Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №560/8768/24 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8768/24

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0032700705 від 19.02.2024 на суму 318000,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0032710705 від 19.02.2024 на суму 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено акт від 11.01.2024 №474/22-01-07-05/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2024 №0032700705 на суму 318 000,00 грн і №0032710705 на суму 170,00 грн, які позивач вважає протиправними, оскільки перевірку проведено, без належних підстав, передбачених підпунктами 80.2.3 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та з виходом за межі визначеного наказом предмета перевірки. Позивач стверджує, що не вся побутова техніка, виявлена у приміщенні магазину, належала йому, частину товарів він отримав на комісію, а документи щодо їх походження та обліку були наявні й подавалися разом із запереченнями на акт перевірки та адміністративною скаргою. Крім того, позивач як платник єдиного податку другої групи, не зареєстрований платником ПДВ, реалізує вживану техніку, гарантійний строк на яку закінчився або не встановлювався, тому вона не належить до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а отже, на нього не поширюється обов`язок ведення та надання документів щодо обліку товарних запасів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №560/8768/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 у справі №560/8768/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026, головуючим суддею визначено Салюка П.І.

Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №560/8768/24. Вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов`язано сторін надати до суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали пояснення по даній справі, із урахуванням висновків викладених Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі №560/8768/24.

Ухвалою суду від 31.03.2026 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи №560/8768/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що фактичну перевірку призначено правомірно на підставі письмового звернення споживача ОСОБА_2 від 07.01.2024 про невидачу розрахункового документа під час придбання товару, що відповідало підпунктам 80.2.3 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Під час перевірки встановлено, що позивач не надав документів, які підтверджували облік і походження товарних запасів загальною вартістю 318 000,00 грн, а також договорів комісії та доказів належності частини товару іншому підприємцю. Відповідач вказує, що позивач реалізовував технічно складні побутові товари та надавав покупцям гарантійні талони, а віднесення таких товарів до відповідної категорії не залежить від того, є вони новими чи вживаними або чи встановлено на них гарантійний строк. Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач не довів наявності законних підстав для проведення перевірки. Також вказав, що не вся виявлена техніка належала йому, а вживані товари із закінченим гарантійним строком не належать до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, тому просив позов задоволити.

Позивач також подав клопотання про долучення доказів, у якому зазначив, що заява ОСОБА_2 від 07.01.2024, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки, не містить відомостей, необхідних для ідентифікації заявника, а обставини її надходження до контролюючого органу та доданий до неї платіжний документ викликають сумніви щодо достовірності звернення. На підтвердження цих обставин позивач просив долучити до матеріалів справи лист Державного бюро розслідувань від 27.04.2026 №30565/14-01-01/26 та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.04.2026, які, на його думку, свідчать про недостовірність заяви та відсутність належної підстави для проведення перевірки.

Відповідач подав заперечення щодо клопотання про долучення доказів, у якому зазначив, що фактичну перевірку проведено на підставі звернення ОСОБА_2 та результатів доперевірочного аналізу інформаційних баз ДПС, за даними яких за місцем здійснення господарської діяльності були відсутні зареєстровані РРО або ПРРО та відомості про оформлених найманих працівників. Відповідач також наголосив, що вживана побутова техніка належить до технічно складних товарів, тому позивач був зобов`язаний вести облік товарних запасів і мати первинні документи щодо їх походження, зокрема закупівельні акти.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2024 № 66-п та на підставі пунктів 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт №474/22-01-07-05/ НОМЕР_1 від 11 січня 2024 року, у якому зафіксовані наступні порушення:

- встановлено факт не надання особі, яка отримала товар, розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної розрахункової операції, а саме: 10 січня 2024 року перед початком проведення фактичної перевірки здійснено контрольну розрахункову операцію та придбано вживаний електричний обігрівач за ціною 400 грн безготівковим розрахунком (переказ коштів на картковий номер) без застосування реєстратора розрахункових операцій;

- не забезпечено можливість проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, зокрема 10 січня 2024 року при купівлі вживаного електричного обігрівача за ціною 400 грн, відмовлено у проведені розрахунку за вищевказаний товар з використанням електронних платіжних засобів, натомість надано для розрахунку картковий рахунок для переказу коштів;

- встановлено факт не подання платником податків до контролюючого органу повідомлення про об`єкт оподаткування (магазин «Побутова техніка з Європи» за адресою: АДРЕСА_1 ) за формою 20 ОПП через який проводиться діяльність з продажу вживаної техніки;

- порушено порядок ведення обліку товарних запасів (ТМЦ) за місцем їх реалізації (місцем здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання), а саме на момент здійснення перевірки не пред`явлено підтверджуючі документи (Форму ведення обліку товарних запасів та первині документи: податкові накладні, вантажно-митні декларації, договори про прийом товару на комісію, тощо) в електронній та/або паперовій формі, що підтверджують походження та облік товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в реалізації на загальну суму 318 000 грн відповідно до «Відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків ТМЦ».

На підставі вказаних висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2024 року №0032700705 від 19 лютого 2024 року про застосування штрафу у сумі 318000 грн, та №0032710705 про застосування штрафу у сумі 170 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 10 травня 2024 року скарги залишено без задоволення.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2024 року №0032700705 та №0032710705, позивач звернувся до суду.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі №560/8768/24 зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили та не надали належної оцінки всім фактичним і правовим підставам проведення перевірки, передбаченим підпунктами 80.2.3 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Зокрема, суди зосередилися на зверненні споживача, однак не перевірили наявність інформації про використання неоформленої найманої праці, яка могла бути самостійною підставою для перевірки, та не з`ясували відповідність письмового звернення вимогам законодавства. Також Верховний Суд вказав на необхідність встановити, чи належить уживана побутова техніка із закінченим або відсутнім гарантійним строком до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та чи виникає у продавця під час комісійної або іншої торгівлі такою технікою обов`язок вести облік товарних запасів. Суди не врахували специфіку комісійної торгівлі позивача та не надали оцінки поданим ним документам щодо належності й походження товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Судом встановлено, що фактичну перевірку проведено на підставі наказу від 09 січня 2024 року № 66-п та на підставі пунктів 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 Податкового кодексу України.

Пункт 80.2 статті 80 ПК України передбачає вичерпний перелік самостійних підстав для проведення фактичної перевірки. Відповідно до підпункту 80.2.3 такою підставою є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення порядку проведення розрахункових операцій; відповідно до підпункту 80.2.7 — наявність або отримання інформації про використання неоформленої найманої праці, виплату заробітної плати без сплати податків або здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Зазначені підстави мають різний зміст, не є тотожними та не можуть взаємозамінювати одна одну.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено наявність обох передбачених наказом підстав. Так, до прийняття наказу від 09.01.2024 №66-п контролюючий орган отримав зареєстровану 08.01.2024 за вх. №С/3 письмову заяву ОСОБА_2 від 07.01.2024. У ній зазначено конкретне місце придбання товару, обставини проведення розрахунку та факт невидачі розрахункового документа. Отже, таке звернення містило достатню інформацію про можливе порушення порядку проведення розрахункових операцій та відповідало підставі, визначеній підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Долучені позивачем лист Державного бюро розслідувань та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не спростовують факту надходження і змісту зазначеного звернення. Відсутність відомостей про реєстрацію заявника за вказаною адресою або належність квартири іншій особі сама собою не підтверджує, що звернення подане іншою особою чи що викладені в ньому обставини є недостовірними.

Крім того, у заяві зазначалося, що кошти за придбаний товар були перераховані на банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_3 . Водночас за результатами доперевірочного аналізу інформаційних баз ДПС за місцем здійснення господарської діяльності позивача були відсутні відомості про зареєстровані РРО або ПРРО та належним чином оформлених найманих працівників.

При цьому для призначення фактичної перевірки контролюючий орган не повинен мати беззаперечні докази вчинення порушення, оскільки встановлення або спростування такого порушення є метою самої перевірки. Достатньою умовою є наявність отриманої в установленому порядку інформації, яка свідчить про можливе порушення законодавства.

Отже, на час прийняття наказу від 09.01.2024 №66-п у контролюючого органу існували фактичні та правові підстави для проведення перевірки, передбачені підпунктами 80.2.3 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а тому доводи позивача про її безпідставне призначення суд відхиляє.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0032700705 від 19 лютого 2024 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 318000,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суд враховує наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі - Закон №265/95-ВР).

Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 25-1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що технічно складні побутові товари - непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, машини пральні, побутові або для пралень, включаючи машини з віджимним пристроєм та прилади електричні для обігрівання приміщень відносяться до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Згідно з статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Позивач, заперечуючи правомірність застосування штрафних санкцій, зазначає, що він є платником єдиного податку другої групи, не зареєстрований платником податку на додану вартість та здійснює торгівлю виключно вживаною побутовою технікою. На його переконання, така техніка не належить до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, оскільки встановлений виробником гарантійний строк на неї закінчився або взагалі відсутній, а позивач під час її реалізації нових гарантійних зобов`язань на себе не бере.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Гарантійні зобов`язання передбачені ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»: Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором (ч.1).

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції (ч. 2).

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів визначається Кабінетом Міністрів України (ч.12).

Положеннями п. 5. Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою КМУ від 28 листопада 2023 року визначено, що для здійснення гарантійного ремонту або гарантійної заміни товар приймається продавцем (сервісним центром) після пред`явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та гарантійного талону за умови цілісності передбачених експлуатаційними документами пломб на товарі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 8. Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця. Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Тобто, аналізуючи абзац другий пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, ключовим є встановлення чи провадить позивач діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що для віднесення товару до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, необхідно враховувати також наявність гарантійних зобов`язань щодо конкретного товару. Закінчення гарантійного строку, встановленого виробником, не виключає можливості встановлення нового гарантійного строку продавцем або іншою особою, оскільки за змістом пункту 5 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» такі зобов`язання може взяти на себе не лише виробник, а й продавець або третя особа. Порядок, затверджений постановою КМУ від 28.11.2023 №1251, визначає гарантійний талон як документ, що надає споживачеві право скористатися гарантійним ремонтом або обслуговуванням протягом установленого гарантійного строку.

З матеріалів справи встановлено, що позивач реалізовував пральні машини та електричні прилади для обігрівання приміщень, які прямо включені до Переліку, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2017 №231.

Крім того, у наданих під час перевірки поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що під час продажу вживаної техніки покупцям видавалися гарантійні талони. Отже, незважаючи на те, що техніка раніше перебувала у використанні, позивач під час її реалізації встановлював власні гарантійні зобов`язання, а тому така техніка відповідала ознакам технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному обслуговуванню.

Таким чином, позивач здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а відповідно зобов`язаний був вести облік товарних запасів та надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас положення пункту 44.6 статті 44 ПК України необхідно застосовувати у взаємозв`язку зі спеціальними нормами пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР, які прямо покладають на суб`єкта господарювання обов`язок надати документи щодо обліку товарів саме на початок фактичної перевірки. Отже, відповідне порушення полягає не лише у відсутності документів взагалі, а й у їх ненаданні контролюючому органу під час перевірки у місці продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що на початок проведення перевірки позивач не надав форму ведення обліку товарних запасів, договори комісії, закупівельні акти чи інші первинні документи, які підтверджували походження та облік техніки, що перебувала у магазині. У власних поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що вживану техніку отримував з-за кордону без підтвердних документів, а покупцям під час її продажу видавав гарантійні талони. Вказані обставини узгоджуються з висновками акта перевірки про реалізацію позивачем технічно складних побутових товарів та відсутність належного обліку товарних запасів.

Подані позивачем після проведення перевірки договори комісії не спростовують установленого порушення. Відповідно до статті 1011 ЦК України комісіонер вчиняє правочини від свого імені, хоча й за рахунок комітента. Тому товар, прийнятий на комісію і виставлений для продажу, входить до товарних запасів комісіонера та підлягає обліку незалежно від того, кому належить право власності на нього. Походження такого товару має підтверджуватися договорами комісії, актами приймання-передачі та відповідними записами у формі обліку товарних запасів, які повинні перебувати у місці продажу.

Посилання позивача на те, що частина техніки належала ФОП ОСОБА_4 , також не спростовує висновків перевірки. На момент її проведення позивач не надав документів, які давали можливість ідентифікувати конкретні товари, що належали іншому суб`єкту господарювання, та відокремити їх від товарів, які реалізовувалися ФОП ОСОБА_1 . Сам по собі договір оренди частини приміщення, укладений з іншою особою, не підтверджує належність їй конкретних одиниць техніки, зазначених у відомості фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей.

Зважаючи на вказане, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2024 № 0032700705 правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 318000 грн (у розмірі вартості необлікованого товару).

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0032710705 від 19.02.2024 на суму 170,00 грн.

За пунктом 63.3. статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок обліку платників податків і зборів був затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за №1588, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду (пункт 8.4 Порядку №1588).

Як встановлено судом, позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (магазин "Побутова техніка з Європи") за формою №20-ОПП, при цьому, при здійсненні підприємницької діяльності використовував зазначене приміщення.

У позовній заяві взагалі відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Будь-яких доводів, що спростовують висновки відповідача не наведено, не здобуто таких і судом.

З огляду на вказане, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0032710705 від 19.02.2024 на суму 170,00 грн.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.І. Салюк