Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №442/5373/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/5373/26 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 33/811/1405/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 29 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою об`єднано в одне провадження справи № 442/5373/26, провадження 3/442/1128/2026 та №442/5374/2026, провадження 3/442/1129/26 відносно ОСОБА_1 , присвоївши єдиний номер № 442/5373/26, провадження 3/442/1128/2026.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №709333 від 03.07.2026 року о 06 год 03 хв в м.Дрогобич, вул.Завіжна, 110/1, ОСОБА_1 , керував електроскутером в явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння та в закладі охорони здоров`я відмовився в установленому порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №709332 від 03.07.2026 року в м.Дрогобич, вул..Завіжна, 110/1, ОСОБА_1 , керуючи електросамокатом, не виконав законну вимогу працівників поліції, які подали світловий сигнал червоного та синього кольору, а також звуковий спецсигнал про зупинку т/з та продовжував свій рух з порушенням ПДР України, відповідальність за що передбачена відповідальність за ст.122-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати постанову суду, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю події ф складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Звертає увагу на те, що поліцейським, що складав протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не доведено, що під час руху автомобіля патрульної поліції за електроскутером на автомобілі патрульної поліції було увімкнено проблискові маячки червоного кольору, оскільки на відео файлах відсутній звук, і на них не відображається увімкнення проблискового маячка синього і червоно кольору.

Вказує, що в оскаржуваній постанові судді невірно вказано, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, оскільки останній керував електроскутером.

Зазначає, що жоден відео файл не містить факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Стверджує, що з відеозаписів вбачається відсутність ознак алкогольного сп`яніння, натомість поведінка є впевненою, адекватною, розсудливою, що відповідає обстановці.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Шемеляк М.С. в суд апеляційної інстанції для участі в розгляді справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин їх неявка в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ст. ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на медичний огляд водія ТЗ з метою виявлення стану сп`яніння, записами із диска.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративних правопорушень є необґрунтованими.

Процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на відеозаписі ознак алкогольного сп`яніння, є неспроможними, зважаючи на таке.

Положеннями п.п. 2-4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних (дискреційних) повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній постанові судді невірно вказано, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, оскільки останній керував електроскутером, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки така розбіжність у найменуванні транспортного засобу не впливає на правильність правової кваліфікації за ст.122-2 КУпАП.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що поліцейським, що складав протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не доведено, що під час руху автомобіля патрульної поліції за електроскутером на автомобілі патрульної поліції було увімкнено проблискові маячки червоного кольору, оскільки вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, який надав їм вірну оцінку та відхилив за необґрунтованістю.

Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, відповідно до ст. 294 КУпАП, апелянтом не наведено.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчиненні ним адміністративні правопорушення та є способом його самозахисту.

Таким чином, ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій апелянт не навів переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 , як і події, так і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 29 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 29 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк