Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №686/13571/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13571/26

Провадження № 2/686/8293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди в якому просила стягнути з держави російська федерація на свою користь 145000 доларів США моральної шкоди, в обґрунтування якої вказала, що на момент початку активних бойових дій позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , протягом тривалого часу перебувала в умовах постійної небезпеки, без належного доступу до безпечних умов проживання, стабільного електропостачання, води, зв`язку та медичної допомоги, що посилювало відчуття безпорадності, страху та невизначеності. Під час чергового обстрілу міста 11 березня 2022 року в квартиру влучив ворожий снаряд, це призвело до знищення житла та створило реальну загрозу для життя та здоров`я. В той день позивач вимушена була перебратися в будинок, в якому перебувала всі наступні дні. 11 березня, ввечері позивачка вже підходила до будинку, де побачила на дорозі перед забором виїмку від ворожого снаряду, як пізніше стало відомо він прилетів 8 березня, в цій виїмці вже знаходився військовий рф, який налякавши позивачку питав, куди вона прямує. Після зазначених подій позивачці вдалося увійти до себе в будинок. 12 березня близько обіду почався масований обстріл, внаслідок якого був недалеко приліт, який зумовив ударною хвилею пошкодження дверей та вибиття вікон. Втрата житла для позивачки означає не лише втрату майна, а й втрату особистого безпечного простору, місця, соціальні зв`язки та відчуття стабільності. Варто зазначити, що квартира та будинок було куплені незадовго до початку повномасштабного вторгнення, що істотно посилило емоційні переживання та моральні страждання позивачки, пов`язані з раптовою втратою результатів багаторічної праці та накопичень. Позивачка маючи двох дітей, які на початок повномасштабного вторгнення були військовослужбовцями перебували в частині та брали безпосередню участь у бойових дій, виконуючи обов`язок із захисту Батьківщини, в невідомості щодо місцезнаходження дітей, Позивачка переживала надзвичайний психологічний стрес. Пережиті події спричинили у позивача стійкі негативні психологічні наслідки, зокрема підвищену тривожність, емоційну нестабільність, порушення сну, нав`язливі спогади про пережиті обстріли та евакуацію, що істотно впливає на її повсякденне життя та соціальної адаптації. З метою врятування життя позивача, її донька подала рапорт командуванню, щоб мати можливість вивезти її та свою доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з оточеного міста. Виїзд із Маріуполя був вкрай важким та небезпечним: шлях пролягав через численні блокпости окупаційних військ, де проводилися ретельні перевірки документів та особистих речей. Як матір військовослужбовців, позивачка перебувала під постійним тиском та ризиком викриття її доньки, що завдавало значних моральних страждань. Втрата рідної домівки, страх за життя дітей, влучання снаряда в квартиру на очах позивачки, пошкодження будинку та принизливі перевірки під час евакуації — спричинили глибоку психологічну травму. Моральні страждання позивача мають тривалий характер і не припинилися після переміщення, а продовжують негативно впливати на її психоемоційний стан. Через постійні обстріли та хвилювання за своє життя та життя рідних позивачка мала порушення здоров`я. Позивачка відчуває постійну тривогу, порушення сну та важкість у налагодженні нового життя після втрати всього майна в Маріуполі. Психологічний стан погіршується спогадами про пережите в блокадному місті та усвідомленням тривалої небезпеки. До 24.02.2022 позивачка мала житло, мала безпечні умови для життя та навчання, можливість лікуватися, була повноцінним членом суспільства, мала налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя.

З початком збройної агресії російської федерації проти України позивачка втратила всі ці можливості. Після переїзду позивачці довелось пристосовуватись до нових життєвих умов та відновлювати прийнятий для себе рівень життя. Позивачка вимушено, з вини російської федерації, позбавлена тепер звичного ритму життя, спілкування з близькими, також можливості повернення додому, так як м. Маріуполь по теперішній час знаходиться під окупацією російської федерації. Ці обставини відобразились на її моральному та фізичному стані. Вважає, що діями відповідача їй завданий душевний невгамовний біль та безперервні страждання, які досі тривають, та які привели до проблем зі здоров`ям, поганого сну та кошмарів, тому звернулась до суду із цим позовом та просить стягнути з відповідача за завдану моральну шкоду в сумі 145 000,00 доларів США, що еквівалентно 6 380 000,00 грн по курсу НБУ станом на 03.05.2026 року, що є справедливою компенсацією з держави-агресора російської федерації.

Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, відзив на позов не подав.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 народилась в с. Нововасилівка Бердянського району Запорізької області, з 17.08.2021 зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 28.03.2022 № 6825-5000543647 ОСОБА_1 як внутрішньо-переміщена особа перебуває на обліку за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 269502394 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 звертаючись до суд із вказаним позовом вказувала, що з початком збройної агресії російської федерації проти України позивачці довелось пристосовуватись до нових життєвих умов та звикати жити, якщо це можливо назвати життям з постійним психологічним страхом, фізичним та душевним болями. Позивачка вимушено, з вини російської федерації, позбавлена тепер звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями, також можливості повернення додому, так як м. Маріуполь по теперішній час знаходиться під окупацією російської федерації, що відобразились на її моральному та фізичному стані.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша та друга статті 4 ЦПК України).

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).

Загальновідомо, що російська федерація здійснює збройну агресію проти України та зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за її протиправну діяльність в Україні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

2 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

За змістом Статуту ООН вчинення відповідачем акта збройної агресії слід розуміти не як реалізацію суверенного права, а як порушення зобов`язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави - України. Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права на відшкодування моральної шкоди (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20, від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21, від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 686/16081/23).

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (частина перша статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.

Водночас, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона змушена був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення її можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості, відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у розмірі 6 000 000 грн.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй). Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у цій справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд.

З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.

Оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 19, 56, 116 Конституції України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Держави російська федерація на користь ОСОБА_1 6 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач : Держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації: рф, м. москва, вул. Житня 14, буд. 1.

Дата складення повного тексту рішення суду : 21.08.2026.

Суддя: