Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №162/56/23 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/56/23

Провадження № 2/162/2/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 серпня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

за участі секретаря судового засідання Смаль Т.П.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_2 звернулася до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом 23 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22 лютого 2023 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Провадження у справі поновлено 07 липня 2026 року.

Ухвалами суду від 21 серпня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи, провадження у справі у частині позовних вимог щодо дитини ОСОБА_4 закрито у зв`язку з відмовою позивачки від позову.

Справу розглянуто 21 серпня 2026 року.

2. Стислий виклад позиції позивачки.

В обґрунтуванні позову ОСОБА_2 вказує, що була одружена з ОСОБА_3 . Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення Любешівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2013 року у справі № 162/977/13-ц з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача по 350 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. На момент ухвалення рішення було враховано, що відповідач не працював, натомість на цей час матеріальне становище ОСОБА_3 суттєво покращилось: він має регулярний дохід на службі в Збройних Силах України. У зв`язку з наведеним, з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог сторона позивачки просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 та збільшити їх до 1/4 частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні позов ОСОБА_2 підтримав.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 будь-яких заяв по суті справи не подав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Сторони перебували у шлюбі та мають двох синів, з яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досяг повноліття.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2013 року у справі № 162/977/13-ц присуджено стягувати з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі по 350 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, починаючи з 02 серпня 2013 року. Судом враховано, що відповідач ніде не працює, має нерегулярні доходи.

У відповідь на адвокатський запит військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомила, що солдат ОСОБА_3 проходить військову службу та з квітня по червень 2026 року отримав 156080,56 гривень заробітної плати.

5. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 51 Конституції України, статтею 180 СК встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьої статті 181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

6. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою, шостою, сьомою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи положення статей 181, 192 СК, необхідно констатувати, що розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, стан здоров`я, змінився сімейний стан або покращилося матеріальне становище чи стан здоров`я платника аліментів, змінився його сімейний стан тощо.

Суд констатує, що ні позивачкою, ні відповідачем не подано будь-яких доказів про свій стан здоров`я, стан здоров`я дитини, наявність інших утриманців, розмір доходів тощо.

Між тим, з часу присудження аліментів у 2013 році у відповідача змінився матеріальний стан. ОСОБА_3 проходить військову службу у Збройних Силах України, його дохід з квітня по червень 2026 року становив 156080,56 гривень.

Суд доходить висновку, що розмір аліментів, які позивачка просить стягувати з відповідача на утримання сина ОСОБА_6 , не суперечить принципу розумності та справедливості. Отже, позов підлягає до задоволення.

7. Питання розподілу судових витрат.

У матеріалах справи відсутні відомості про понесені сторонами судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК, у зв`язку із задоволенням вимог позивачки, з відповідача у користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі однієї мінімальної ставки для вимог майнового характеру на момент ухвалення рішення.

8. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Стягнути із ОСОБА_3 у користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Ім`я позивачки: ОСОБА_2 ; місце проживання позивачки: АДРЕСА_1 ; РНОКПП позивачки: НОМЕР_2 .

Ім`я відповідача: ОСОБА_3 ; місце проживання відповідача: 44210, село Проходи Камінь-Каширського району Волинської області; РНОКПП відповідача: НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Глинянчук