Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №520/22786/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року № 520/22786/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі – Шевченківський ВДВС, відповідач), за участі третьої особи – Головного управління ДПС у Харківській області (в подальшому за текстом – ГУ ДПС у Харківський області, третя особа), про:

- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81553732;

- визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про стягнення виконавчого збору у ВП № 81553732 у сумі 2929,31 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81553732 у сумі 303,00 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81553732;

- визнання протиправними дій відповідача щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції № 58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти позивача у сумі 32525,45 грн з рахунку IBAN НОМЕР_1 ;

- стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати;

- у разі встановлення судом істотних порушень законодавства під час прийняття виконавчого документа та здійснення ВП № 81553732 розглянути питання про постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України та направлення її компетентному органу для проведення службової перевірки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача спірні постанови державного виконавця є незаконними, а дії із примусового списання коштів протиправними, оскільки постанова про відкриття провадження прийнята на підставі виконавчого документа, який не містить визначеної дати виконавчого документу, містить два різні розміри боргу (відрізняється на 30 копійок), документ датований 20.02.2020 року, а заборгованість в ньому зазначена станом на 14.07.2026 року, дата набрання чинності – 14.07.2026 року, поле «Вимогу отримав» не заповнене, а також відсутні документи, з яких можна встановити підстави визначення дати набрання нею чинності саме 14.07.2026. При цьому, позивач є військовослужбовцем, а примусово стягнені кошти – його заробітною платою. З урахуванням наведеного, позивач просить у судовому порядку скасувати постанови, та визнати дії із примусового списання коштів протиправними.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, як слідує із відзиву на позовну заяву від 07.08.2026 року спірні постанови державним виконавцем винесені на виконання належного виконавчого документа, а грошові кошти списані у порядку, визначеному Законом.

14.08.2026 року позивачем направлено до суду відповідь на відзив, у відповідності до якого позивач додатково наголошує на тому, що виконавчий документ містить різні дати, відсутні докази вручення виконавчого документу позивачу, як боржнику, а отже дата набрання чинності є недоведеною, не співпадає розмір стягнення (відрізняється на 30 копійок), при цьому відзив на позов не пояснює, коли і як було сформовано саме примірник, переданий на примусове виконання у 2026 році.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження.

7 серпня 2026 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду внесені виправлення в ухвалу про відкриття провадження від 5 серпня 2026 року.

24 серпня 2026 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 14 серпня 2026 року про витребування доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у відповідності до заяви про відкриття виконавчого провадження ГУ ДПС у Харківський області, переданого на виконання відповідачу 21.07.2026 року, податковий орган просить відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки з Єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) від 14.07.2026 року № Ф-128687-17-У в сумі 29293,14 грн.

До наведеного листа додана вимога про сплату недоїмки з Єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) від 20.02.2020 року № Ф-128687-17-У, у відповідності до якої за ОСОБА_1 станом на 14.07.2026 року обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29293,44 грн. Разом з цим, у наведеній вимозі зазначено, що податковий орган вимагає сплатити заборгованість у розмірі 29293,14 грн., та сума боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку станом на дату набрання вимоги чинності, також складає саме 29293,14 грн. Дата набрання чинності, згідно п. 5 – 14.07.2026 року.

21.07.2026 року державним виконавцем Герасімовою Л.П. прийнято до провадження: заяву Головного управління ДПС у Харківській області про відкриття виконавчого провадження, та вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2020 року № Ф-128687-17-У про стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,14 грн.

21.07.2026 року вказаним вище державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81553732.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження № 81553732, 21.07.2026 року державним виконавцем також винесені постанови:

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 2929,31 грн.;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у розмірі 303,00 грн.;

- про арешт коштів боржника в розмірі 32525,45 грн. (у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Разом з цим, 21.07.2027 року державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію № 58569, для списання коштів у межах суми звернення стягнення з арештованого рахунку НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Як слідує з пояснень представника відповідача, 21.07.2026 року грошові кошти у сумі 32525,45 грн. надійшли на рахунок Шевченківського ВДВС.

22.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якою знято арешт з рахунків боржника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

1. Відносно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2026 року № 81553732.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусовому виконанню, в тому числі, підлягають рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Статтею 4 Закону № 1404 встановлені вимоги до виконавчих документів.

Зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Частиною 4 статті 4 Закону № 1404 визначені підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;

13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

За положеннями ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На підставі абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню відповідно до вимог Закону №1404-VIII.

Згідно з п. 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

З приписів п. п. 4, 5 розділу III Інструкції № 512/5 слідує, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, позивач посилається на протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вимога про сплату боргу:

- не містить визначеної дати виконавчого документу: вимога датована 20.02.2020 року, а заборгованість в ній зазначена станом на 14.07.2026 року, дата набрання чинності – 14.07.2026 року;

- містить два різні розміри боргу: у текстовій частині — 29293,44 грн, а у двох таблицях, у тому числі в таблиці суми, що підлягає примусовому стягненню, — 29293,14 грн., тобто різниця складає 30 копійок;

- поле «Вимогу отримав» не заповнене;

- відсутні документи, з яких можна встановити підстави визначення дати набрання нею чинності саме 14.07.2026.

Інші спірні постанови, зокрема: про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника позивач вважає незаконними як похідні від незаконної, на його думку, постанови про відкриття виконавчого провадження.

Здійснюючи правовий аналіз вказаних доводів позивача в контексті письмових доказів, наявних у справі, суд виходить з наступного.

Як слідує з аналізу тексту вимоги, до виконавчої служби направлено податковим органом саме узгоджену вимогу (з літерою У).

За положеннями ч. 4 ст. 25 Закону №2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, обов`язок щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки), узгодження боргу та визначення його суми, покладається саме на податковий орган.

Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору – визнання протиправними дій та постанов державного виконавця, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу, сама сума боргу та відповідність зазначеної дати набрання чинності, знаходяться поза межами предмету даного адміністративного позову.

Аналіз Закону № 1404 вказує, що державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній суми.

Вимога містить формальну інформацію, встановлену Законом для виконавчого документу: заповнені номер, дата, інформація про боржника, вид боргу та сума, що підлягає стягненню, дата набрання чинності, підпис уповноваженою особі та печатка.

При цьому, в розділах 1 (вимога сплатити заборгованість в сумі) та 6 (сума боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку станом на дату набрання чинності вимогою) зазначено саме 29293,14 грн. Вказана сума також зазначена у заяві податкового органу про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд не вбачає протиправності дій з боку відповідача при прийнятті спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2026 року.

2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про стягнення виконавчого збору у ВП № 81553732 у сумі 2929,31 грн.

На підставі ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, сума складає 10% від суми, що підлягає стягненню (10% від 29293,14 = 2929,31 грн.), а отже є законною за скасуванню не підлягає.

3. В частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81553732 у сумі 303,00 грн.

У відповідності до ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються в тому числі з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За п. 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Спірна постанова про розмір мінімальних витрат винесена у порядку ст. 42 Закону №1404-VIII одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження і суд не вбачає порушень при її прийнятті, що могло б виступити підставою для її скасування.

4. Відносно визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81553732.

На підставі ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частин 1-3 ст. 56 вказаного вище Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Спірна постанова про арешт коштів боржника винесена під час відкриття провадження та в межах суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що узгоджується з наведеними вище нормами Закону України «Про виконавче провадження».

5. Стосовно визнання протиправними дій щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції № 58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти позивача у сумі 32525,45 грн з рахунку IBAN НОМЕР_1 .

Положення п. 3 ст. 13 Закону №1404-VIII визначають, що платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Платіжна інструкція № 58569 від 21.07.2026 року складена в день винесення постанови про арешт коштів боржника на суму стягнення і направлена до банківської установи у вказаному вище порядку і порушень з цього приводу судом також не встановлено.

Додатково до наведеного, здійснюючи правовий аналіз вказаної вище постанови про арешт коштів позивача та дій відповідача із примусового списання боргу за вимогою від 20.02.2020 року, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як зазначає в позові позивач, він є військовослужбовцем і перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 07.06.2023 року, що також підтверджується довідкою вказаної військової частини від 24.07.2026 року № 2994.

При цьому суми, списані з рахунку позивача, за твердженнями останнього, є його заробітною платою як військовослужбовця.

У відповідності до п. 1) ст. 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, в тому числі, проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Разом з цим, за положеннями ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Проте, в матеріалах справи відсутнє як прохання позивача про зупинення виконавчих дій у зв`язку із перебуванням на військовій службі, так і повідомлення відносно того, що рахунок, з якого здійснене примусове списання коштів, містить грошові кошти, які є заробітною платою.

При цьому, Закон «Про виконавче провадження» прямо не зобов`язує державного виконавця самостійно вчиняти дії із встановлення статусу боржника, на предмет можливості зупинення вчинення виконавчих дій, так і статусу рахунку та грошових коштів, на які звертається стягнення.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено порушення відповідачем норм матеріального права при прийнятті спірних постанов та вчинення дій із примусового виконання вимоги від 20.02.2020 року № Ф-128687-17-У в сумі 29293,14 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи – Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця – відмовити повністю.

Судове рішення складено і підписано 24 серпня 2026 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чучко В.М.