Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №420/31463/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31463/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20.07.2017 до 08.06.2023 включно він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований на всі види забезпечення, у тому числі грошове. Протягом цього періоду йому нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, проте грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки відповідач обчислив та виплатив без урахування сум індексації у складі місячного грошового забезпечення.

Позивач наполягає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів та послуг, а тому вона є складовою грошового забезпечення як обрахункової величини. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17 та від 09.11.2023 у справі №140/6868/21.

Позивач також зазначає, що 29.07.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про перерахунок і виплату вказаних допомог з урахуванням індексації та про надання документів про нараховане і виплачене йому грошове забезпечення, проте цю заяву відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Щодо строку звернення до суду позивач указує, що спірні правовідносини виникли до 19.07.2022 – дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, а тому обмеження строку, запроваджені цим Законом, до них не застосовуються. Крім того, письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, він не одержував.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатись складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не є постійною та сталою величиною і має несистематичний характер: індексація проводиться лише тоді, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотки.

На підтвердження непостійного характеру індексації відповідач посилається на те, що на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2710, тоді як саме грошове забезпечення протягом 2023 року продовжувало виплачуватись.

Відповідач також указує, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є разовими виплатами, а за статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацом п`ятим пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають лише грошові доходи, які не мають разового характеру. Індексація ж є окремим видом державних соціальних гарантій і не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, відповідач наголошує, що грошове забезпечення військовослужбовця має персоналізований, суб`єктивний характер, а його постійні складові залежать від військового звання, вислуги років, кваліфікації, характеру умов служби та особистого внеску в загальні результати служби. За таких обставин, на думку відповідача, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а його бездіяльність протиправною не є. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 18.09.2025 повернув позовну заяву позивачу без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 цю ухвалу скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Суд ухвалою від 19.11.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

Ухвалою від 19.11.2025 суд, на підставі частини четвертої статті 9 та частини третьої статті 80 КАС України, з власної ініціативи витребував у Військової частини НОМЕР_1 докази проходження позивачем військової служби, інформацію щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки, інформацію про виплату індексації грошового забезпечення протягом 2019-2022 років, а також інформацію щодо врахування або неврахування індексації при обрахунку цих допомог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2017 №153, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.07.2017 №143-РС на посаду кулеметника механізованого відділення, з 29.07.2017 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2023 №164, молодшого сержанта ОСОБА_1 з 08.06.2023 виключено зі списків особового складу військової частини, а з 09.06.2023 – з усіх видів забезпечення військової частини у зв`язку з переміщенням до нового місця служби.

Отже, у період з 29.07.2017 до 08.06.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на її грошовому забезпеченні.

За картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 №434 за період 01/2019-12/2019, №684 за період 01/2020-12/2020, №535 за період 01/2021-12/2021 та №1474 за період 01/2022-12/2022, наданими відповідачем на виконання ухвали суду від 19.11.2025, позивачу протягом 2019-2022 років щомісяця нараховувалась індексація грошового забезпечення за рядком «Індексація поточна»: у 2019 році – у розмірах від 134,47 грн до 346,76 грн на місяць, у 2020 році – 216,51 грн та 226,29 грн на місяць, у 2021 році – від 233,81 грн до 540,03 грн на місяць, у 2022 році – від 563,19 грн до 1424,80 грн на місяць.

Ці самі картки особового рахунку підтверджують, що позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова допомога для оздоровлення за 2019, 2020, 2021 і 2022 роки, зокрема за 2019 рік – 10522,35 грн, за 2020 рік - 10522,35 грн, за 2021 рік – у розмірі 14472,00 грн, за 2022 рік – у розмірі 21713,00 грн.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, як убачається з тих самих карток особового рахунку, нараховувалась та виплачувалась позивачу за 2020 рік – у розмірі 600,00 грн, за 2021 рік – у розмірі 600,00 грн, за 2022 рік – у розмірі 8670,00 грн. Натомість картка особового рахунку №434 за період 01/2019-12/2019 рядка «МД для вирішення соціально-побутових питань» не містить та нарахувань за цим видом виплати за 2019 рік не відображає. Інших доказів нарахування або виплати позивачу такої допомоги за 2019 рік матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача в позасудовому порядку, що підтверджує заява ОСОБА_1 від 29.07.2025 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 з вимогами перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації грошового забезпечення та надати документи про нараховане та виплачене грошове забезпечення.

Факт надіслання цієї заяви відповідачу підтверджують поштові документи: опис вкладення за формою 107 та накладна акціонерного товариства «Укрпошта» №3800004935737 від 05.08.2025, за якими відправлення з описом «Заява ОСОБА_1 » адресоване військовій частині НОМЕР_1 . Доказів надання відповіді на цю заяву або здійснення перерахунку відповідач суду не надав та на такі докази у відзиві не посилається.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з обчисленням позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки і полягають у тому, чи підлягали суми індексації грошового забезпечення включенню до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначався розмір цих допомог.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За частиною другою статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частина третя статті 9 Закону №2011-XII установлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, обов`язок індексувати грошове забезпечення військовослужбовця встановлений безпосередньо спеціальним законом, а не є факультативним заходом на розсуд військової частини.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України. Такий порядок затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260).

Згідно з пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

За пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Аналогічне правило щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань закріплене в абзаці третьому пункту 7 розділу XXIV Порядку №260.

Отже, обрахунок обох спірних видів допомоги здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця як обрахункової величини.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078), передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі – Закон №2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.11.2023 у справі №380/21619/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання про включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, зазначив: «При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки».

Наведений висновок є застосовним до спірних правовідносин у цій справі, оскільки предметом спору є той самий елемент обрахункової величини - суми індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір щорічних допомог військовослужбовця, а правове регулювання цього питання (стаття 9, частина перша статті 10-1 Закону №2011-XII, розділи XXIII і XXIV Порядку №260, Закон №1282-XII, Порядок №1078) є тотожним. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюється за тим самим правилом, що й грошова допомога для оздоровлення, - виходячи з місячного грошового забезпечення, а тому підстав для іншого підходу до неї немає.

Застосовуючи наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Суд встановив, що індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу щомісяця протягом усіх 2019-2022 років, що прямо відображено в картках особового рахунку військовослужбовця.

Отже, у спірний період індексація не мала для позивача разового чи епізодичного характеру, а становила регулярну щомісячну складову його грошового доходу.

Водночас відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, доказів того, що суми індексації були враховані при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого обчислювались грошова допомога на оздоровлення за 2019-2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, суду не надав ані на виконання ухвали суду від 19.11.2025 про витребування доказів, ані разом із відзивом.

Навпаки, у відзиві відповідач прямо обстоює правомірність невключення індексації до розрахунку цих виплат.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що індексація не є постійною та сталою величиною і має несистематичний характер, оскільки проводиться лише у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотки. Установлений законодавцем механізм визначає умови, за яких виникає право на отримання суми індексації, проте не змінює її правової природи: з настанням цих умов індексація виплачується щомісяця у структурі грошового забезпечення до настання обставин, за яких її виплата припиняється. Саме такий підхід закріплений у наведеній вище постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №380/21619/21. До того ж у цій справі спір про періодичність є суто теоретичним: картки особового рахунку підтверджують фактичне щомісячне нарахування індексації позивачу протягом усього спірного періоду.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що зупинення дії Закону №1282-XII на 2023 рік згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2710 підтверджує непостійний характер індексації. Зупинення дії закону на майбутній період не змінює змісту прав та обов`язків, що виникли раніше, і не має жодного значення для періоду 2019-2022 років, який є предметом цього спору.

Суд вважає помилковими доводи відповідача щодо того, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є разовими виплатами, а тому індексації не підлягають. Позивач не ставить питання про індексацію самих допомог: спірним є не проведення індексації разових виплат, а включення сум індексації до складу місячного грошового забезпечення як обрахункової величини, з якої ці допомоги визначаються. Індексується грошове забезпечення, що прямо передбачено частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII, статтею 2 Закону №1282-XII та пунктом 2 Порядку №1078, а вже проіндексоване грошове забезпечення є базою обрахунку допомог за пунктом 1 розділу XXIII і пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260. Підміна предмета доказування у цій частині не спростовує позовних вимог.

З тих самих мотивів суд відхиляє твердження відповідача про те, що індексація є окремим видом державних соціальних гарантій і не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Те, що індексація доходів населення є державною соціальною гарантією (стаття 18 Закону №2017-III), не виводить її за межі грошового забезпечення військовослужбовця, а навпаки, робить її нарахування обов`язковим та, за наведеним висновком Верховного Суду, таким, що підлягає врахуванню у складі обрахункової величини.

Суд критично оцінює доводи відповідача про персоналізований, суб`єктивний характер грошового забезпечення військовослужбовця та про залежність його складових від військового звання, вислуги років, кваліфікації та особистого внеску в результати служби. Ці доводи є правильними по суті, проте не стосуються спірного питання: індивідуальність розміру грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку включити до нього ту складову, яка позивачу фактично нараховувалась.

Суд відхиляє також твердження відповідача про те, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Не зазначення індексації у переліку складових, наведеному в пункті 6 розділу XXIII і пункті 7 розділу XXIV Порядку №260, не звільняє відповідача від обов`язку врахувати відповідну суму, оскільки обов`язок індексувати грошове забезпечення встановлений нормами вищої юридичної сили – частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII, статтею 2 Закону №1282-XII та пунктом 2 Порядку №1078, а перелічені у Порядку №260 винятки стосуються винагород, а не індексації.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення посиланням на частину третю статті 2 Закону №1282-XII, за якою соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер, індексації не підлягають. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки вона регулює індексацію самих соціальних виплат, а не порядок формування місячного грошового забезпечення як обрахункової величини, з якої визначається розмір допомог. Так само суд не застосовує пункт 3 Прикінцевих положень Закону №2710, оскільки він поширюється на 2023 рік та не діяв у спірний період 2019-2022 років.

Судом встановлено, що грошова допомога на оздоровлення нараховувалась і виплачувалась позивачу за кожен із 2019, 2020, 2021 і 2022 років, а індексація грошового забезпечення нараховувалась йому щомісяця протягом усього цього періоду. Відповідач індексацію до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір допомоги, не включив, чим порушив вимоги частини третьої статті 9, частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII, пунктів 1 і 6 розділу XXIII Порядку №260 у системному зв`язку зі статтею 2 Закону №1282-XII та пунктом 2 Порядку №1078. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За картками особового рахунку матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувалась і виплачувалась позивачу за 2020, 2021 і 2022 роки. З мотивів, наведених вище, суми індексації підлягали включенню до місячного грошового забезпечення, з якого визначався розмір цієї допомоги, чого відповідач не зробив.

Позовні вимоги в частині 2020-2022 років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість, за 2019 рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не нараховувалась та не виплачувалась: картка особового рахунку № НОМЕР_2 за період 01/2019-12/2019 такого нарахування не містить, інших доказів матеріали справи не містять, та позивач на такі докази не посилається. Оскільки виплати, яку належало б перерахувати, за 2019 рік не було, відповідач не міг допустити бездіяльності щодо неврахування індексації при її обрахунку, а зобов`язання перерахувати неіснуючу виплату було б неможливим до виконання.

За таких обставин, позовні вимоги в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік задоволенню не підлягають.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає пункту 4 частини другої статті 245 КАС України. Перевіряючи можливість застосування частини четвертої статті 245 КАС України, суд зазначає, що обрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за визначеною Порядком №260 формулою та не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, а тому суд може зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату цих допомог з урахуванням індексації та раніше виплачених сум.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Позивач згідно з пунктами 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. За таких обставин, судові витрати за правилами статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО