Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №440/9477/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9477/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області№ 254150015259 від 16.06.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 року за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 року та №183 від 10.06.2026 року за період з 01.01.1985 по 31.01.1989 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянувши заяву про перерахунок пенсії від 11.06.2026, зі врахуванням раніше виплачених пенсій;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у неврахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності з 24.01.1991 по 15.01.1997, на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1978;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 24.01.1991 по 15.01.1997, на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.08.1978, здійснити перерахунок та виплату пенсії зі врахуванням виплачених сум з моменту призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок, щодо зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000 року, долучивши довідки про заробітну плату №36 від 03.02.2026 року за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 року та №183 від 10.06.2026 року за період з 01.01.1985 по 31.01.1989 року, видані ПАТ «Чексіл». Її заяву від 11.06.2026 року було передано на розгляд, за принципом екстериторіальності, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Проте, Рішенням №254150015259 від 16.06.2026 року, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що довідки про заробітну плату №36 від 03.02.2026 року за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 року та №183 від 10.06.2026 року за період з 01.01.1985 по 31.01.1989 року, видані ПАТ «Чексіл», які не підтверджені первинними документами. Також, випадково, ознайомлюючись з матеріалами своєї пенсійної справи, ОСОБА_1 дізналась, що до її страхового стажу, під час призначення пенсії в 2021 році, не було враховано період трудової діяльності з 24.01.1991 по 15.01.1997 року в Ремонтно-будівельному кооперативі «Динаміка» на посаді бухгалтера. Проте, з таким Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 абсолютно не згодна, вважає їх протиправними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, що і стало підставою звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 16.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

27.07.2026 представником позивача надано до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачі позов не визнали. У наданому до суду відзивах на позов представники відповідачів просили у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 набула право на державне пенсійне забезпечення, перебуває на обліку в Головному управлінні в Чернігівській області та отримує з 04.05.2021 пенсію по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-ІV). Страховий стаж при призначенні пенсії позивачу склав 36 років 5 місяців 25 днів.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, Головним управлінням в грудні 2021 року електронну пенсійну справу позивача було переглянуто та приведено у відповідність, а саме період роботи з 24.01.1991 по 15.01.1997 не враховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою УРСР, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент оформлення звільнення.

Страховий стаж позивача після проведеного перерахунку склав 30 років 6 місяців 3 дня.

11.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок, щодо зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000 року, долучивши довідки про заробітну плату №36 від 03.02.2026 року за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 року та №183 від 10.06.2026 року за період з 01.01.1985 по 31.01.1989 року, видані ПАТ «Чексіл».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №254150015259 від 16.06.2026 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що довідки про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989, видані ПАТ «Чексіл», не підтверджені первинними документами.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №254150015259 від 16.06.2026 та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у неврахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності з 24.01.1991 по 15.01.1997 вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд встановив, що відповідач не врахував до страхового стажу позивачки періоди роботи з 24.01.1991 по 15.01.1997, згідно з трудовою книжкою, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою УРСР, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент оформлення звільнення.

Під час надання оцінки вказаній підставі, суд врахував, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, згідно п. п. 2.3, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильних чи неточних записів відомостей про роботу виправлення здійснюються адміністрацією підприємства, де був внесений відповідний запис.

Також, відповідно до п. п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз цих положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.

Таким чином, певні недоліки/неточності допущені роботодавцем під час заповнення трудової книжки працівника не можуть позбавляти його права на пенсійне забезпечення.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17).

Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивачка як громадянка України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.

Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Також, згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Згідно зі ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Отже у випадку, якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивачки, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачці надати виправлену довідку.

Такі висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідачем ГУ ПФУ в Чернігівській області жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішень), які є предметом оскарження, надано не було.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу позивача період її роботи згідно трудової книжки з 24.01.1991 по 15.01.1997.

Щодо обраного способу захисту порушеного права позивачки, суд враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому з огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 24.01.1991 по 15.01.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.08.1978.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області№ 254150015259 від 16.06.2026, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера, та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 або, у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що за загальним правилом обчислення пенсії здійснюється за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. Однак, вказане правило має виключення, коли для обчислення пенсії може бути врахований страховий стаж до 01.07.2000 у двох випадках, а саме: за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження страхового стажу підряд до 01.07.2000 довідкою про заробітну плату первинними документами; у разі, якщо страховий стаж починаючи 01.07.2000 становить менше 60 місяців.

Відповідно до п. 1 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додатково документів, одержаних органами Пенсійного фонду.Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку), затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відтак, обов`язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №233/179/17.

З наведених правових норм вбачається, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000, надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами.

В свою чергу, суд звертає увагу, що підтвердження достовірності даних довідки відбувається шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації.

Судом проаналізовано зміст спірних довідок та встановлено, що вони містить відомості про заробітну плату позивача, яка має враховуватися при обчисленні пенсії із зазначенням суми заробітної плати за період з липня 1979 року по січень 1989 року.

Відтак, суд вважає їх цілком прийнятними, оскільки вони містять усі необхідні реквізити та відомості, визначені п. 2.10 Порядку №22-1. Так, в довідках вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1979-1989, які знаходяться за адресою вул. Мазепи, 66, м. Чернігів, архів ПрАТ "Чексіл".

Твердження відповідача про неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів на підставі яких вона складена, суд не приймає, оскільки у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Оскільки надані позивачем довідки містять всю необхідну інформацію, то суд доходить висновку про безпідставність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі даних довідок.

У зв`язку із наведеним, суд погоджується з позивачем, що неврахування відповідачем вказаних довідок про заробітну плату є порушенням конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення.

Таке неврахування спірних документів є непропорційним втручанням держави в особі ГУ ПФУ у Полтавській області у гарантовані конституційні права на пенсійне забезпечення громадянина України.

Вказані обставини свідчать про протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області№254150015259 від 16.06.2026 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи в ПАТ "Чексіл" на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення щодо не взяття до уваги спірних довідок, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №254150015259 від 16.06.2026 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії по віку позивачу з 11.06.2026 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в ПАТ "Чексіл" на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989.

Водночас, враховуючи, що судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії по віку позивачу з 11.06.2026 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в ПАТ "Чексіл" на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989, підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обов`язку повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 11.06.2026, зі врахуванням раніше виплачених пенсій, відсутні.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 року за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 року та №183 від 10.06.2026 року за період з 01.01.1985 по 31.01.1989 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно приписів частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Враховуючи, що у даній справі суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області провести перерахунок пенсії по віку позивачу з 11.06.2026 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в ПАТ "Чексіл" на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989, на даний час у суду відсутні підстави вважати, що після здійснення такого перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області інший орган Пенсійного фонду України - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, де на обліку знаходиться позивач, буде ухилятися від виплати позивачу пенсії у перерахованому розмірі, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн і суд дійшов висновку про протиправність дій та рішення відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83 а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи згідно трудової книжки з 24.01.1991 по 15.01.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 24.01.1991 по 15.01.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.08.1978.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №254150015259 від 16.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії по віку ОСОБА_1 з 11.06.2026 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в ПАТ "Чексіл" на підставі довідок про заробітну плату №36 від 03.02.2026 за період з 01.07.1979 по 31.12.1984 та №183 від 10.06.2026 за період з 01.01.1985 по 31.01.1989.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі Полтавській.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі Полтавській.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва