Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №607/18052/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.20220.08.2026Справа №607/18052/26

20 серпня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючого судді Черніцької І.М.

-присяжних Кравчинюка В.Я., Петришина В.Я.,

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- з участю: прокурора Бай А.О.,

лікаря-психіатра – ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

адвоката Підкови І.Р.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради в.о генерального директора Сновиди Людмили Теодозіївни про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 у примусовому порядку, -

В С Т А Н О В И В :

В.о генерального директор КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Сновида Л.Т. звернулася до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу, у примусовому порядку без його згоди.

В обґрунтування вимог представник психіатричного закладу посилається на те, що ввечері 18 серпня 2026 року ОСОБА_2 доставлений бригадою швидкої допомоги в психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР в супроводі працівників поліції. Після огляду лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації в психіатричний заклад для обстеження або лікування у зв`язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих. Вказані обставини також підтвердженні висновком комісії лікарів-психіатрів.

Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_2 відмовився від госпіталізації, просила задовольнити заяву.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні лікар – психіатр заяву підтримав, з підстав викладених у ній. Зазначив, що ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого становить небезпеку для себе та оточуючих, а тому потребує лікування та госпіталізації. Також, зазначив, що ОСОБА_2 лікувався в Івано-Франківській психлікарні, а з 2008 року перебуває на обліку у КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР та неодноразово проходив лікування. На даний час, у зв`язку з погіршенням психічного стану, ОСОБА_2 потребує госпіталізації до психіатричного закладу з метою лікування, оскільки внаслідок наявного у нього психічного розладу, погіршення стану здоров`я не здатний адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. З грудня 2025 року відмовився від лікування та не приймає будь – яких медикаментів. Посилаючись на наведене, просив задовольнити заяву.

Прокурор Бай А.О. вважає, що заява підлягає до задоволення.

ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення заяви.

Адвокат Підкова І.Р. підтримала свого довірителя.

В.о. генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Сновида Л.Т. в судове засідання не з`явилася, Попередньо подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Судом встановлено, що 18 серпня 2026 року ОСОБА_2 був доставлений у психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР бригадою швидкої допомоги та працівниками поліції, у зв`язку з погіршенням психічного стану. Після огляду лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації для обстеження та лікування у зв`язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу та погіршення психічного стану, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих.

Підставою для висновку про необхідність госпіталізації були відомості про поведінку ОСОБА_2 , які надали лікар БШМД ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_2 був оглянутий лікарем – психіатром у приймальному відділені, який підтвердив висновок про необхідність госпіталізації.

Згідно висновку комісії лікарів психіатрів КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на тяжкий психічний розлад, діагноз: Шизоафективний розлад, змішаний тип вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для себе та оточуючих. З 2008 року багаторазово перебував на лікуванні в Івано-Франківській психлікарні та КНП «ТОКППЛ» ТОР, остання виписка 28.11.2025 року. Вказане поступлення пов`язане з тим, що 18 серпня 2026 року лікар БШМД ОСОБА_3 та капітан поліції ОСОБА_4 звернулися із заявою до КНП «ТОКППЛ» ТОР в якій просили госпіталізувати ОСОБА_2 до КНП «ТОКППЛ» ТОР у зв`язку з його небезпекою для себе та оточуючих. Після огляду ОСОБА_2 , комісія лікарів прийшла до висновку, що останній потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди, оскільки страждає на тяжкий психічний розлад, вчиняв та виявляє реальні наміри вчинити дії, що обумовлюють його небезпеку для себе і оточуючих.

Як вбачається з виписки з медичної картки стаціонарного хворого №264/09 від 12 червня 2009 року, виданої Івано-Франківською державною обласною психіатричною клінічною лікарнею, ОСОБА_2 встановлено діагноз: шизоафективний розлад, зміний тип, безремісійний нересіт стійко виражений депресивно – наранеїдний синдром, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 12 травня 2009 року по 12 червня 2009 року.

Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого №10195 від 21 серпня 2023 року, №16187 від 28 листопада 2025 року та №16949 від 18 грудня 2025 року, виданих КНП «ТОКППЛ» ТОР встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено діагноз: шизоафективний розлад, змішаний тип, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 28 липня 2023 року по 21 серпня 2023 року, 16 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року, 02 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось ОСОБА_2 , що йому раніше надавалась психіатрична допомога в умовах стаціонару за його згодою.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що заяву представника психіатричного закладу слід задовольнити.

В силу вимог ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з вимогами ст. 340 ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Судом встановлено, що станом на день звернення представника КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_2 існують підстави для такої госпіталізації, які установлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу», вимогам процесуального законодавства та є необхідною, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 внаслідок наявного в нього тяжкого психічного розладу виявляє реальні наміри вчинити та вчиняє дії, що становлять небезпеку для нього та оточуючих, а його обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано сторонами.

Встановивши вказані обставини, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар у примусовому порядку, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу, а тому заяву в.о. генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Сновиди Л.Т. про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 у примусовому порядку слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 259, 263, 265, 268, 339-342, 354,355 ЦПК України, Законом України "Про психіатричну допомогу", суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради в.о генерального директора Сновиди Людмили Теодозіївни про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 у примусовому порядку задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради у примусовому порядку.

Рішення суду підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня», вул. Тролейбусна, 14 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ – 02001280.

Заінтересована особа:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с. Задарів, Чортківського району, Тернопільської області.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року

Головуюча І.М. Черніцька

Присяжні В.Я. Кравчинюк

В.Я. Петришин