Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №560/11157/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11157/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач із 17.02.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії відповідач не зарахував до його страхового стажу період роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998 у РСАЦ «Поділля Таврія», незважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці. Після подання акта опитування свідків відповідач врахував зазначений період та здійснив перерахунок пенсії лише з 01.03.2026. Водночас у відповідь на заяву позивача від 21.04.2026 листом від 28.05.2026 №14944-12371/В-03/8-2200/26 відмовив у проведенні такого перерахунку з дня призначення пенсії. Позивач вважає такі дії протиправними та просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням спірного періоду страхового стажу з дня її призначення.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти її задоволення. Зазначив, що на момент призначення пенсії позивач не надав первинних документів, які підтверджували достовірність відомостей трудової книжки щодо періоду роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998, а також не подав таких документів у встановлений тримісячний строк. Після звернення позивача із заявою від 09.03.2026 та подання додаткових документів спірний період було зараховано до страхового стажу, а перерахунок пенсії проведено з 01.03.2026 відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV. На переконання відповідача, правові підстави для проведення перерахунку пенсії з дня її призначення відсутні, у зв`язку із цим відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, наголосивши, що спірний період роботи підтверджений записами у трудовій книжці, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 17.02.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

У трудовій книжці позивача містяться записи про його роботу в РСАЦ «Поділля Таврія» у період із 10.01.1995 до 01.06.1998.

09.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з дорахуванням страхового стажу, до якої додав акт опитування свідків від 09.03.2026 на підтвердження періоду роботи із 10.01.1995 до 01.06.1998.

За результатами розгляду цієї заяви відповідач зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998 та провів перерахунок його пенсії з 01.03.2026.

21.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії з урахуванням спірного періоду страхового стажу з дня призначення пенсії.

Листом від 28.05.2026 №14944-12371/В-03/8-2200/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку з дня призначення пенсії, посилаючись на те, що документи, необхідні для підтвердження спірного періоду роботи, були надані лише у березні 2026 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням страхового стажу за період із 10.01.1995 до 01.06.1998 з дня призначення пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Суд установив, що у трудовій книжці позивача містяться записи про його роботу в РСАЦ «Поділля Таврія» у період із 10.01.1995 до 01.06.1998.

Відповідач не надав доказів того, що зазначені записи є недостовірними, не дають можливості встановити період роботи позивача або не належать йому. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача під час призначення пенсії про необхідність подання конкретних додаткових документів для підтвердження цього періоду та вручення йому відповідної розписки із зазначенням переліку відсутніх документів і строку їх подання.

При цьому факт роботи позивача у спірний період фактично визнаний самим відповідачем, оскільки після подання акта опитування свідків від 09.03.2026 період із 10.01.1995 до 01.06.1998 був зарахований до страхового стажу позивача та з 01.03.2026 проведено перерахунок його пенсії.

За таких обставин акт опитування свідків є додатковим підтвердженням відомостей, які вже містилися у трудовій книжці позивача, а не документом, із поданням якого вперше виникло право на зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Посилання відповідача на частину четверту статті 45 Закону №1058-IV не спростовує зазначеного висновку, оскільки спір стосується не зарахування нового періоду страхового стажу, набутого після призначення пенсії, а виправлення допущеної при її призначенні помилки щодо неврахування періоду роботи, відомості про який містилися в трудовій книжці.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах про перерахунок пенсії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком із 17.02.2018. Отже, він мав реальну можливість з`ясувати, які періоди його роботи були враховані при обчисленні страхового стажу, та отримати від пенсійного органу відповідну інформацію.

Водночас із заявою щодо зарахування спірного періоду роботи позивач звернувся лише 09.03.2026, тобто більш ніж через вісім років після призначення пенсії. Матеріали справи не містять доказів учинення позивачем до цієї дати активних дій, спрямованих на перевірку правильності обчислення його страхового стажу, а також існування об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню за захистом порушеного права.

Звернення позивача до відповідача у березні та квітні 2026 року й отримання листа від 28.05.2026 №14944-12371/В-03/8-2200/26 не змінюють моменту, з якого він повинен був дізнатися про можливе порушення свого права, а лише свідчать про час, коли позивач почав учиняти активні дії щодо перевірки правильності обчислення пенсії.

Положення частини другої статті 46 Закону №1058-IV, згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані з вини пенсійного органу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки спірні суми пенсії за минулий період відповідачем не нараховувалися.

Позов подано до суду 20.06.2026. Тому право позивача підлягає судовому захисту починаючи з 20.12.2025, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на те, що з 01.03.2026 відповідач уже провів перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії за період із 20.12.2025 до 28.02.2026 включно з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за період із 20.12.2025 до 28.02.2026 та зобов`язання здійснити за цей період перерахунок і виплату пенсії з урахуванням страхового стажу за період роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998 та раніше виплачених сум.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період із 20.12.2025 до 28.02.2026 з урахуванням страхового стажу за період роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998 у РСАЦ «Поділля Таврія».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період із 20.12.2025 до 28.02.2026 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1995 до 01.06.1998 у РСАЦ «Поділля Таврія», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк