Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №363/2767/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"20" серпня 2026 р. Справа № 363/2767/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Чіркова Г.Є, при секретарі Лещенко І.А., за участі ОСОБА_1 та його захисника Коломійця І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

19 квітня 2026 року о 16 год. 34 хв. по вул. Лесі України в с. Литвинівка Вишгородського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3110 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння очей, не стійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Коломієць І.В. подав до суду заперечення, в яких просив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначив, що сторона захисту з протоколом не погоджується, оскільки він складений без належного підтвердження обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП.

Крім цього, твердження поліцейського про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, ґрунтується виключно на його власному припущенні та не підтверджується жодним незалежним доказом.

Також у матеріалах справи відсутні безперервний відеозапис моменту керування автомобілем, показання очевидців, будь-які інші об?єктивні докази того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом під час руху транспортного засобу. Навпаки, наявні у справі відеозаписи з бодікамер працівників поліції починаються вже після припинення руху транспортного засобу та фіксують лише подальше спілкування поліцейських із ОСОБА_1 . Жоден із наданих відеозаписів не містить безпосереднього моменту керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в суді пояснив, що 19 квітня 2026 року під час перебування в поминальний день на кладовищі с. Литвинівка після вживання алкогольних напоїв, в зв`язку з виконанням обов`язків старости ОТГ, внаслідок нагальної потреби через необхідність забезпечення продовження виконання робіт екскаватором з очищення узбіччя дороги, разом з дружиною виїхав на автодорогу до с. Литвинівка. Автомобілем ГАЗ 3110 керувала його дружина. Після вирішення ситуації з екскаватором, повертаючись назад автомобілем, коли проїхали близько 400 метрів, посварився з дружиною через відсутність документів на автомобіль, наказав його зупинити біля узбіччя на автодорозі приблизно за 150 метрів до початку с. Литвинівка, у дружини забрав ключі від автомобіля та пішов вдовж узбіччя, де був зупинений співробітниками поліції, коли йшов пішки. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, оскільки не був водієм, в зв`язку з чим щодо нього складено протокол. Просив провадження по справі закрити.

Свідок ОСОБА_2 в суді пояснила, що в поминальний день 19 квітня 2026 року на прохання свого чоловіка повезла його на вказаному вище автомобілі з кладовища до працюючої на автодорозі техніки для вирішення питань з поліцією в зв`язку з виконанням чоловіком повноважень старости ОТГ. Повертаючись до с. Литвинівка, здійснила розворот і проїхала близько 1 – 1,5 км, після чого ОСОБА_1 наказав зупинитись, забрав у неї ключі, вийшов з автомобіля і пішов узбіччям. Вона тоді знаходилася за кермом автомобіля, коли до місця події прибули співробітники поліції. Вона вийшла з автомобіля й сіла в попутній автомобіль, на якому поїхала в с. Лісовичі. Чи бачили її співробітники поліції, зазначити не змогла. Автомобілем ГАЗ її чоловік у той день не керував.

Старший інспектор Вишгородського РУП ГУНП у Київській області старший лейтенант поліції Муценко Т.Г. в суді пояснив, що 19 квітня 2026 року під час патрулювання центром с. Литвинівка побачив, як ОСОБА_1 сидів на водійському місці автомобіля ГАЗ 3110 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, однак автомобілем на той час не керував. Тоді їхній патрульний автомобіль відбув на виклик до с. Миколаївка. Під час повернення до с. Литвинівка на автодорозі між селами виявили рух зазначеного автомобіля, а тому наздогнали його для перевірки, що зафіксовано на відеореєстратор патрульного автомобіля. ОСОБА_1 після зупинки автомобіля на узбіччі, йшов узбіччям дороги від автомобіля. Тоді його зупинено для перевірки. На місці події й під час оформлення матеріалів поводився агресивно, мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Іншого водія вказаного автомобіля на місці його зупинки не виявив. Під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 на місці пригоди не стверджував, що автомобілем він не керував та про свою жінку, як водія автомобіля, не повідомляв. За таких обставин обґрунтовано вважав, що саме ця особа є водієм автомобіля ГАЗ 3110.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, зазначені в протоколі обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644893 від 19 квітня 2026 року та його копією, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до Вишгородської ЦРЛ, копією паспорта ОСОБА_1 , листом Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія, витягом з ІПНП та даними відеозапису.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі – Інструкція), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Отже, з наведеного слідує, що здійснення обов`язкової відеофіксації всієї події правопорушення – руху транспортного засобу, його зупинки, оформлення матеріалів, тощо, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Суд встановлює обставини справи на підставі сукупності та взаємозв`язку усіх наявних доказів, які відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та є допустимими.

З досліджених у суді відеозаписів зафіксованих відеореєстратором патрульного автомобіля та бодікамерою поліцейського Муценко Т.Г. встановлено такі обставини пригоди.

Так, 19 квітня 2026 року з 16 год. 33 хв. по 16 год. 34 хв. автомобіль ГАЗ 3110, під керуванням ОСОБА_1 , знаходився на лівому узбіччі автодороги в напрямку протилежному від с. Литвинівка, коли повз нього проїхав патрульний автомобіль. Тоді ж назустріч в напрямку с. Литвинівка проїхав екскаватор.

Поки патрульний автомобіль розвертався, щоб наздогнати вказаний автомобіль для перевірки, автомобіль ГАЗ 3110 так само розвернувся та проїхав близько 400-450 метрів у напрямку до с. Литвинівка, де зупинився на лівому узбіччі, не доїжджаючи 100-150 м до екскаватора, який також зупинився попереду на початку с. Литвинівка.

Тоді ж з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , який швидко йшов узбіччям від автомобіля у напрямку с. Литвинівка, намагаючись в такий спосіб приховати факт керування. Після зупинення працівниками поліції ОСОБА_1 чинив опір, поводив себе агресивно та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, маючи явно очевидні ознаки стану сильного алкогольного сп`яніння – млява, нечітка мова, нестійка хода. При цьому водій ОСОБА_1 мав при собі ключі від автомобіля, проте не мав документів на вказаний транспортний засіб.

Під час тривалого, близько 2 годин, спілкування із співробітниками поліції та оформлення матеріалів на місці події ОСОБА_1 ніде не застеріг і жодного разу не пояснив, що транспортним засобом він не керував.

Навпаки, на запитання поліцейського чому керує автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 повідомив, що в нього, як у старости ОТГ, виникла нагальна потреба забезпечити організацію очищення узбіччя доріг технікою безпосередньо за його особистої присутності на автодорозі, куди він вимушено виїхав автомобілем.

Не посилався ОСОБА_1 й на те, що автомобілем керувала його дружина ОСОБА_2 , яка до того ж на місці події протягом всього часу була відсутня, на відеозаписі в жодний спосіб не зафіксована, будь-яких ознак її присутності на місці події матеріали справи не містять.

Її показання в суді про те, що вона знаходилася на місці події за кермом автомобіля, однак одразу поїхала на попутному автомобілі після появи поліцейських, суд вважає недостовірними, вкрай надуманими і безпідставними.

Так, показання в суді ОСОБА_2 , про те, що вона проїхала 1 – 1,5 км перед зупинкою, спростовуються даними відеозапису, обставинами події та їх динаміки й поясненнями самого ОСОБА_1 .

Також, ОСОБА_1 вже в суді наполягав на тому, що причиною передчасної зупинки транспортного засобу на узбіччі автодороги, не доїжджаючи до села, стала його сварка з дружиною, хоча сама ОСОБА_2 про такі обставини в суді не посвідчила.

Допитаний в суді інспектор поліції ОСОБА_3 показав, що саме ОСОБА_1 сидів на водійському місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння в с. Литвинівка, коли через деякий час він знову виявив рух автомобіля автодорогою до села в присутності самого лише ОСОБА_1 . Під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 не стверджував та не пояснював, що автомобілем керує його дружина, інших водіїв там не бачив та їх не виявив.

Отже, ніщо у справі не вказує на те, що до подій, про які йдеться в протоколі, будь-яким чином причетна свідок ОСОБА_2 . Ці показання суд вважає надуманими, оскільки при оформленні матеріалів протоколу, при спілкуванні зі співробітниками поліції та на долученому відеозаписі відсутні будь-які ознаки того, що автомобілем ГАЗ 3110 могла керувати дружина ОСОБА_1 , як і будь–яка присутність іншого водія на автодорозі на узбіччі між селами, на відеозаписі не зафіксована.

Суд вважає пояснення свідка ОСОБА_2 неспроможними, які не могли мати місце в дійсності за тих обставин, про які вона повідомила. При цьому, ні працівники поліції, ні ОСОБА_1 при оформленні матеріалів справи жодним чином не пояснювали, що автомобілем керувала його дружина. Будь-які об`єктивні дані про те, що водієм автомобіля ГАЗ на місці події була ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , в справі відсутні й суду не надані.

Отже, пояснення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 , суд відкидає, вважає їх надуманими, які не відповідають дійсності, між собою в повній мірі не узгоджуються, суперечать матеріалам справи та спростовуються даними відеозаписів й показаннями в суді інспектора ОСОБА_3 .

Суд розцінює їх показання такими, що спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів адвоката про відсутність на відеозаписі руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 19 квітня 2026 року, то суд їх відхиляє, оскільки чинне законодавство України та вказані вище норми закону не містять імперативного обов`язку здобуття виключно відеодоказів всіх без винятку етапів дій поліцейського по припиненню правопорушення та притягненню особи до відповідальності за його вчинення.

Суд звертає увагу, що доказами згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, коли відеозапис є одним із доказів.

Частиною 2 ст. 256 КУпАП передбачено обов`язкове долучення до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів відеозаписів, зібраних поліцейським за допомогою технічних засобів під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння.

Такі матеріали в справі наявні, до протоколу долучені, які є достатніми в сукупності з іншими доказами для висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі, що сумнівів у суду не викликає.

Суд звертає увагу на те, що досліджений судом відеозапис є безперервним, підтверджує зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення фактичні обставини, узгоджується із сукупністю інших досліджених доказів по справі та ґрунтується на вимогах Закону.

Зі справи ніщо не вказує на те, що долучений до справи відеозапис, зібрано з істотним порушенням прав, свобод та інтересів інших осіб.

Підстав вважати цей доказ неналежним, недопустимим і недостовірним у суду немає, будь-які відомості та ознаки недостовірності долученого до протоколу відеозапису в справі відсутні.

Відтак, викладені в протоколі обставини суд вважає достовірними, які повністю і безсумнівно підтверджують, що ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 3110, днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, після чого від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, зазначено, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з?ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливості їх ефективного використання.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

Метою встановлення та дотримання процесуального порядку є насамперед унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

Тому при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення прямо та істотно порушують права і свободи людини чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Згідно принципу автономного тлумачення та установленої практики ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» має для суду автономний зміст і не залежить від його розуміння законодавства держав – учасниць Конвенції і може означати «звинувачення у вчиненні правопорушення».

Беручи до уваги викладене, з огляду на принципи правової визначеності та автономного тлумачення Конвенції судовий розгляд у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а тому при вирішення справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у згаданій вище справі.

Наявність неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатнього чітких та вагомих й узгоджених між собою, дає суду підстави поза розумними сумнівом дійти висновку про те, що відомості викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, є достовірними, які в сукупності та взаємозв`язку достатньо підтверджено зазначеними вище доказами, що ґрунтовних сумнівів у суду не викликають, а тому в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому версія ОСОБА_1 про обставини пригоди є непереконливою, суб`єктивною і надуманою, яка судом відкидається як неспроможна.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33, 130, 283, 284, 285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя