Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №161/13108/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13108/26

Провадження № 3/161/3610/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 20 серпня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Мазур Д.Г., за участю: секретаря судового засідання Дручок О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 664487 від 12 червня 2026 зазначено, що гр. ОСОБА_1 в магазині SMOK здійснювала господарську діяльність з роздрібної торгівлі рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, чим порушила встановлений законом порядок провадження господарської діяльності.

В судове засідання ОСОБА_1 , не з`явилася, належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи.

07 серпня 2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Войтенка К.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

17 серпня 2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Войтенка К.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду та вирішення по суті, а явка особи у даному випадку не визнавалася судом обов`язковою. За таких обставин відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, доходжу до наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням за ч.1 ст.164 КУпАП є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктивна сторона вищезазначеного правопорушення, полягає у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, або здійсненні господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо така діяльність підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а також здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, також без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на таких основних принципах: обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємства - підприємцями.

Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України видом господарської діяльності є підприємницька діяльність тобто самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про підприємництво» поняття «підприємництво» визначене як безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг із метою одержання прибутку.

Проте, аналіз зазначених норм права свідчить, що обов`язок державної реєстрації та принципи її обов`язковості поширюються виключно на осіб, які фактично здійснюють або мають намір здійснювати саме господарську (підприємницьку) діяльність.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначене особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

На адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Войтенко К.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому вказує на ряд порушення при складанні протоколу на особу, крім того в матеріалах справи не міститься доказів, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність без реєстрації, як суб`єкта господарювання. Крім того, зазначає, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що при складанні вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, посадовою особою не в повному обсязі та некоректно викладено суть адміністративного правопорушення з огляду на те, що фабула інкримінованого адміністративного правопорушення виписана неналежним чином, при яких саме обставин було вчинено правопорушення і в чому саме воно виразилося, при цьому, у справі про адміністративне правопорушення взагалі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, саме: відсутні будь-які докази реалізації та не зазначено ідентифікуючі ознаки предмету, який нібито був реалізований.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано: протокол про адміністративне правопорушення ВАД №664487 від 12 червня 2026, супровідний лист про виявлені випадки підприємницької діяльності без державної реєстрації від Луцької міської ради, письмові пояснення.

Разом з тим, суд вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить фактів роздрібної торгівлі. Тобто вказівок на час, об`єми відпущеного товару (рідини) і конкретних учасників - сторін договору такої господарської діяльності, не вказано, що продаж мав систематичний характер та чи був факт отримання прибутку. На його підставі не можна зробити висновок про наявність об`єктивної сторони правопорушення, яке поставлено в вину ОСОБА_1 ..

Цей протокол із-за вказаних порушень не є належним процесуальним джерелом доказової інформації.

В матеріалах справи належно не задокументовано факту регулярної реалізації рідини, для використання в електронних сигаретах особою, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки докази контрольної закупки, пояснення покупців, понятих, свідків, відповідні чеки в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справи письмові пояснення працівників ГУ ДПС самі по собі не підтверджують, що товар був фактично відпущений і переданий при контрольній закупці, операція здійснена уповноваженою особою суб`єкта господарювання, подія мала характер саме господарської реалізації рідини.

Поряд з тим, інших письмових доказів, зокрема пояснень покупців, понятих, свідків, докази контрольної закупки, зокрема, в підтвердження, що продана речовина є рідина, яка використовується електронних сигаретах, відповідний чек тощо в матеріалах справи відсутні.

Встановлена невідповідність протоколу вимогам КУпАП та неповнота даних матеріалів справи є перешкодою для встановлення наявності чи відсутності в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Як вбачається із матеріалів справи, достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 не міститься, докази про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.164 КУпАП в діях ОСОБА_1 відсутні та на думку суду не були здобуті в ході складання адміністративних матеріалів.

У зв`язку із вищенаведеним, враховуючи матеріали справи, де на думку суду не надані достатні докази винуватості ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 164, 247 , 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур