Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №520/22311/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі

Дата: 23 серпня 2026 р.

Справа: №520/22311/26

Суддя: Тарасенко І.М.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року № 520/22311/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати нарахованої заборгованості зі страхових виплат за попередній період; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заборгованість зі страхових виплат за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року у розмірі 633 346,87 грн (шістсот тридцять три тисячі триста сорок шість гривень 87 копійок), нараховану відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.06.2026 року № 40613-33131/Т-02/8-0500/26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є одержувачем щомісячних страхових виплат, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З 01 жовтня 2022 року виплату страхових виплат було припинено.

Щомісячні страхові виплати позивачу були поновлені з 9 лютого 2026 року, але заборгованість, яка склалась з 1 жовтня 2022 року по 9 лютого 2026 року не виплачена.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.06.2026 року № 40613-33131/Т-02/8-0500/26 ОСОБА_1 повідомлено, що страхові виплати поновлено та проведено нарахування страхових виплат за попередній період у межах трьох років до дня звернення. Вказаним листом відповідач визначив розмір страхових виплат за відповідні періоди та повідомив, що виплата страхових виплат за попередній період буде здійснена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку, який станом на дату надання відповіді не прийнято.

Відповідно до листа відповідача загальна сума нарахованої, але не виплаченої заборгованості зі страхових виплат за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року становить 633346,87 грн.

Отже, позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визнало його право на страхові виплати, здійснив їх нарахування та фактично підтвердив наявність заборгованості, однак відмовляється здійснити її виплату.

З огляду на викладене в позовній заяві, ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

30 липня 2026 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Постановою від 26.10.2022 року № 14019/261241/21200/60 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати були затримані з 01.10.2022 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV (далі – Закон 1105-ХІV ) у зв`язку з відсутністю інформації про місце проживання особи, яка отримує виплати.

ОСОБА_1 вперше звернувся із заявою про продовження страхових виплат 09.02.2026 року через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. На підставі заяви потерпілого та доданого до неї пакету документів нарахування щомісячних страхових виплат в сумі 14459,18 грн було поновлене ОСОБА_1 з 09.02.2026 року безстроково відповідно до вимог Порядку № 299 та ч. 4 ст. 41 Закону № 1105.

В період з 01.10.2022 року по 08.02.2026 року потерпілий за продовженням щомісячних страхових виплат як внутрішньо переміщена особа до відділень УВД ФССУ в Донецькій області та до ГУ ПФУ в Донецькій області не звертався.

Також, представник відповідача вказує на те, що позивачу було доведено до відома, що виплата коштів поточних страхових виплат здійснюється відповідно до встановленого графіка та з урахуванням здійсненого фінансування.

Виплата коштів поточних страхових виплат здійснюється відповідно до встановленого графіка та з урахуванням здійсненого фінансування. Звертаємо увагу, що виплата коштів страхових виплат здійснюється в місяці, що настає за місяцем, за який вони були нараховані.

Страхові виплати за попередній період можна буде провести на умовах окремого порядку після прийняття такого порядку Кабінетом Міністрів України.

Станом на дату надання відповіді такого порядку не прийнято.

Крім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначив, що у спірний період ОСОБА_1 не звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України заявою про продовження раніше призначених страхових виплат з наданням необхідних документів (копії довідки про взяття на облік як ВПО; копії паспорта, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про відкриття про відкриття особового рахунку в установі Ощадбанку), а отже, будь-яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом 2022-2026 років позивач не здійснював.

Відповідачем зазначено, що чинне законодавство не покладає на органи Фонду обов`язку здійснювати розшук потерпілих, виявляти, які з них перемістилися з непідконтрольної українській владі території, і встановлювати їх фактичне місце перебування, банківські рахунки тощо. Отримувати страхові виплати на підконтрольній українській владі території чи ні – це виключне особисте право і воля потерпілих, які потребують активних дій саме з боку останніх.

Позивач звернувся із заявою від 25.05.2026 року про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).

За результатами розгляду звернення, листом від 19.06.2026 року №40613-33131/Т-02/8-0500/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, повідомлено, що заборгованість з виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , яка утворилась в наслідок поновлення страхової виплати за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року складає 633346,87 грн.

Таким чином, у поновленні та виплаті щомісячних страхових виплат позивачу не було відмовлено.

Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів відмови відповідача у здійсненні виплати щомісячних страхових виплат за спірний період, що свідчить про відсутність спору між сторонами, і, як наслідок, про передчасне звернення до суду з позовом.

З огляду на викладене у відзиві, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить надана до матеріалів справи копія паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, з м. Донецьк до м. Покровськ Донецької області, що підтверджується довідкою від 29.11.2016 року № 27165 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач щомісячних страхових виплат, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Постановою від 26.10.2022 року № 14019/261241/21200/60 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати були затримані з 01.10.2022 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV (далі – Закон 1105-ХІV ) у зв`язку з відсутністю інформації про місце проживання особи, яка отримує виплати.

Отже, з 01 жовтня 2022 року виплату страхових виплат ОСОБА_1 було припинено.

09 лютого 2026року ОСОБА_1 звернувся із заявою про продовження страхових виплат через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. На підставі вказаної заяви та доданого до неї пакету документів нарахування щомісячних страхових виплат в сумі 14459,18 грн було поновлене ОСОБА_1 з 09.02.2023 року безстроково відповідно до вимог Порядку № 299 та ч. 4 ст. 41 Закону № 1105.

ОСОБА_1 звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України від 23.05.2026 року № ВЕБ-05001-Ф-С-26-312340 за вх. № 33131/Т0500-26 від 25.05.2026 року із заявою яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.06.2026 року № 40613-33131/Т-02/8-0500/26 позивача було повідомлено, що страхові виплати поновлено та проведено нарахування страхових виплат за попередній період у межах трьох років до дня звернення. Вказаним листом відповідач визначив розмір страхових виплат за відповідні періоди та повідомив, що виплата страхових виплат за попередній період буде здійснена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку, який станом на дату надання відповіді не прийнято.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.08.2026 року № 23201/05-16 щодо суми заборгованості по страховим виплатам станом на 04.08.2026 року, нарахованої по справі 1070080635 ОСОБА_1 за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року, заборгованість Пенсійного фонду зі сплати ОСОБА_1 страхових виплат складає 633346,87 грн.

Також позивачу було роз`яснено про те, що страхові виплати за попередній період можна буде провести на умовах окремого порядку після прийняття такого порядку Кабінетом Міністрів України. Станом на дату надання відповіді такого порядку не прийнято.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості зі страхових виплат у розмірі 633346,87 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування позивачу страхових виплат у розмірі 633346,87 гривень, однак, не проведено її виплату.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано доказів щодо виплати даної суми позичу.

Положеннями статті 3 Закону № 1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відбувається за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9.3 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, за неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20 вересня 2018 року зазначено, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд зазначає, що позивачу протиправно було припинено виплату страхових виплати в період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року.

Приписами ч. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Інших строків Законом № 1105-XIV для внутрішньо переміщених осіб не передбачено.

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1 протиправно було припинено страхові виплати, за його зверненням, поновлення виплат має бути з дня їх припинення.

Проте, як встановлено судом вище, всупереч положенням ч. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідач поновив страхові виплати позивачу з 09.02.2026.

Таким чином наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати страхових виплат за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року.

Стосовно невиплати нарахованої суми страхових виплат, суд зазначає, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях «Кечко проти України» (заява № 63134/00) і «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) і у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання страхових виплату належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Стосовно соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що невиплата страхових виплат за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року у розмірі 633346,87 грн, є протиправною.

Отже наявні підстави для стягнення нарахованих, проте невиплачених сум.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої заборгованості зі страхових виплат за попередній період.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_2 нараховану (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), але не виплачену заборгованість зі страхових виплат за період з 09.02.2023 року по 28.02.2026 року у розмірі 633346 (шістсот тридцять три тисячі триста сорок шість) гривень 87 копійок, нараховану відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.06.2026 року № 40613-33131/Т-02/8-0500/26.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua