Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №607/3087/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3087/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/700/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

заявника — ОСОБА_1 ,

представника заявника — ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи — ОСОБА_3 ,

особи, відносно якої вирішується питання

про визнання недієздатною — ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/3087/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 12 березня 2026 року) в справі за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи – Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_6 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі — заявник, апелянт), в інтересах якого діє адвокат Кантелюк Т-Т.Ю., звернувся до суду із заявою про визнання недієздатною ОСОБА_4 , встановлення над нею опіки та призначення опікуна, з участю заінтересованих осіб – Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що заявник є рідним братом ОСОБА_4 та фактично проживає разом з нею та матір`ю ОСОБА_3 . Зазначає, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, довічно. Причиною інвалідності ОСОБА_4 є хронічне психічне захворювання, внаслідок якого остання має обмеження до самообслуговування, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності, навчання та здобуття освіти. Звертає увагу, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду, оскільки не здатна до самообслуговування, неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим повністю залежить від інших осіб. Матір заявника та ОСОБА_4 - ОСОБА_3 є пенсіонеркою та не може забезпечити належний огляд за своєю донькою.

У зв`язку з наведеним заявник просив суд:

- визнати недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кантелюк Т-Т.Ю., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 самостійно не може реалізувати свої права, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому заявнику, як єдиній особі, що може фізично опікуватись нею, необхідно встановити опікунство над рідною сестрою для вирішення різноманітних соціальних, пенсійних, побутових питань.

Зазначає, що наявний в матеріалах справи висновок судово-психіатричного експерта за №363, виконаний експертами Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 08 травня 2025 року, є неповним та поверхневим. Звертає увагу на те, що дані висновку про освіту та трудову діяльність ОСОБА_4 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки остання вчилася незадовільно, важко засвоювала навчальний матеріал, закінчила лише 9 класів Гримайлівської школи-інтернату, після чого не навчалась, не працювала. В судовому засіданні судовий експерт повідомив, що ОСОБА_4 вміє читати, однак, під час проведення дослідження будь-який матеріал для читання останній не надавався.

У зв`язку з наведеним просить:

- рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задоволити в повному обсязі;

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 серпня 1975 року.

Як вбачається з довідки ДП «Благоустрій 1» від 25 червня 2024 року №224, ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) №47 від 09 липня 2024 року, складеного комісією Управління соціальної політики ТМР встановлено, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 .

З довідки серії МСЕ №032476 від 28 травня 1996 року встановлено, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, довічно.

Згідно з висновків лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №237 від 26 червня 2024 року та №52 від 28 січня 2025 року, наданих КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, встановлено, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно, проживає разом з братом ОСОБА_1 , який постійно здійснює догляд за нею і проживає разом з нею.

Як вбачається із виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8437 від 25 червня 2024 року, наданої КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, ОСОБА_4 встановлено діагноз: легка розумова відсталість з емоційно-вольовими розладами 1.70.0.

Як слідує з епікризу із медкарти стаціонарного хворого за №13392 10 психіатричного відділення КНП «ТОКПЛ» ТОР, ОСОБА_4 встановлено діагноз: легка розумова відсталість, синдром емоційно-вольової нестійкості F70.1.

На виконання вимог ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року надано висновок судово-психіатричного експерта №363 від 08 травня 2025 року, скаденого експертами Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Косовською Л.В. та ОСОБА_8 , згідно якого встановлено, що ОСОБА_4 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, що не досягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є психічним розладом. ОСОБА_4 здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В судовому засіданні в суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_8 підтримав даний висновок та суду пояснив, що висновок експертизи є належним чином обґрунтованим, чітким та зрозумілим, у ньому надані відповіді на всі поставлені судом питання. Експертиза проведена у присутності ОСОБА_4 , із врахуванням її психічного стану та діагнозів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина друга статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_4 внаслідок психічного розладу, який є хронічним (стійким), не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Однак, згідно висновку судово-психіатричного експерта за №363, наданого експертом Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 08 травня 2025 року, ОСОБА_4 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, що не досягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є психічним розладом. ОСОБА_4 здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_4 має психічний розлад, однак здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 недієздатною та відповідно призначення їй опікуна.

Доводи апелянта про те, що висновок судово-психіатричного експерта №363, наданого експертами Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 08 травня 2025 року є неповним та поверхневим, колегія суддів відхиляє, оскільки судова експертиза у цій справі проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджується з іншими доказами, які надані у цій справі.

При цьому, сама лише незгода заявника ОСОБА_1 із висновком експертизи, не може слугувати підставою для проведення повторної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у заяві про визнання особи недієздатною, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені заяви, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 24 серпня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Н.М. Храпак

М.В. Хома