Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №380/13306/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/13306/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача податковий борг до бюджету в розмірі 10098,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом станом на 26.05.2026 у сумі 10098,50 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - 7775,00 грн; з військового збору - 2323,50 грн. Позивач вказує, що зазначена сума боргу виникла у зв`язку з поданням відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік від 07.05.2025, за якою відповідач самостійно задекларував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, проте у встановлений законом строк їх не сплатив. Позивач зазначає, що суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими, у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, а тому визнаються сумою податкового боргу. На адресу відповідача надіслано податкову вимогу від 26.08.2025 №0017360-1303-1301, яка залишена без виконання, що й зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 29.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву до суду не надійшло. Копію ухвали від 29.06.2026 вручено відповідачу 01.08.2026, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № R068132090401. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків.

07.05.2025 відповідач подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік, у якій самостійно визначив податкові зобов`язання, що підлягають сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року: з податку на доходи фізичних осіб - 7775,00 грн; з військового збору - 2323,50 грн.

У встановлений законом строк відповідач самостійно визначені у поданій декларації податкові зобов`язання не сплатив, унаслідок чого за ним обліковується податковий борг: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - 7775,00 грн; з військового збору - 2323,50 грн, а всього - 10098,50 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 26.08.2025 №0017360-1303-1301 про наявність станом на 22.08.2025 податкового боргу у сумі 10107,50 грн. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначену податкову вимогу вручено відповідачу 30.08.2025.

Розмір податкового боргу, заявленого до стягнення у цій справі, підтверджується довідкою про податкову заборгованість від 26.05.2026 №2042, згідно з якою станом на 26.05.2026 за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 10098,50 грн, у тому числі: з військового збору - 2323,50 грн та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - 7775,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеного податкового боргу, а також доказів оскарження податкової вимоги матеріали справи не містять. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Аналогічний обов`язок закріплено у підпункті «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України, згідно з яким платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з розділом IV цього Кодексу таке подання є обов`язковим.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 у справі № 320/659/23 сформулював правову позицію, згідно з якою предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України. При вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.

У наведеній постанові Верховний Суд також зазначив, що дотримання контролюючим органом вимог пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України характеризується сукупністю таких обставин, які мали місце на момент звернення до суду з позовом: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту несплати податкового боргу в добровільному порядку.

Аналіз наведених правових норм у взаємозв`язку з установленими обставинами справи дає підстави для висновку, що у відповідача виник податковий борг унаслідок самостійного визначення ним податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік від 07.05.2025 і несплати таких зобов`язань у встановлений законом строк. Суми грошових зобов`язань, самостійно визначені відповідачем у поданій ним податковій декларації, у силу пункту 54.1 статті 54 ПК України є узгодженими.

На виконання вимог пунктів 59.1, 59.3 статті 59 ПК України контролюючий орган сформував та надіслав відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 26.08.2025 №0017360-1303-1301, яку вручено відповідачу 30.08.2025. З дня надіслання (вручення) податкової вимоги минуло понад 30 календарних днів, а тому у позивача виникло право на стягнення суми податкового боргу в судовому порядку відповідно до пунктів 95.1-95.3 статті 95 та пункту 87.11 статті 87 ПК України.

Розмір податкового боргу у сумі 10098,50 грн, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб - 7775,00 грн та з військового збору - 2323,50 грн, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2024 рік, податковою вимогою від 26.08.2025 №0017360-1303-1301 та довідкою про податкову заборгованість від 26.05.2026 №2042. Доказів сплати відповідачем зазначеного податкового боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять; відповідач наявність та розмір податкового боргу не спростував.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування норм ПК України слідує, що позивачем дотримано визначену законом процедуру, а заявлена до стягнення сума податкового боргу є узгодженою, підтвердженою належними доказами та не сплаченою відповідачем у добровільному порядку.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг до бюджету в розмірі 10098 (десять тисяч дев`яносто вісім) грн 50 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.