Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №380/12896/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/12896/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) із вимогами:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 23.03.2026 по суті та прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 23.03.2026 позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Рапорт направлено відповідачу засобами поштового зв`язку цінним листом №7900800662199, вручення якого адресатові відбулося 15.05.2026. Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідь на рапорт він не отримав, рішення за результатами його розгляду не прийнято, а тому вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив його право на вирішення поставленого у рапорті питання.

Ухвалою судді від 29.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу "Електронний Суд". Правом подати відзив на позовну заяву відповідач у встановлений строк не скористався, тому суд, керуючись ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2025 №732/2271, виданою за формою 5 (додаток 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України), згідно з якою позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022 по теперішній час згідно з Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням ветерана (посвідчення учасника бойових дій) № НОМЕР_3 , виданим на підставі ст.6 п.19 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дата надання статусу - 10.08.2017.

23.03.2026 позивач склав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. До рапорту позивач додав копії документів на підтвердження порушеного у ньому питання.

Рапорт разом із доданими до нього документами направлено відповідачу засобами поштового зв`язку цінним листом №7900800662199, що підтверджується описом документів, вкладених у цінний лист, у якому зазначено відправника ( ОСОБА_1 ) та адресата (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Згідно з відомостями трекінгу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» цінний лист №7900800662199 вручено одержувачу 15.05.2026 за адресою: 57401, с-ще Березанка.

Доказів розгляду відповідачем рапорту позивача від 23.03.2026, прийняття за результатами його розгляду будь-якого рішення чи надання позивачу відповіді матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не подано.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши рапорт по суті та не прийнявши рішення за результатами його розгляду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок реалізації права військовослужбовця на звернення з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також з особистих питань, врегульовано Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559 (далі - Порядок №531).

Відповідно до п.1 розділу I Порядку №531 цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно з п.2 розділу I Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Пунктом 8 розділу III Порядку №531 встановлено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до п.9 розділу III Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин (підп.1); у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту (підп.2).

Крім того, оскільки рапорт військовослужбовця є за своєю правовою природою зверненням, до строків його розгляду субсидіарно застосовуються положення Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР). Згідно зі ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідач як орган військового управління після отримання від позивача рапорту зобов`язаний був розглянути порушене у ньому питання по суті у визначений строк та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення, а у разі відмови у задоволенні рапорту - надати вмотивовану відповідь. При цьому питання, порушене у рапорті позивача (клопотання перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової винагороди), не належить до питань, визначених підп.1 п.9 розділу III Порядку №531, а відтак підлягало розгляду у строк не більше 14 днів із дня подання рапорту.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, рапорт позивача від 23.03.2026 вручено відповідачу 15.05.2026. Отже, граничний строк для розгляду рапорту позивача, встановлений підп.2 п.9 розділу III Порядку №531, сплив, як і передбачений ст.20 Закону №393/96-ВР місячний строк розгляду звернення. Проте станом на день звернення позивача до суду (та станом на день вирішення справи) відповідач рапорт по суті не розглянув, рішення за результатами його розгляду не прийняв та відповіді позивачу не надав. Доказів протилежного відповідач суду не подав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі №9901/309/21 сформулювала правовий висновок, згідно з яким протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити; бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим, у зв`язку з чим триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що відповідач, отримавши рапорт позивача від 23.03.2026, у визначений законодавством строк не вчинив обов`язкових дій щодо його розгляду по суті та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, які були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, чим допустив протиправну бездіяльність. З огляду на викладене позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 23.03.2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача по суті та прийняти відповідне рішення суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки прийняття рішення за результатами розгляду рапорту віднесено до компетенції відповідача, а суд не наділений повноваженнями вирішувати по суті питання, порушене позивачем у рапорті, замість органу військового управління, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 23.03.2026 по суті та прийняти за результатами його розгляду рішення. Такий спосіб захисту забезпечує відновлення порушеного права позивача на розгляд поставленого перед командиром питання та не втручається у дискреційні повноваження відповідача щодо змісту рішення, яке має бути прийнято за результатами розгляду рапорту.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі №9901/309/21, у якій за наслідком визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо нерозгляду подання належним способом захисту визнано зобов`язання розглянути таке подання, а не прийняти конкретне рішення по суті.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист його прав та інтересів від порушень з боку відповідача, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 23.03.2026 по суті та прийняти відповідне рішення також підлягає задоволенню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст.139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.03.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.03.2026 по суті та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.