Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №420/22149/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатом якого позивач просить:

скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що викладене в повідомленні 20260616-865665 від 29.06.2026р. та оформлено протоколом № 8 від 25.06.2026р.;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі створеної при ньому Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2026р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду;

судові витрати у вигляді судового збору стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.06.2026р. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 через органи ЦНАП із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Проте 29.06.2026р. Позивачем через органи ЦНАП отримано повідомлення 20260616-865665 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки.

З даного повідомлення вбачається , що згідно протоколу № 8 від 25.06.2026р. Позивачу відмолено в наданні відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , оскільки не підтверджено батьківство військовозобов`язаного двох із дітей відповідно додатку 5 ПКМУ № 560 від 16.05.2024р..

Позивач вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з наказу від 26.04.2025р. за № 287-ОС Сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_5), інспектора прикордонної служби 3 категорії інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини п`ятої статті 26 (із застосуванням пункту 3 частини дванадцятої) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 25 квітня 2025 року.

16.06.2026р. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 через органи ЦНАП із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації Позивачем додані до заяви наступні документи:

військово-обліковий документ Позивача;

паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;

свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 ;

паспорт та РНОКПП витяг з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації ОСОБА_2 ,

свідоцтво про народження ОСОБА_3 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_4 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_5 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_6 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_7 ;

посвідчення багатодітної родини;

довідка про не отримання аліментів ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

акт обстеження житлово-побутових умов проживання;

витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 26.04.2025р. за № 287-ОС.

29.06.2026р. Позивачем через органи ЦНАП отримано повідомлення 20260616-865665 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки. З даного повідомлення вбачається , що згідно протоколу № 8 від 25.06.2026р. Позивачу відмолено в наданні відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , оскільки не підтверджено батьківство військовозобов`язаного двох із дітей відповідно додатку 5 ПКМУ № 560 від 16.05.2024р.

Позивач вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1,2 ст.17 Основного Закону України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до п.3) ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що додаються до заяви про надання відстрочки від призову, а саме: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 разом із заявою про надання йому відстрочки від 16.06.2026р. надав такі документи:

військово-обліковий документ Позивача;

паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;

свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 ;

паспорт та РНОКПП витяг з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації ОСОБА_2 ,

свідоцтво про народження ОСОБА_3 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_4 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_5 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_6 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_7 ;

посвідчення багатодітної родини;

довідка про не отримання аліментів ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

акт обстеження житлово-побутових умов проживання;

витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 26.04.2025р. за №287-ОС.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення сер. НОМЕР_2 від 06.04.2026р. Позивача зазначено в графі батько дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

У відповідності до акту обстеження житлово-побутових умов проживання складеного комісією Саф`янівської сільської ради Позивач разом з дружиною ОСОБА_2 та дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; умови проживання задовільні , Позивач працює для задоволення базових потребу усіх дітей, дружина доглядає за дитиною 3- років , ОСОБА_9 відвідує ДНЗ «Колосок», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є учнями Лощинської гімназії, ОСОБА_13 навчається на 1 курсі ОНМА м. Ізмаїл.

Біологічний батько дітей: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та ОСОБА_17 аліменти на утримання дітей не сплачує з 29.02.2022р. , про що свідчить довідка державної виконавчої служби, яка була подана Позивачем разом із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період час.

Виходячи з положень ст.3 Сімейного кодексу України, якою визначено поняття "сім`ї", можливо дійти висновку про те, що сім`я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім`ї": членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, термін "сім`я" означає не лише створення сім`ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.

В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства, а факту утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітніх дітей дружини, а саме: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Відповідно до ст.ст.180,181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, СК України, передбачає безумовний обов`язок утримання батьками неповнолітньої дитини, а також що це утримання може відбуватися у різні способи: за домовленістю між батьками, шляхом сплати аліментів за рішенням суду або за договором укладеним відповідно дост.189 СК України, безпосередньо витрати на утримання дитини під час проживання з нею однієї сім`єю та інше. З наведених правових конструкцій можна зробити висновки, що законодавець не виділяє якогось окремого способу утримання дітей, яке надає права на відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 Закону. Будь-який спосіб утримання дітей, визначений Сімейним кодексом України, у такому випадку є підставою для надання відстрочки від призову.

Більш того, суд враховує, що згідно витягу з наказу від 26.04.2025р. за № 287-ОС Сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_5), інспектора прикордонної служби 3 категорії інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини п`ятої статті 26 (із застосуванням пункту 3 частини дванадцятої) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 25 квітня 2025 року.

Відмовляючи у наданні відстрочки ОСОБА_1 відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено батьківство двох із дітей, відповідно Додатку 5 ПКМУ №560 від 16.05.2024р.

Водночас, рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав не підтвердження батьківства військовозобов`язаного двох із дітей відповідно додатку 5 ПКМУ № 560 від 16.05.2024р. , не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позаяк Комісії при розгляді заяви позивача належало встановити не факт його батьківства щодо трьох дітей, а факт перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.

Отже, з урахуванням викладеного, на утриманні позивача перебуває троє неповнолітніх дітей, тому позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно з положеннями п.3) ч.1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що викладене в повідомленні 20260616-865665 від 29.06.2026 р. та оформлено протоколом № 8 від 25.06.2026р.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в особі створеної при ньому Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 16.06.2026р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду;

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко