Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №606/725/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/725/25Головуючий у 1-й інстанції Кравчук В.М.

Провадження № 22-ц/817/949/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Хоміцької С.О.

прокурора - Фігель О.Т.

та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Федюшина О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 606/725/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сампара Надія Миронівна, на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року, повний текст якого виготовлено 25 травня 2026 року, ухваленого суддею Кравчук В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Підгаєцької міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

у травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Підгаєцької міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що сторони з лютого 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 липня 2017 року. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу відповідач пішов з дому і з 2017 року з дітьми не спілкувався, весь цей час від обов`язку по вихованню дітей ухиляється, з ними не спілкується, не проявляє батьківської турботи, грошей на їх утримання не надає, що призводить до розриву родинних зв`язків між дітьми і батьком.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Підгаєцької міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 2500 грн, разом 5000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 14 травня 2025 року і до досягнення повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Попереджено ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому його ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. просить рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що судом першої інстанції було порушено правила підсудності, оскільки дана справа мала б розглядатися Теребовлянським районним судом Тернопільської області.

Позивачем заявлені дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про стягнення аліментів. Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч.1 ст. 28 ЦПК України).

Також представник позивача вказала, що суд першої інстанції неправильно визначив склад учасників справи, що призвело до отримання висновку від неналежного органу опіки та піклування та, як наслідок, до неповного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідач фактично намагався створити враження про наявність у нього зацікавленості у долі дітей та бажання брати участь у їхньому житті. Однак, такі твердження спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів, зокрема показаннями свідків, документами навчальних та медичних закладів, поясненнями дітей та іншими матеріалами справи.

Якби відповідач дійсно мав намір належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, така поведінка знайшла б своє відображення у його реальних діях задовго до виникнення судового спору. Натомість матеріали справи підтверджують багаторічну відсутність будь-якої участі у вихованні дітей, їх матеріальному забезпеченні, навчанні, лікуванні та розвитку. Тому висловлена ОСОБА_2 у суді позиція не узгоджується з його фактичною поведінкою та не підтверджується жодними об`єктивними доказами.

Саме тривалість та систематичність невиконання відповідачем батьківських обов`язків свідчить про те, що його бездіяльність була свідомою та умисною, а не випадковою чи зумовленою певними життєвими обставинами.

Також, представник позивач зазначила, що відповідач протягом тривалого періоду свідомо (умисно) не виконував свій обов`язок щодо матеріального забезпечення дітей, не виявляв наміру добровільно брати участь у їх утриманні та фактично переклав увесь тягар забезпечення дітей на матір.

Під час з`ясування думки дітей, яка викладена у матеріалах справи, встановлено, що вони фактично не мають сформованих особистих стосунків із батьком. Діти повідомили, що не пам`ятають батька, не підтримують з ним жодного спілкування та не мають про нього власних спогадів як про особу, яка брала участь у їхньому вихованні та житті. За словами дітей, протягом багатьох років батько не відвідував їх, не телефонував, не цікавився їхнім здоров`ям, навчанням, досягненнями та повсякденним життям.

Враховуючи наведене, вважає, що суд безпідставно не врахував зазначені факти як докази винної (свідомої) поведінки відповідача та не надав належної оцінки тому, що така поведінка має тривалий, умисний і систематичний характер, що, своєю чергою, є юридично значущою обставиною для вирішення питання про позбавлення батьківських прав.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Федюшин О.М. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М., у якому зазначив, що під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся у виконавчий комітет Золотниківської сільської ради по місцю реєстрації і проживання дітей із заявою "Про визначення способу участі батька у виховані дітей, місце та час їх спілкування". З цього приводу було прийнято рішення № 136 від 07.11.2025 і був встановлений графік спілкування з дітьми тільки у телефонному режимі. Однак це бажаних результатів не дало, так як з сином ОСОБА_5 він зміг коротко поговорити по телефону тільки 21.12.2025 року. Донька ОСОБА_6 відмовилася з ним говорити. В подальшому номер телефону ОСОБА_1 не відповідав. А висланий подарунок - солодощі сину та донці Новою Поштою 9 січня 2026 року позивачка відмовилася отримувати. Іншого доступу до дітей у нього не має. ОСОБА_2 бажає з дітьми зустрічатися, брати участь у їх вихованні.

Всі твердження позивачки та її батьків про те, що ОСОБА_2 алкоголік, дебошир, носять особистий неприязний характер до нього, які нічим не підтверджені.

Щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 9000 грн щомісячно на двох дітей, то тут слід зазначити, що ОСОБА_2 ніде не працює, перебивається тимчасовими заробітками. До того ж він часто хворіє, має психічний розлад.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. апеляційну скаргу підтримала із мотивів викладених у ній.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Федюшин О.М. та прокурор Фігель О.П. в судовому засіданні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Служба у справах дітей Підгаєцької міської ради повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, прокурора, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 05.02.2013 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано 03.07.2017 року рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області (т. 1 а.с. 8-9).

У шлюбі народилося двоє дітей, які на даний час є неповнолітніми: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 17.06.2013 відповідний актовий запис №4 (т. 1 а.с.10); син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 13.02.2015 відповідний актовий запис №1 (т. 1 а.с. 11).

Позивачка ОСОБА_1 за відомостями Золотниківської сільської ради зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.5). У склад її сім`ї, відповідно до довідки, виданої виконкомом Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 74 від 06.05.2025 входять неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що проживають за цією ж адресою (т. 1 а.с. 12).

Житловий будинок за цією адресою ( АДРЕСА_1 ) з усіма прибудинковими спорудами належить ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 13-17), який є батьком позивачки, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.10.1993 (т. 1 а.с. 7).

Факт проживання дітей з матір`ю підтверджує і акт обстеження умов проживання, складений комісією в складі начальника ССД ОСОБА_9 , діловода с. Котузів ОСОБА_10 та ПОГ СВГ ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_25 на підставі заяви ОСОБА_1 09.05.2025 (т. 1 а.с. 8). Крім позивачки і дітей за цією адресою проживають прадід дітей ОСОБА_11 , дід ОСОБА_8 і баба ОСОБА_12 . У дітей є кімната, усім необхідним вони забезпечені. Зі слів матері в акті зафіксовано, що сім`я дружня, розвитком дітей займається мати, дід і баба, з батьком діти з 2017 року (з часу розірвання шлюбу) не спілкуються, діти батька не пам`ятають.

Відповідно до характеристики, виданої Вербівським старостинським округом Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. № 179 від 04.07.2025), відповідач спокійний, ввічливий, не працевлаштований, зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 разом з батьками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та братом ОСОБА_15 . Раніше був одружений, має двох дітей. Компрометуючих матеріалів на нього нема (т. а.с. 49).

Відповідно до довідки КНП Підгаєцька ЦМЛ ПМР від 04.07.2025 відповідач ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра з приводу розладів психіки та поведінки з 19.10.2016, постійно лікується амбулаторно, періодично - стаціонарно (т. 1 а.с. 50). В Державній службі зайнятості як безробітний не зареєстрований, на обліку як такий, що шукає роботу, - не перебуває (т. 1 а.с. 51). За даними з військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_2 з військового обліку знятий (виключений) з 12.07.2022 (т. 1 а.с. 45-46).

Рішенням виконкому Підгаєцької міської ради № 87 від 21.08.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 73, 74-77). Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 13.08.2025 року за участі батька, матері та дітей, під час якого встановлено, що після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю, яка не залучала батька до спільної участі у вихованні та утриманні дітей, однак і не забороняла брати участь у їх утриманні і вихованні.

Перший рік після розірвання шлюбу батько намагався зустрічатися з дітьми, але кожне відвідування закінчувалося конфліктом, що погіршувало психоемоційний стан батька, а також негативно впливало на малолітніх дітей. Періодично батько виїжджав за кордон на заробітки, передав дітям мобільні телефони, щоб спілкуватися з ними. Він не погоджується із тим, щоб його позбавили батьківських прав щодо його дітей, має бажання в майбутньому зустрічатися з ними, брати участь у їх вихованні та утриманні.

Діти батька не пам`ятають, не впізнали його при зустрічі. Знають, що він є, але про нього не знають нічого (т. 1 а.с. 75). Отже, ОСОБА_2 не проявив достатньої наполегливості, щоб брати участь у вихованні та утриманні дітей, внаслідок чого діти тривалий час не зустрічалися з батьком, не отримували від нього ні допомоги, ні підтримки.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які свідомо і умисно ухиляються від виконання батьківських обов`язків, комісія з питань захисту прав дітей не встановила достатніх підстав щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , зважаючи на заінтересованість батька в збереженні родинних відносин з своїми дітьми (т. 1 а.с. 77).

08.09.2025 ОСОБА_2 звернувся до ССД виконкому Золотниківської сільської ради із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та про встановлення порядку участі у їх вихованні та графіку відвідувань та спілкування з дітьми (т. 1 а.с. 87-88), в якій повідомив про неможливість повноцінно брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди, фактично доступу до дітей в нього нема.

До матеріалів справи позивачка також долучила акт бесіди з дітьми від 11.09.2025, проведеної за місцем проживання в присутності матері начальником ССД Золотниківської с/р Романської О.І. та директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Золотниківської с/р ОСОБА_18 , в ході якої з`ясовано, що діти, відколи себе пам`ятають, проживають з матір`ю без батька, ніколи з ним не спілкувалися, ніколи він не приїжджав, не телефонував, з днем народження не вітав. Для них він - чужа людина. Щодо зустрічей з батьком, то діти висловилися, що він їм не потрібен і ніхто їх не змусить з ним спілкуватися (т. 1 а.с. 162).

Відповідно до довідки № 41 від 17.09.2025, виданої Вишнівчицькою опорною ЗОШ І-ІІІ ступенів Золотниківської с/р, у шкільному житті дітей регулярно бере участь мати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , систематично приводить і забирає дітей, підтримує зв`язок із вчителями, відвідує батьківські збори та інші шкільні заходи, а батько за час навчання дітей у школі не цікавився їх успіхами та досягненнями (т. 1 а.с. 163).

У відповідь на запит адвоката Сампари Н.М. до КНП Теребовлянської міської ради «Теребовлянський регіональний центр первинної медико-санітарної допомоги» отримано лист вих. № 190 від 26.11.2025, з інформацією про те, що декларації на отримання медичних послуг ОСОБА_19 і ОСОБА_5 укладала їх законна представниця - матір ОСОБА_1 , згоду на проведення профілактичних щеплень надавала матір, медичні огляди дітей проводились в присутності матері. Батько з приводу надання інформації про стан здоров`я дітей до сімейного лікаря не звертався (т. 1 а.с. 193).

У копіях пояснювальних записок ОСОБА_20 (т. 1 зворот а.с. 163), ОСОБА_21 (т. 1 а.с. 164), ОСОБА_22 (т. 1 зворот а.с. 164), ОСОБА_23 (т. 1 а.с. 165), які проживають по сусідству з позивачкою, ідентичний зміст - сусідки підтверджують, що більше 7 років не бачили ОСОБА_2 біля дітей.

Відповідно до характеристики, виданої старостою Зарваницького старостинського округу на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (вих. № 123 від 19.09.2025), позивачка зареєстрована і проживає в с. Котузів, виховує двох дітей, які завжди доглянуті і охайні. На даний час не працює, зарекомендувала себе з позитивної сторони, користується авторитетом, бере активну участь у святкових заходах, що проводяться на території села (т. 1 зворот а.с. 165). Станом на 09.10.2025 ОСОБА_1 мала на банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк» одну тисячу євро (т. 1 а.с. 166).

07.11.2025 виконавчий комітет Золотниківської сільської ради ухвалив рішення № 136 «Про визначення способу участі батька у вихованні дітей, місце та час їх спілкування», яким до 01.01.2026 встановив такий графік: 1-3 неділя та 2-4 субота місяця з 12.00 до 13.00 спілкуватися у телефонному режимі, а з 01.01.2026 цей графік може бути змінено за заявою одного з батьків (т. 1 а.с. 167).

07.11.2025 виконавчий комітет Золотниківської сільської ради також ухвалив рішення № 137 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав», відповідно до якого за заявою матері (позивачки ОСОБА_1 ) було проведене засідання комісії з питань захисту прав дитини в присутності обох батьків, але за відсутності дітей. На думку членів комісії батько самоусунувся від виконання покладеного на нього батьківського обов`язку у вихованні дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками. З огляду на це орган опіки і піклування Золотниківської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 168-170).

У судовому засіданні 13.11.2025 в присутності педагога ОСОБА_24 опитані неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які висловили своє категоричне небажання спілкуватися і бачитися з своїм «біологічним батьком». Зважаючи на те, що цей термін використовується позивачкою, склалося враження, що діти висловлювали позицію, сформовану в них оточуючими дорослими. Святослав на запитання як він пояснюватиме своїм дітям відсутність в них дідуся, відповів, що в них ще може бути інший батько.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково визнав позов, а також погоджується сплачувати аліменти на дітей у твердій грошовій сумі з розрахунку мінімального розміру, однак враховуючи встановлені судом обставини, те що у відповідача відсутній стабільний заробіток та наявні хронічні захворювання, суд вважав визначити розмір аліментів по 2500 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення повноліття.

Щодо позбавлення батьківських прав, то позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, в зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Частиною 1 статті 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Разом з тим, розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03.07.2017.

В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач указувала, що ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, нехтує ними, що і стало причиною її звернення у суд з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Орган опіки і піклування Золотниківської сільської ради надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 07.11.2025 № 137, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у вказаному висновку не викладено беззаперечних обставин винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дітей і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, з огляду на таке.

Так, письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Разом з цим, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, і не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання ним батьківських обов`язків.

Колегія суддів вважає, що недостатня участь батька у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Також слід зазначити, що ОСОБА_2 звертався у виконавчий комітет Золотниківської сільської ради по місцю реєстрації і проживання дітей із заявою "Про визнання способу участі батька у вихованні дітей, місце та час їх спілкування". З цього приводу було прийнято Рішення № 136 від 07.11.2025 року і був встановлений графік спілкування з дітьми тільки у телефонному режимі. Це підтверджує, що батько цікавиться своїми дітьми та бажає підтримувати із ними зв`язок.

Тому, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, за відсутності переконливих доказів свідомого небажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Щодо посилання заявника на те, що судом першої інстанції було помилково визначено підсудність даної справи, колегія суддів зазначає, що ухвалою Теребовлянського районного суду від 16.05.2025 справу № 606/725/25 передано за територіальною підсудністю до Підгаєцького районного суду, за місцем реєстрації відповідача.

Зазначена ухвала учасниками спору в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Відповідно до вимог ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Також, не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що судом першої інстанції не вмотивовано з яких підстав було зменшено заявлений розмір аліментів на дітей з 4500 грн до 2500 грн.

Згідно з приписом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В силу вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня становив 2563 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років, становить 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 є непрацездатним, перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра з приводу розладів психіки та поведінки, постійно лікується амбулаторно, періодично - стаціонарно.

Позивачка не навела доказів, які б об`єктивно доводили, що відповідач ОСОБА_2 , враховуючи його матеріальний стан та обставини справи має можливість сплачувати аліменти в розмірі по 4500 грн на кожну дитину щомісячно, що перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також слід врахувати, що ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів та погоджується їх сплачувати у розмірі 1600 грн на кожну дитину.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сампара Н.М., слід залишити без задоволення, а рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сампара Надія Миронівна, залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 серпня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома