Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №460/8679/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Рівне№460/8679/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу за померлого сина ОСОБА_2 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», зобов`язання відповідача повторно сформувати та розглянути документи щодо виплати позивачу за померлого сина ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 має право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки вважає, що у нього наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що період безпосередньої участі у бойових діях солдата ОСОБА_2 складає 4 дні, а саме: з 19.05.2023 по 19.05.2023 та з 07.03.2024 по 09.03.2024 включно. Зауважив, що періоди вказані у довідці від 18.05.2025 №903, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 не можуть бути використані як підстава для нарахування винагороди, оскільки вони включають як періоди безпосередньої участі у бойових діях, так і інші періоди, за які виплата не передбачена. Відповідач вказав, що не уповноважений приймати рішення щодо виплати спірної допомоги. Натомість право на прийняття такого рішення має Комісія для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Відповідний пакет документів на розгляд Комісії було направлено 15.02.2026. Але виплату Комісією не погоджено у зв`язку з недостатньою кількістю днів участі в бойових діях. Також зазначив про те, що у розпорядженні військової частини відсутні документи (документи), які підтверджують, що ОСОБА_2 понад періоди, що зазначені у довідці про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1464/2093 від 14.02.2026.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 14.09.2023.

Відповідно до довідки від 18.05.2025 №902 Військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 дійсно в період з 18.08.2022 по 31.08.2022, з 05.09.2022 по 25.12.2022, з 27.12.2022 по 29.12.2022, з 15.05.2023 по 13.07.2023, з 25.07.2023 по 17.08.2023, з 01.10.2023 по 10.10.2023, з 22.10.2023 по 31.10.2023, з 04.03.2024 по 09.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Костянтинівський район, місто Костянтинівка; Сумська область, Шосткінський район, Березівська сільська громада; Харківська область, Купянський район, Курилівської СТГ; Запорізька область, Пологовіський район, Малотокмачанська сільська ТГр.

Така ж інформація зазначена у довідці від 18.05.2025 №903, яка була видана Військовою частиною НОМЕР_2 для позивача.

09.03.2024 під час бойового завдання солдат ОСОБА_2 поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім`ї від 11.03.2024 №1415.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин №20240507-279 від 07.05.2024 ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин. Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 03.05.2024.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №556/381/25, яке набрало законної сили 10.04.2025, встановлено факт смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, паспорт громадянина України, серії НОМЕР_5 , виданий 26 січня 2017 року Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який загинув поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , під час бойового завдання, в період проходження військової служби та під час виконання завдання із забезпечення оборони держави, національної безпеки і оборони, відсічі і стримування широкомаштабної збройної агресії російської федерації проти України, у зв`язку з проходженням військової служби та захисту Батьківщини під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, внаслідок протиправних дій збройних сил російської федерації.

Відповідно до протоколу засідання військово-лікарської комісії «16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» №2025-1219-0859-0595-7 від 19.12.2025 смерть солдата ОСОБА_2 настала під час участі у бойових діях 09 березня 2024 року, - смерть, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Також в матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1464/2093 від 14.02.2026, складена Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якої позивач брав участь у бойових діях загальним терміном 4 дні. У даній довідці відображені періоди починаючи з 19.05.2023 по 19.05.2023. з 07.03.2024 по 09.03.2024.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 16.02.2025 №15 ОСОБА_2 таку виплату не погоджено у зв`язку з недостатністю днів участі в бойових діях.

Не погодившись з цим рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Нормою ч. 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регламентовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11.02.2025 № 153, якою був затверджений «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно із п. 3 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Нормою п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 встановлено:

абзац 2: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

абзац 3: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

абзац 4: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

абзац 5: військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

абзац 6: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

- були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

- проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

- проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 14.09.2023.

Відповідно до довідки від 18.05.2025 №902 Військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 дійсно в період з 18.08.2022 по 31.08.2022, з 05.09.2022 по 25.12.2022, з 27.12.2022 по 29.12.2022, з 15.05.2023 по 13.07.2023, з 25.07.2023 по 17.08.2023, з 01.10.2023 по 10.10.2023, з 22.10.2023 по 31.10.2023, з 04.03.2024 по 09.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Костянтинівський район, місто Костянтинівка; Сумська область, Шосткінський район, Березівська сільська громада; Харківська область, Купянський район, Курилівської СТГ; Запорізька область, Пологовіський район, Малотокмачанська сільська ТГр.

Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 (інв.№01 від 05.05.2022, інв.№9/7 від 13.05.2023, інв.№9/8 від 25.03.2023, інв.№9/10 від 11.10.2023, інв.№9/11 від 27.10.2023, інв.№9/13 від 31.07.2023, інв.№9/14 від 13.09.2023, інв.№9/26 від 07.02.2024).

Суд враховує, що відповідач, не надав суду доказів, які б виключали участь сина позивача у бойових діях або виконанні бойових завдань у відповідні періоди.

Так, згідно з довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1464/2093 від 14.02.2026, складена Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якої позивач брав участь у бойових діях загальним терміном 4 дні. У даній довідці відображені періоди починаючи з 19.05.2023 по 19.05.2023. з 07.03.2024 по 09.03.2024.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 16.02.2025 №15 ОСОБА_2 таку виплату не погоджено у зв`язку з недостатністю днів участі в бойових діях.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що фактично наріжним питанням у даній справі є встановлення факту виконання позивачем бойових завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю не менше 6 місяців на момент набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

За доводами відповідача довідка від 18.05.2025 №902 Військової частини НОМЕР_2 , не є підтвердженням участі позивача у бойових діях, оскільки періоди вказані у такій довідці включають як періоди безпосередньої участі у бойових діях, так і інші періоди, за які виплата не передбачена.

Відповідно до абз. 1 пп. 4 п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі Порядок № 413) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій, зокрема, для заявників з числа осіб, зазначених в абз. 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6 (довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України).

Крім того, суд зауважує, що три з чотирьох вказаних громад у довідці №902 Військової частини НОМЕР_2 входять згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 до територій активних бойових дій та лише територію Березівської сільської громади віднесено до територій можливих бойових дій.

Виходячи із зазначеного, суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки досліджувана довідка є однією із підстав для надання особі статусу учасника бойових дій, а отже підтверджує, що особа, якій видана така довідка, дійсно брала участь у бойових діях.

У постанові від 30.05.2025 у справі №360/1351/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2024 у справі №120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, від 28.05.2024 у справі №120/5170/23, від 08.08.2024 у справі №280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі №560/3159/23, порушення посадовими особами порядку складання, передання та обліку документів, рапортів та іншої інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях не свідчить про відсутність у нього права, набуття якого пов`язане з фактом такої участі.

Верховний Суд також неодноразово (зокрема у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а) наголошував на обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, з огляду на положення статей 2 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд уживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. При цьому держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати, а особа відповідає визначеним цими нормами умовам.

Застосовуючи наведені правові позиції до спірних правовідносин, суд враховує, що військова частина НОМЕР_2 видала позивачу довідку від 23.12.2023 №3/620, у якій підставою для її оформлення зазначено саме бойові розпорядження та журнали бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 за конкретні періоди. Указана довідка не скасована, є чинною та підтверджує безпосередню участь позивача у відповідних заходах протягом періодів

Суд зауважує, що під час процедури розгляду питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, відповідач повинен враховувати зазначене.

Щодо доводів відповідача про те, що у розпорядженні військової частини відсутні документи (документи), які підтверджують, що ОСОБА_2 понад періоди, що зазначені у довідці про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1464/2093 від 14.02.2026, суд зазначає таке.

Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено, що право на винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03.03.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;

д) виплату винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Таким чином командир військової частини, куди звертається з відповідним рапортом військовослужбовець щодо виплати 1 000000 грн., зобов`язаний організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Натомість жодних запитів, зокрема до військової частини НОМЕР_2 відповідачем для отримання інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях не надсилалося та матеріали справи таких не містять.

Суд зауважує, що неналежна організація документообігу між військовими частинами та ненадання частиною усіх необхідних документів не може покладати негативні наслідки на позивача та бути підставою для обмеження його права на отримання спірної винагороди.

Суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Натомість суд звертає увагу, що належна комунікація та взаємодія між військовими частинами (установами) є ключовим інструментом для збору доказів участі у бойових діях, який покладено на відповідача, у тому числі окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, що свідчить про недотримання відповідачем принципу належного врядування.

Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].

Тому, порушення права особи, стосовно якої на державу покладено конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки, на своєчасне отримання передбаченої законом допомоги, підриває довіру військовослужбовців до системи грошового забезпечення, негативно впливає на морально-психологічний стан особового складу та безпосередньо підриває авторитет держави, що забезпечує належне соціальне та матеріальне стимулювання громадян, які ризикують життям і здоров`ям під час захисту України від збройної агресії російської федерації.

Суд наголошує, що в умовах правового режиму воєнного стану об`єктивно зросли роль та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору та забезпечують оборону держави. Сумніви та неточності в оформленні службових документів, що виникли не з вини військовослужбовця, не можуть тлумачитися на його шкоду та слугувати підставою для відмови у наданні документів, необхідних для реалізації його соціальних гарантій.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

У контексті Закону №2073-IX відповідач, складаючи Довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, щодо нього, від№1464/2093 від 14.02.2026, був зобов`язаний, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з дослідженням безпосередньої участі позивача у бойових діях, на підставі належних доказів, зазначених в окремому доручені, її тривалості, від чого в його випадку залежить наявність чи відсутність права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої положеннями постанови № 153 та її розмір.

Отже, відповідачем не було здійснено всебічного, повного та об`єктивного розгляду питання щодо наявності у сина позивача права на спірну виплату, що свідчить про передчасність та необґрунтованість прийнятого рішення про відмову.

Враховуючи наведене та те, що станом на час розгляду спірного питання у відповідачем не надано оцінки всім критеріям, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті за померлого сина ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно сформувати та розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 за померлого сина ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Повний текст рішення складений 24.08.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО