Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №455/899/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/899/26 Головуючий у 1 інстанції: Титов А.О.

Провадження № 33/811/1412/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції), захисника – адвоката Гайтанюк М.М. ( у режимі відеоконференції), потерпілої ОСОБА_2 ( у режимі відеоконференції), представника потерпілої – адвоката Бущака Р.Є. ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 липня 2026 року,

встановив:

вищенаведеною постановою провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини 1 статі 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з постановою судді, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660722 від 08.05.2026, зазначається, що 08.05.2026 о 16:30 годині в с. Стрільбичі по вул. Промислова, 3, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «JEEP GRAND CHEROKEE» номерний знак « НОМЕР_1 » під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечно та скоїв зіткнення із автомобілем марки «HYUNDAI KONA» номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 10.1 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою потерпіла ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи.

Звертає увагу на те, що зазначення у протоколі посилання на порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 ПДР України замість пункту 14.2 ПДР України є наслідком неуважності працівника патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях наданих в судовому засіданні зазначає, що застосовував екстрене гальмування до моменту зіткнення з автомобілем HYUNDAI KONA під керуванням потерпілої ОСОБА_2 , однак у схемі місця ДТП не зазначено гальмівного шляху транспортного засобу марки JEEP GRAND CHEROKEE.

Стверджує, що потерпіла і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у своїх поясненнях зазначають, що місце зіткнення відбулось на зустрічній смузі руху ближче до лівого узбіччя, а саме заїзду до магазину «Дивоцін», що не відповідає схемі місця ДТП за № 5 (місце зіткнення), а підтверджується фототаблицями місця ДТП, які були долучені потерпілою до справи про адміністративне правопорушення та відео доказом.

Вказує, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилась в стресовому стані після дорожньо - транспортної пригоди та за вказівкою працівника патрульної поліції поставила підпис на схемі ДТП.

При апеляційному розгляді потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Бущак Р.Є. підтримали апеляційну скаргу та просили її задоволити.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Гайтанюк М.М. заперечили апеляційну скаргу та просили залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею районного суду адміністративної справи щодо ОСОБА_3 , належно виконані.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки саме вона фактично визначає обсяг обвинувачення, у межах якого має доводитися винуватість особи. Так само суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення шляхом самостійного пошуку та відшукання доказів вини особи, адже це суперечило б принципу незалежності та неупередженості суду, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним та відповідає засадам змагальності й розподілу процесуальних функцій сторін.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660722 від 08 травня 2026 року, ОСОБА_1 порушив вимоги виключно пункту 10.1. Правил дорожнього руху яке, за викладеною у протоколі фабулою, полягало в тому, що під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечно та скоїв зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_2 .

Водночас відповідно до пункту 10.1. ПДР - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що ДТП відбулось за обставин коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у русі на зустрічній смузі руху під час виконання маневру обгону автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , і в цей час ОСОБА_1 не здійснював перестроювання та не змінював напрямку руху автомобіля під його керуванням.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 порушень пункту 10.1. ПДР не вбачається, оскільки такий пункт ПДР не регламентує порядок дій водія при здійсненні обгону, а регламентує порядок дій водія лише перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху автомобіля.

В свою чергу, порядок здійснення обгону регламентується, серед іншого, положеннями пункту 14.2. Правил дорожнього руху, однак порушення вимог такого пункту не ставиться у вину ОСОБА_1 з огляду на фабулу правопорушення, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення конкретного порушення Правил дорожнього руху, яке перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання апелянта на те, що зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення пункту 10.1 ПДР України замість пункту 14.2 ПДР України є наслідком неуважності працівника патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, є припущенням та належними доказами не підтверджене.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_1 конкретно ставиться у вину порушення саме пункту 10.1 ПДР України, а не пункту 14.2 ПДР України. При цьому протокол містить послідовний опис обставин правопорушення та пряме посилання на пункт 10.1 ПДР України.

Саме по собі припущення про технічну або механічну помилку при складанні протоколу не може змінювати зміст пред`явленого особі адміністративного правопорушення та не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести склад адміністративного правопорушення саме в тому обсязі та за тією правовою кваліфікацією, яка зазначені у протоколі.

Крім того, апеляційним судом не встановлено об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що посилання у протоколі на пункт 10.1 ПДР України є очевидною технічною помилкою, а фактично ОСОБА_1 ставилося у вину порушення пункту 14.2 ПДР України.

Відтак доводи апелянта в цій частині ґрунтуються виключно на припущенні та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, належним чином встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 липня 2026 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини 1 статі 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк