Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №447/1264/24 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №447/1264/24

Суддя: Копняк С. М.

Справа № 447/1264/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/3235/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю представника заявника – адвоката Ратича Т. М., представника особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною – адвоката Сторонського І. О., представника органу опіки та піклування – Гірняк Х. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Новороздільської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області із заявою про визнання батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, призначення його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи заяву покликається на те, що його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства внаслідок психічного захворювання, яке призводить до того, що батько не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник зазначив, що постійно допомагає батькові, здійснює фактичне опікунство над ним, забезпечуючи реалізацію ним його законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Вважає за необхідне визнати його батька недієздатним та призначити його, ОСОБА_1 його опікуном. Наголосив, що за станом здоров`я він може бути опікуном, що підтверджується копією висновку про стан здоров`я. Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради як органу опіки та піклування № 546 від 22.11.2023 затверджено висновок про доцільність призначення заявника ОСОБА_1 опікуном батька.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Новороздільської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши у вересні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його батьком, з яким вони спільно проживають. Батько є інвалідом II групи з дитинства внаслідок психічного захворювання. Захворювання батька призводить до того, що він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Він постійно допомагає батькові, тобто здійснює фактичне опікунство над ним, забезпечуючи реалізацію ним його законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів, у зв`язку з чим існує необхідність визнати батька недієздатним та призначити заявника його опікуном з метою захисту його самого, а також оточуючих. Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради як органу опіки та піклування № 546 від 22.12.2023 затверджено висновок опікунської ради про доцільність призначення його опікуном батька. Вірно встановивши захворювання батька, внаслідок яких він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд належним чином не мотивував рішення, а лише процитував закон та перерахував докази. Так, зокрема, суд не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення його опікуном батька. Суду першої інстанції також надано належні та достатні докази про захворювання батька. Більш того, нездатність батьком усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними підтверджено також висновком судово-психіатричної експертизи. Вважає, що за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений висновок на підставі документів, передбачених правилами опіки та піклування.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав заяви, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується копією довідки серії ЛВА-1 №304664, яка міститься в матеріалах справи.

З висновку судово-психіатричного експерта № 680 від 02 травня 2025 року вбачається, що на даний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає стійким хронічним психічним розладом у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок раннього ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, інтелектуально-мнестичними порушеннями та емоційно-вольовими розладами, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

До апеляційного суду надійшло подання органу опіки та піклування Новороздільської міської ради Львівської області за вихідним № 156/У11 від 11 серпня 2026 року, затверджене рішенням Новороздільської міської ради № 343 від 13 серпня 2026 року про доцільність призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном його батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатним в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можна дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року в справі № 727/597/24, від 27 листопада 2024 року в справі № 341/1526/23, від 04 грудня 2024 року в справі № 634/1126/23, від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 та від 14 вересня 2025 року в справі № 686/21841/24, що свідчить про сталість судової практики щодо застосування частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року в справі № 590/1440/23.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року в справі № 712/10043/20 додатково зазначено, що зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до органу опіки та піклування з метою призначення її як опікуна недієздатної особи, який, у разі доцільності призначення її опікуном, уповноважений внести відповідне подання до суду.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Тобто, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Отже, опікуном може бути призначено не лише родича, а й осіб, які є близькими підопічному.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Таким чином, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи, суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Частинами першою – третьою статті 294 ЦПК України визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на наявність висновку судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок раннього ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, інтелектуально-мнестичними порушеннями та емоційно-вольовими розладами, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заявником не доведено наявності достатніх підстав для задоволення заяви. При цьому суд врахував пояснення заявника ОСОБА_1 щодо фактичних обставин здійснення догляду за батьком, його наміру встановити опіку, зокрема з метою можливості пересування за межами населеного пункту, а також пояснення заявника про те, що постійний догляд за ОСОБА_2 можуть здійснювати інші члени сім`ї. Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА_1 .

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 680 від 02 травня 2025 року ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад у формі органічного розладу особистості та поведінки внаслідок раннього ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, інтелектуально-мнестичними порушеннями та емоційно-вольовими розладами, у зв`язку з чим не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та фактично проживає разом із ним. Згідно з висновком КНП «Новороздільська міська лікарня» ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра не знаходиться. За станом здоров`я може бути опікуном та надавати соціальні послуги. Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради та висновком опікунської ради визнано доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном його батька.

Новороздільською міською радою Стрийського району Львівської області подано до апеляційного суду обґрунтоване подання про призначення опікуном ОСОБА_2 – ОСОБА_1 .

Під час апеляційного розгляду представник Новороздільської міської ради Львівської області підтримала подане ними подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом із дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою пенсійного віку (69 років) та за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги і має протипоказання до важкої фізичної праці, а донька ОСОБА_2 – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 - є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що також виключає можливість призначення її опікуном недієздатного батька.

Наведене дає підстави для висновку, що близькі родичі, які би могли бути опікуном ОСОБА_2 не можуть цього виконувати з об`єктивних причин.

Встановивши, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок раннього ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, інтелектуально-мнестичними порушеннями та емоційно-вольовими розладами, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а його син ОСОБА_5 здійснює постійний догляд за батьком, який є інвалідом ІІ групи з дитинства внаслідок психічного захворювання, такий проживає разом із заявником, який є його найближчою рідною особою, яка може та бажає бути опікуном, оскільки не має заборон, визначених статтею 64 ЦК України для осіб, що не можуть бути опікуном, звернувся до органу опіки та піклування з відповідною заявою, а останній подав до суду вмотивоване та обґрунтоване подання щодо доцільності призначення саме його опікуном, таке подання складене на підставі документів, передбачених Правилами, а під час апеляційного розгляду встановлено, що інші близькі особи, які можуть виконувати функції опікуна та виявляли би бажання бути таким, відсутні, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання його батька недієздатним та призначення його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає мотиви суду, з яких він виходив відмовляючи в задоволенні заяви, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Якщо особа, яка виявила згоду та бажання бути опікуном недієздатної особи є військовозобов`язаним, в умовах воєнного стану орган опіки має належним чином з`ясувати питання доцільності призначення саме цієї особи опікуном, враховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин, зокрема здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами (постанова Верховного Суду від 04 червня 2025 року в справі № 348/1679/24 та від 04 вересня 2025 року в справі № 343/187/24).

У справі, що переглядається ОСОБА_5 є військовослужбовцем, на час звернення до суду із заявою – 07 травня 2024 року , не був мобілізований, на даний час - з лютого 2026 року мобілізований і проходить військову службу Проте факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 червня 2026 року в справі № 305/1557/24.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над недієздатним опіки і призначення опікуном недієздатного заявника.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недієздатним.

Встановити над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опіку.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи судами першої та апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Визначити строк дії цієї постанови в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недієздатним тривалістю два роки, починаючи з моменту набрання нею законної сили.

Роз`яснити опікуну та органу опіки та піклування їхнє право подати клопотання про продовження строку дії постанови про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недієздатним не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного судом апеляційної інстанції.

Надіслати постанову суду органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи, визнаної судом недієздатною.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua