Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №500/437/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/437/26

11 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Мартинюк Т.Б.

представника відповідача Ковальова Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративном позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області податкові повідомлення рішення:

- №00184642405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184652405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184622405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184722405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184732405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184662405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184672405 від 23 жовтня 2025 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0184712405 від 23 жовтня 2025 року;

- вимогу про сплату податкового боргу №Ф-0184702405 від 23 жовтня 2025 року та стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, посилаючись на те, що викладені та виявлені порушення в акті перевірки не підтверджені документально та не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 04 березня2026 року о 10:00 год..

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 19.02.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

04.03.2026 р. задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче засідання на 23 березня 2026 о 11:45 год..

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року відкладено підготовче засідання на 21.04.2026 о. 11:00 год..

21.04.2026 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.04.2026 о 09:45 год. та надано представнику позивача час для ознайомлення з поданим представником відповідача клопотанням та долученими до нього доказами.

29.04.2026 відкладено розгляд справи за клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на 07 травня 2026 року о 10:00 год..

Представником відповідача 07.05.2026 надіслано до суду додаткові пояснення у справі.

07.05.2026 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 17 червня 2026 року о 11:30 год..

16.06.2026 р. представником відповідача надіслано суду клопотання про долучення доказів.

17 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 серпня 2026 року о 11:30 год..

11.08.2026 представником відповідача надіслано суду додаткові письмові пояснення з додатками.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, проти його задоволення заперечила та просила відмовити в його задоволенні.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків, зборів, дотримання податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 р..

За результатами перевірки складено акт №13251/19-00-24-05/3012805713 від 05.09.2025 р., який позивач отримав 19.09.2025.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено ряд порушень:

- п. 177.11 ст. 177 ПК України, а саме не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2022-2024 рр.;

- п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме неведення книги обліку доходів та витрат за період 01.10.2022 по 31.12.2024;

- п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, а саме неведення книги обліку доходів за період з 01.01.2020 по 30.09.2022;

- п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України , п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 3 857 373,71 грн., в т.ч. за 4 квартал 2022 в сумі 55 639,38 грн., за 2023 в сумі 1 548 625,52 грн., за 2024 в сумі 2 253 108,81 грн.;

- 57.1 ст. 57 "е" п. 176.1 ст. 176, п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податків і зобов`язання з військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою в сумі 321 447,81 грн., в т.ч. за 4 квартал 2022 року в сумі 4 636,62 грн., за 2023 рік в сумі 129 052,13 грн.,за 2024 р. в сумі 187 759,07 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2, 3 ч. 1, ч. 3,4,5 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 1,2,3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-У1, внаслідок чого нараховано єдиний внесок в сумі 598 378,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2022 року в сумі 63 382,00 грн., за 2023 рік всумі 247 632 грн., за 2024 рік в сумі 287 364,00 грн.;

- п. 181.1 ст. 181 , п. 183.2 ст. 183, п.185,1 ст. 185, п. 194.1 ст. 194 ПК України в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 4 244 997 грн., в т.ч. за грудень 2022 сумі 13 205 грн., за рудень 2023 в сумі 1 724 233 грн., за грудень 2024 в сумі 2 507 559 грн.;- п. 296.2 ст. 296, п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 РК України, а саме несвоєчасно подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021 рік, термін подачі до 01.03.2022 (фактично подано 04.03.2022);

ч. 7 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме отримання доходу від здійснення видів діяльності, не зазначених в реєстрі платників єдиного податку (сума отриманого доходу у 2022 році становить 431 028,85 грн.).

За результати розгляду вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення рішення:

- №00184642405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184652405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184622405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184722405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184732405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184662405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184672405 від 23 жовтня 2025 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0184712405 від 23 жовтня 2025 року;

- вимогу про сплату податкового боргу №Ф-0184702405 від 23 жовтня 2025 року.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п. 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно зі статтею 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Вирішуючи питання наявності чи відсутності у діях позивача складу податкових правопорушень, про які йдеться в акті перевірки, Суд передусім визнає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2025 року № 727, - «У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.».

Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень, посилання на документи, що їх підтверджують та перевірка таких документів є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Надаючи оцінку обґрунтованості виявлених порушень податкового законодавства, відображених в акті перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області від 05.09.2025 № 13251/19-00-24-05/3012805713, Суд зауважує на наступному.

Усі донарахування позивачу податкових зобов`язань, єдиного соціального внеску та штрафних санкцій базуються на виявлені під час проведення податкової перевірки фактів отримання доходу ОСОБА_1 від реалізації квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, встановлені контролюючим органом при проведенні перевірки обставини, а саме, набуття позивачем у власність квартир, продаж квартир та отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна, мали б підтверджуватись відповідними документами або іншими належними доказами.

Порядок набуття та припинення права власності на нерухоме майно регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України).

Статтею 331 ЦК України визначено, що Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.».

В свою чергу, згідно статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Пунктами 1-2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на вимоги наведених норм законодавства, Суд зауважує, що в Акті перевірки не міститься інформації про документи на підстав яких, ревізор прийшов до висновку про набуття позивачем права власності на квартири за номерами 1, 2, 6, 7, 8, 10, 11 та 14 у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в матеріалах перевірки відсутній Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який би міг належно підтвердити інформацію щодо набуття позивачем права власності на відповідні квартири. Такі документи контролюючим органом не додано і до матеріалів судової справи.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на отримання ОСОБА_1 . Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованого Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 06.09.2021 року № ТП101210906433, на житлові будинки багатоквартирні масової забудови з приміщеннями господарського призначення, за адресою: АДРЕСА_1 , як на доказ набуття права власності на квартири за номерами 1, 2, 6, 7, 8, 10, 11 та 14.

Так, відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.».

Отже, реєстрація Декларації про готовність об`єкта до експлуатації засвідчує лише факт прийняття в експлуатацію відповідного об`єкту нерухомого майна, а не факту набуття позивачем у власність відповідних квартир.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо продажу позивачем квартир за номерами 1, 2, 6, 7, 8, 10, 11 та 14 у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 д, Суд виходить із наступного.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, - «Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.».

Досліджуючи матеріали податкової перевірки, Суд встановив, що на сторінці 6 Акту перевірки від 05.09.2025 № 13251/19-00-24-05/3012805713 вказано, що ОСОБА_1 реалізовувались квартири у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 д, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, які посвідчувались нотаріально.

Поряд із цим, в Акті перевірки не наведено реквізитів договорів купівлі-продажу, не вказано хто був учасником таких договорів, не зазначено вартості проданих об`єктів нерухомого майна згідно укладених договорів купівлі-продажу.

Також до матеріалів судової справи відповідачем не долучено копії жодного нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу квартири укладеного між позивачем та покупцями відповідних квартир, про які вказано в Акті перевірки.

Отже, в супереч вимогам законодавства, Акт від 05.09.2025 № 13251/19-00-24-05/3012805713 перевірки не містить посилань на конкретні документи щодо набуття у власність об`єктів нерухомого майна та подальшу їх реалізацію позивачем, які б підтверджували наявність фактів порушень податкового законодавства ОСОБА_1 .

Щодо визначення доходу за оціночною вартістю станом на 08.05.2025

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування для фізичної особи-підприємця на загальній системі є чистий оподатковуваний дохід - різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документальнопідтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю.

Отже, первинним юридичним фактом для застосування статті 177 ПК України є отримання виручки. Оціночна або ринкова вартість майна не дорівнює фактично отриманій виручці та не може замінити доказ її нарахування, виплати або надання платнику у відповідному податковому періоді, якщо закон прямо не встановлює інше.

Посилання відповідача на пункт 172.3 статті 172 ПК України не усуває цієї вади. Стаття 172 регулює спеціальний порядок оподаткування доходу фізичної особи від операцій із продажу нерухомого майна.

Водночас відповідач кваліфікував спірні суми як підприємницький дохід і застосував статтю 177 ПК України. Одночасне використання оціночного правила статті 172 для формування не фактичної, а розрахункової підприємницької виручки за статтею 177 не випливає з Податкового кодексу.

Крім того, навіть пункт 172.3 ПК України пов`язує мінімальну базу з оціночною вартістю конкретного об`єкта на час відповідного правочину.

Отже, довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані 08.05.2025 щодо готових квартир, не відображають вартість майнових прав станом на 06.09.2021 і не встановлюють вартість об`єктів на дати ймовірних операцій 2022-2024 років.

Застосування вартості на майбутню дату до попередніх податкових періодів суперечить принципу визначеності бази оподаткування та правилу про дію податкових норм у часі.

Показовим є те, що відповідач відніс оціночну вартість кожного об`єкта до року державної реєстрації права власності за покупцем, хоча акт перевірки не містить установлених дат і сум оплати за кожним договором, банківських виписок, касових документів, розписок або узгоджених даних покупців, які б підтверджували отримання позивачем у 2022-2024 роках саме 11 305 308,79 грн.

Отже, розрахунок доходу, а відтак і чистого оподатковуваного доходу в сумі 21 429 853,93 грн, не відповідає пункту 177.2 статті 177 ПК України та не підтверджений належними доказами.

Щодо перебування на спрощеній системі оподаткування

Висновок про обов`язків перехід позивача на загальну систему з 01.10.2022 відповідач пов`язав із нібито реалізацією 28.07.2022 нежитлового приміщення площею 92,5 кв. м за 431 028,85 грн за видом діяльності 68.10, не зазначеним у реєстрі платника єдиного податку.

Однак сума 431 028,85 грн також є показником довідки про оціночну вартість, сформованої 08.05.2025, а не встановленою сумою оплати, отриманої 28.07.2022.

Дата 28.07.2022 є датою державної реєстрації права власності набувача, а не доведеною датою надходження коштів позивачу.

За таких обставин базова фактична передумова для застосування підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України відповідачем не доведена.

Відповідач, крім того, не надав окремого рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, передбаченого пунктом 299.11 статті 299 ПК України, і водночас включив до загального оподатковуваного доходу суми, які позивач декларував та оподатковував єдиним податком у 2023-2024 роках.

Такий підхід створює внутрішню суперечність: одні й ті самі надходження розглянуті і як дохід платника єдиного податку, і як дохід загальної системи без належного правового та розрахункового усунення подвійного оподаткування.

Щодо податку на додану вартість.

Відповідач виходив із того, що сукупний обсяг доходу позивача засічень-вересень 2022 року перевищив 1 000 000 грн, тому він підлягав реєстрації платником ПДВ з 11.10.2022, а за період із 11.10.2022 до 31.12.2024 мав сплатити 4 244 997,00 грн ПДВ.

Пункт 181.1 статті 181 ПК України пов`язує обов`язкову реєстрацію не з будь-яким доходом, а із сумою операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ. Крім того, ця норма містить виняток для особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої груп.

Відповідач не встановив належними доказами дату втрати позивачем такого статусу та не ідентифікував операції, які сформували поріг саме як оподатковувані постачання.

Розрахунок ПДВ здійснено із сукупної величини 21 224 984,28 грн, до якої включено показники звітності платника єдиного податку, виплати з ознакою доходу 157 та оціночну вартість квартир. Акт перевірки не містить поопераційного визначення об`єкта постачання, сторін, договірної ціни, першої події за пунктом 187.1 ПК України та режиму оподаткування кожної операції.

Включення всіх надходжень до бази ПДВ без доведення, що вони є оплатою оподатковуваного постачання, не відповідає статтям 185, 187 і 188 ПК України.

Окремо контролюючий орган не надав оцінки підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України щодо першого постачання житла. У постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Верховний Суд наголосив, що для цілей ПДВ необхідно встановити фактичний ланцюг оформлення прав та визначити саме перше постачання; наступне постачання житла може бути звільненим від ПДВ.

У цій справі відповідач обмежився статусом позивача як замовника будівництва й датами реєстрації прав покупців, не дослідивши податкову природу та наявність самих операцій.

Тому висновок про обов`язок реєстрації платником ПДВ з 11.10.2022 і визначення 4 244 997,00 грн податкового зобов`язання є недоведеним.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доказів, які б доводили правомірність дій відповідача ним не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що вказаний позов слід задоволити повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 1 ст.139 КАС України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області податкові повідомлення рішення:

- №00184642405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184652405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184622405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184722405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184732405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184662405 від 23 жовтня 2025 року;

- №00184672405 від 23 жовтня 2025 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0184712405 від 23 жовтня 2025 року;

- вимогу про сплату податкового боргу №Ф-0184702405 від 23 жовтня 2025 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі

16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддя Подлісна І.М.