Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №441/2690/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/2690/25 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/1116/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

в грудні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення 50 597 грн 90 коп. боргу за заявою-договором № 3254521-831 про надання споживчого кредиту від 09.11.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що між АТ «Такскомбанк» та відповідачем 09.11.2022 укладено кредитний договір №3254521-831, згідно умов якого Товариство строком на 36 місяців надало відповідачу 49 932 грн 40 коп. кредиту зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором, що в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за таким належним чином не виконував, через що у нього перед АТ «Таскомбанк» виникла заборгованість, яка станом на 02.09.2025 склала 50 597 грн 90 коп., з яких 18 789 грн 63 коп. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 1 грн 30 коп. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) та 31 809 грн 97 коп. – заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій). Просили позов задовольнити.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором №3254521-831 про надання споживчого кредиту від 09.11.2022 у розмірі 18 790 грн 93 коп. та 899 грн 62 коп. судового збору, а всього 19 690 грн 55 коп. У задоволенні решти вимог – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило акціонерне товариство «Таскомбанк», подавши в березні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги позивача по сплаті заборгованості по комісії в розмірі 31 806 грн 97 коп.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що за змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умова щодо комісії була домовлена сторонами, що вбачається із підписання договору відповідачем та незаперечення цього ним.

Так, в самій Заяві договорі № 3254521-831 від 09.11.2022 та в Додатку 1 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором) є вказана послуга обслуговування кредитної заборгованості та надання кредиту, за які зазначається комісія. Цей документ підписаний відповідачем. Вказує і те, що у такому зазначені й інші послуги (тобто наявний перелік послуг), але за них комісія не нараховувалася. Таким чином, у Додатку 1 та Заяві-договорі, сторони узгодили умови договору, а укладенням самої Заяви-договору вони акцептували ці положення з дублюванням їх у договорі в п. 1.4 та п. 1.2.3. Підпис споживача на Додатку 1 є беззаперечним доказом отримання клієнтом від банку певної пропозиції про початок певних договірних відносин. Підпис споживача також доводить те, що сторони дійсно перебували у договірному процесі, тобто на стадії укладення договору.

Наведене свідчить, що комісія була погоджена сторонами при підписанні кредитного договору, а також в ньому та Додатку 1 вказано, які саме послуги надав банк для сплати комісії. Тобто, позивач, як зазначає суд першої інстанції, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач ухиляється від їх виконання. Це порушує права позивача як сторони договору, яка мала правомірні очікування щодо результату укладення правочину.

На переконання заявника, не дослідженими судом першої інстанції є умови договору щодо комісії та те, що вона узгоджена сторонами та є правомірною, а тому позивач має право на ці платежі.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу акціонерне товариство «Таскомбанк»не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки заявником оскаржується судове рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії в розмірі 31 806 грн 97 коп., в іншій частині судове рішення колегією суддів не переглядається.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, що 09.11.2022 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заява-договір № 3254521-831 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк, надав відповідачу кредит в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: загальна сума кредиту: 49 932 грн 40 коп. (п.п.1.2.2); сума кредиту без комісії за надання кредиту: 47 600 грн (п.п.1.2.4); комісія за надання кредиту (за наявності): 4, 9 %, що складає 2 332 грн 40 коп. (п.п.1.2.3); строк кредиту: 36 місяців (п.1.2.6); проценти за користування кредитом: 0, 01 % річних (п.1.2.9); комісія за обслуговування кредиту: 4, 9 % щомісячно (п.1.4).

Відповідно до п. 1.11 Розділу 1 Заяви-договору, відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1. даного Розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 49 932 грн 40 коп., шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк».

Відповідач доручив АТ «Таскомбанк» списання коштів з поточного рахунку НОМЕР_1 на сплату комісії відповідно п. 1.1.3, цієї Заяви-договору.

Підписанням та поданням Заяви-договору, Позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену статтею 9 Законом України «Про споживче кредитування».

Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в договорі, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку кредитного договору № 3254521-831 за період з 09.11.2022 по 02.09.2025.

Із розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_1 не належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 3254521-831 від 09.11.2022, внаслідок чого у нього перед АТ «Таскомбанк» виникла заборгованість, яка станом на 02.09.2025 склала 50 597 грн 90 коп., з яких 18 789 грн 63 коп. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 01 грн 30 коп. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) та 31 809 грн 97 коп. – заборгованість по комісії ( в т.ч. простроченій).

10.09.2025 АТ «Таскомбанк» на адресу відповідача направлено повідомлення-вимога про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Ураховуючи, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 09.11.2022 кредитного договору допустив заборгованість перед Банком, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 18 790 грн 93 коп. заборгованості за кредитним договором № 3254521-831, з яких 18 789 грн 63 коп. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) та 1 грн 30 коп. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена). У цій частині рішення суду першо інстанції не оскаржується.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 31 806 грн 97 коп.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту № 3254521-831 від 09.11.2022 передбачено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні «за обслуговування кредиту» також зазначено в додатку 1 кредитного договору «Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 3254521-831 від 09.11.2022 (колонка 7 графіка). Розмір комісії «за обслуговування кредитної заборгованості» складає з 12.12.2022 по 09.11.2025 по 2 446 грн 69 коп. щомісячно.

При цьому, АТ «Таскомбанк» не зазначив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, положення пункту 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту № 3254521-831 від 09.11.2022 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 у справі з подібними правовідносинами

Таким чином, суд першої інстанції, зважаючи на надані докази дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» в частині стягнення із відповідача комісії є безпідставними, оскільки умови заяви-договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, відповідно нарахована позивачем заборгованість за комісією в розмірі 31 806 грн 97 коп. стягненню не підлягає. Такі висновки суду першої інстанції не спростовані і тому колегія суддів з ними погоджується. .

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства «Таскомбанк»залишити без задоволення.

Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: О. М. Ванівський

Р.П. Цяцяк