Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №500/2051/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2051/26

24 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивачка), в інтересах якої діє адвокат Волинець Сергій Анастасович, звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – третя особа), у якому просила ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.01.2026 № 192650015068 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за винятком підтвердженого страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити і виплачувати з 12.11.2025 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991, з 10.09.1996 по 01.01.1997 згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_1 ; періоди несплати страхових внесків з 01.09.2000 по 04.09.2000, з 04.09.2000 по 23.03.2001, з 01.01.2004 по 31.01.2005, період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 3-ох річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні пенсії їй було відмовлено. Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" страховий стаж має становити не менше 31 року. Страховий стаж позивачки становить 27 років 06 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 10.09.1996 по 01.01.1997 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 01.09.2000 по 04.09.2000 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 04.09.2000 по 23.03.2001 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2005 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період до 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.01.1992, оскільки в свідоцтві відсутня відмітка про видачу паспорта, та відсутня інформація в заяві, що підтверджує факт догляду. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином, у цій справі для правильного вирішення спору слід встановити період (кількість років) проживання чи працевлаштування позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю в цілому.

Третя особа надіслала до суду відзив на позовну заяву, який суд розцінює як пояснення, у яких представник наводить аналогічні доводи що зазначенні відповідачем у своєму відзиві, та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 07.04.2026 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 07.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 24.08.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.01.2026 № 192650015068 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (арк. справи 13).

Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 10.09.1996 по 01.01.1997 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 01.09.2000 по 04.09.2000 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 04.09.2000 по 23.03.2001 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2005 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період до 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.01.1992, оскільки в свідоцтві відсутня відмітка про видачу паспорта, та відсутня інформація в заяві, що підтверджує факт догляду.

Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивачки - 27 роки 06 місяці 20 днів. Період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) на 01.01.1993 становить 03 роки 11 місяців 17 днів.

Дослідженням трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1991 (арк. справи 27 - 31), судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки за спірні періоди, що не зараховані до її страхового стажу, зокрема:

- запис № 2 - 29.07.1991 призначена на посаду кухаря тимчасово;

- запис № 3 - 05.09.1991 призначена на посаду повара на час декретної відпустки;

- запис № 4 - 15.01.1996 звільнена з посади повара у зв`язку із закінченням строкового договору;

- запис № 5 - 10.09.1996 призначена на посаду повара тимчасово;

- запис № 6 - 01.01.1996 призначена на посаду прибиральниці дошкільного виховного закладу;

- запис № 7 - 04.09.2000 звільнена з посади прибиральниці дошкільного виховного закладу;

- запис № 8 - 04.09.2000 призначена у ПП "Хорал";

- запис № 9 - 23.03.2001 звільнена з ПП "Хорал";

- запис № 16 - 10.06.2002 прийнята прибиральницею у Чортківський ЖЕК;

- запис № 17 - 31.01.2005 звільнена з роботи.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від № 315135 від 13.10.1989 підтверджено реєстрацію народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 402 (арк. справи 23).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 22.01.1992 підтверджено реєстрацію народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 18 (арк. справи 24).

Відповідно до Акта про встановлення факту проживання ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 з жовтня 1988 по січень 1989 без реєстрації та з 25.01.1989 по теперішній час зареєстроване місце проживання (арк. справи 20 - 22).

Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 192650015068 від 16.01.2026, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не зарахування до страхового стажу періодів роботи та періоду догляду за дитиною до досягнення 3-ох річного віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Щодо зарахування спірних періодів трудової діяльності та періоду догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, суд зазначає таке.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, а також зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 11 Постанови № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Суд зауважує, що свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 22.01.1992 підтверджено реєстрацію народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 18.

Також, дослідженням трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1991, судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки за спірні періоди, що не зараховані до її страхового стажу, зокрема:

- запис № 2 - 29.07.1991 призначена на посаду кухаря тимчасово;

- запис № 3 - 05.09.1991 призначена на посаду повара на час декретної відпустки;

- запис № 4 - 15.01.1996 звільнена з посади повара у зв`язку із закінченням строкового договору;

- запис № 5 - 10.09.1996 призначена на посаду повара тимчасово;

- запис № 6 - 01.01.1996 призначена на посаду прибиральниці дошкільного виховного закладу;

- запис № 7 - 04.09.2000 звільнена з посади прибиральниці дошкільного виховного закладу;

- запис № 8 - 04.09.2000 призначена у ПП "Хорал";

- запис № 9 - 23.03.2001 звільнена з ПП "Хорал";

- запис № 16 - 10.06.2002 прийнята прибиральницею у Чортківський ЖЕК;

- запис № 17 - 31.01.2005 звільнена з роботи.

Однак, законність прийнятого рішення відповідач обґрунтовує тим, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 10.09.1996 по 01.01.1997 згідно з запису трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки у даті прийому на роботу існує виправлення; період роботи з 01.09.2000 по 04.09.2000 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 04.09.2000 по 23.03.2001 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2005 оскільки в Єдиному реєстрі страхувальників відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків; період до 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.01.1992, оскільки в свідоцтві відсутня відмітка про видачу паспорта, та відсутня інформація в заяві, що підтверджує факт догляду.

Суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Наведене додатково підтверджується тим, що на час первинного заповнення трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1991 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Водночас на час подальшого заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 1.5. Інструкції № 58 визначено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами документів на підприємстві чи трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення документів на підприємстві чи його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні таких документів.

Крім того, суд зауважує, що з метою забезпечення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні пункту 1 частини першої статті 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 21 Закону № 1058-VI персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини шостої статті 21 Закону № 1058-VI (в редакції, чинні до жовтня 2017 року), відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII до вказаної вище статті були внесені зміни, відповідно до яких зазначена законодавча норма викладена в наступній редакції: "Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства".

Таким чином, обов`язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.

Вказане кореспондується також з нормами частини другої статті 20 Закону № 2464-VI, відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

В свою чергу до обов`язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться:

1) забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;

2) здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина 1 статті 14-1 Закону № 2464-VI).

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до Реєстру страхувальників, суд дійшов висновку, що такий обов`язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних є саме страхувальник або уповноважений орган.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі № 226/1994/17 при розгляді аналогічних спорів: неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

З огляду на викладене суд дійшрв до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки документів доданих до заяви для призначенні пенсії та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу періоди трудової діяльності та період догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку згідно з свідоцтвами про народження дитини.

За таких обставин, суд висновує, що не зарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивачки при призначенні пенсії є безпідставними.

Щодо зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

Право на пенсію із зменшенням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше, ніж на 5 років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до пунктів 1.8-1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на веб порталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За положеннями пункту 4 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Верховний Суд у постанові 17 червня 2020 року по справі № 572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.

Згідно постанови Кабінету Української РСР від 23.07.1991 № 106 м. Чортків включено до переліку населених пунктів, віднесених до ІV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до матеріалів справи, а саме Акта про встановлення факту проживання ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 з жовтня 1988 по січень 1989 без реєстрації та з 25.01.1989 по теперішній час зареєстроване місце проживання.

Таким чином судом встановлено, що позивачка станом на 01.01.1993 проживала та працювала у четвертій зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.

Отож, у позивачки в сукупності наявний необхідний період (не менше чотирьох років) проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з жовтня 1988 до 01.01.1993 за наявності якого позивачка може набути право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивачки спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.

Відтак рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію за віком згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачкою всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення її пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, із урахуванням висновків суду у цій справі зарахувавши до страхового стажу спірні у цій справі періоди.

Висновки за результатами розгляду справи

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.01.2026 № 192650015068 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за винятком підтвердженого страхового стажу та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки від 09.01.2026 про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991, з 10.09.1996 по 01.01.1997, з 01.09.2000 по 04.09.2000, з 04.09.2000 по 23.03.2001, з 01.01.2004 по 31.01.2005 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнень ним 3-річного віку.

Судові витрати

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією № 75719107 від 13.03.2026.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивачки слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивачки з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.01.2026 № 192650015068 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за винятком підтвердженого страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2026 про призначення пенсії за віком згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.07.1991 по 04.09.1991, з 10.09.1996 по 01.01.1997, з 01.09.2000 по 04.09.2000, з 04.09.2000 по 23.03.2001, з 01.01.2004 по 31.01.2005 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнень ним 3-річного віку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_7 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000 код ЄДРПОУ: 13967927);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769) .

Головуючий суддя Юзьків М.І.