідування, які підтверджують систематичне зловживання ним службовим становищем та порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

Посилання позивача на той факт, що 27.11.2025 у рамках ЄРДР за № 62025000000000647 від 27.06.2025 військовослужбовцю ОСОБА_10 , начальнику їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 410 КК України суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять таких доказів.

Також суд відхиляє посилання позивача на факт надання можливості військовослужбовцю ОСОБА_1 пояснити свою поведінку, перевірити співвідношення справедливого балансу інтересів військовослужбовця і загальнодержавного блага - інтересів і завдань військової служби, оскільки під час проведення службового розслідування позивач мав можливість і право надати пояснення щодо фактів ймовірного перевищення службових повноважень та порушення статутних правил взаємовідносин та своїми поясненнями вплинути на висновки службового розслідування, пояснивши або спростувавши пояснення інших осіб, проте позивач не бажав давати такі пояснення та скористався статтею 63 Конституції України.

Також під час розгляду справи позивачем не надано жодного належного та достовірного доказу на спростування фактів, викладених в акті службового розслідування перевищення ним службових повноважень та порушення статутних правил взаємовідносин правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що своїми діями, які знайшли відображення у матеріалах службового розслідування, позивачем було допущено порушення службової дисципліни.

Суд зауважує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення або невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Проте факт перевищення службових повноважень позивачем та порушення ним статутних правил взаємовідносин з військовослужбовцями підтверджується матеріалами службового розслідування та не спростований позивачем.

При цьому Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що в свою чергу наділяє уповноважену особу, в даному випадку командира військової частини, правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, де передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №815/5749/16.

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ).

Суддя В.В. Падій