Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №420/8539/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби в запас на підставі наказу Міністерства оборони України від 21.03.2024 № 187/нм «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, у квітні – травні 2024 року», Указу Президента України від 07.03.2024 № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби» та п. 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас на підставі наказу Міністерства оборони України від 21.03.2024 № 187/нм «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, у квітні – травні 2024 року», Указу Президента України від 07.03.2024 № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби» та п. 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Указу Президента України від 07.03.2024 № 149/2024, направлено рапорт від 07.08.2024 з проханням звільнити старшого лейтенанта, начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в запас та направити документи для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Потім додатково надіслано копію рапорту на адресу Військової частини, однак на даний час жодної відповіді про його розгляд не отримав. Листом Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 28.09.2025 та 01.10.2025, яким повідомлено, що за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 було відмовлено у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відзиві представник відповідача зазначає, як вбачається з наданих позивачем пояснень та документів, він не є військовослужбовцем базової служби, а є офіцером запасу і тому не підпадає під дію Указу Президента України від 07.03.2024 № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби», звільненим бути не може, позовні вимоги також задоволені бути не можуть. Позивач проходив навчання у вищому навчальному закладі за програмою підготовки офіцерів запасу, визначення якої надано у ч.1 статті 11 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". У вказаній нормі Закону зазначено, що військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

До суду представником відповідача подано витребувані документи, що стосуються предмету спору, які долучено до матеріалів справи, і враховано при розгляді справи.

До суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що Відповідач вважає, що жодний військовослужбовець строкової служби не підпадає під дію Указу Президента від 07.03.2024 № 149/2024, оскільки ст. 10-1 Закону почала діяти з 18.05.2024, а Порядок проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських почав діяти з 27.06.2024, що є очевидною помилковою думкою, оскільки всі військовослужбовці пройшли курс базової військової служби на початку своєї служби. Неможливо посилатись на законодавство, яке не діяло на момент виникнення правовідносин (оскільки як Указ Президента України, наказ Міністерства оборони України, так і під час строку звільнення не діяла ст. 10-1 Закону і Порядок проведення базової військової підготовки).

Відповідач посилається на кримінальне провадження, яке не має жодного відношення до справи та не доводить/спростовує жодних доводів щодо обстави та предмету позову, викладених у позові та відповіді на відзив. Щодо таких правовідносин правову оцінку буде надано під час судового розгляду у іншому суді в подальшому, як і правову оцінку прямого невиконання Відповідачем Указу Президента від 07.03.2024 № 149/2024 та наказом Міністерства оборони України від 21.03.2024 № 187/нм.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 07.03.2024 № 149/2024, направлено рапорт від 07.08.2024 з проханням звільнити Старшого лейтенанта, начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в запас та направити документи для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Потім додатково надіслано копію рапорту на адресу Військової частини.

Жодної відповіді про його розгляд не отримав.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року № 420/34213/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07.08.2024р. про звільнення Старшого лейтенанта, начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з військової служби в запас на підставі Указу Президента від 07.03.2024р. № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби» та п. 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця строкової служби, строк військової служби якого, встановлений частиною першою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінчився під час дії воєнного стану, та військову службу було продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.08.2024 про звільнення Старшого лейтенанта, начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з військової служби в запас на підставі Указу Президента від 07.03.2024р. № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби» та п. 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця строкової служби, строк військової служби якого, встановлений частиною першою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінчився під час дії воєнного стану, та військову службу було продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом-повідомлення Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 28.09.2025 та 01.10.2025, повідомлено, що за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 було відмовлено у його задоволенні.

У відповідності до рапорту від 07.07.2024 вх. № 5305 начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , йому була надана щорічна основна відпустка за 2024 рік терміном на 15 діб, з 22.07.2024 та додатково 4-х діб проїзду до місця проведення відпустки і назад. Відпустку він збирався проводити за адресою: Чеська Республіка, місто Плзень, для відвідування родини, яка тимчасово проживає у Чехії. Виїзд з України був запланований в пункті пропуску “Краковець” 22.07.2024 року. Повернення в Україну 09.08.2024 року.

Згідно з рапортом військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 22.07.2024 року, для проведення відпустки він виїхав у АДРЕСА_1 , з якої не повернувся, зараз перебуває у самовільному залишенні військової частини.

Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 серпня 2024 року № 437, згідно з пунктом 9 якого, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 червня 2025 року № 406, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 на час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 залишається на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регулюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі-Закон №2232).

Вказаний Закон №2232 також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закріплено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону №2232 громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно частини 4 статті 19 Закону №2232 форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі-Положення №1153/2008).

Так, відповідно до пункту 15.3. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Положеннями частини 6 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закріплено, що для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та триває по теперішній час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі-Закон №3543), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини 2 статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президентом України був виданий Указ від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Так, згідно з пунктом 35 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період, серед іншого, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас, пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

- на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26 цього Закону;

- до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

- на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт може бути припинений (розірваний), а військовослужбовець звільнений з військової служби на підставах, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на переконання позивача, підставою для звільнення його з військової служби є пункт "а" частини 3 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яким передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби, зокрема, у зв`язку із закінченням встановлених строків військової служби.

Суд зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин на території України діє воєнний стан, а тому для звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану застосовуються положення пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Разом з тим, позивачем не наведено жодних з вищезазначених підстав для розірвання контракту та звільнення з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Кузьменко

.