Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №520/21629/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 р. №520/21629/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вул. Воскресенська, 41, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49001, код ЄДРПОУ 26000411) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд.26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, з адміністративним позовом в якому просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180614 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.0.2026 року відкрито провадження по справі.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що є стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, просив розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на примусове виконання до Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшов виконавчий лист № 200/3748/20-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом, 5.09.2020, про зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

01.10.2020, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП 63180614).

Постановою про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 виконавче провадження передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

01.07.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження.

02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180614 відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області у розмірі 18892,00 грн.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 02.07.2026 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За приписами ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження, а виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України за відсутності умов, передбачених частинами 5, 9 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про його стягнення в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Разом з тим, частинами 5, 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Отже, обов`язок державного виконавця відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII при відкритті виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору кореспондується з його обов`язком встановити чи примусове виконання передбачає справляння виконавчого збору і врахувати визначені законом випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Судом встановлено, що стягувачем у виконавчому провадженні № № 63180614 з примусового виконання виконавчого листа № 200/3748/20-а є ОСОБА_1 , а боржником - Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Суд зазначає, що Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виплата коштів за судовим рішенням № 200/3748/20-а здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду».

Враховуючи наведене, у даному випадку виконання рішення суду щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо коштів на користь стягувача, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а отже і відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адмінітративного суду від 05.08.2025 у справі №480/3414/25.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180614 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивачем по справі є суб`єкт владних повноважень.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вул. Воскресенська, 41, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49001, код ЄДРПОУ 26000411) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд.26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180614 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 серпня 2026 року.

Суддя Бідонько А.В.