Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №308/12255/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12255/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Наумової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Передерій Є.В.,

представника позивача – Кудренка В.О.,

відповідача – громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),

представника відповідача – Жупана А.Ю.,

перекладача – Русина Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулася в суд з позовною заявою до відповідача – громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Відповідач – громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 12 год 20 хв. 21 серпня 2026 року на відстані 5000 метрів від державного кордону України, на напрямку 309 прикордонного знаку, в межах контрольованого прикордонного району, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» був виявлений та затриманий за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: після прийняття 19.02.2025 заступником начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області рішення про примусове повернення за межі території України в термін до 01.03.2025, громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення, ухилявся від виїзду та не залишив територію України в установлений строк, проживав на території України без документів на право проживання (посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 скасована 08.11.2024). Своїми діями порушив вимоги cт. 3, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Також громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив прикордонний режим, а саме: перебував та пересувався в межах контрольованого прикордонного району без документів, що посвідчують особу. Своїми діями порушив вимоги пункту 8 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 №1147, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 202 КУпАП.

Про затримання іноземця встановленим порядком було повідомлено Посольство Турецької Республіки в Україні та проінформовано чергового Міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

В ході проведення перевірочних заходів було встановлено, громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , яка була скасована 08.11.2024. Окрім того, з`ясовано, що жодних інших документів, які б підтверджували законність його перебування на території України у іноземця немає.

Громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в статусі біженця або особи яка потребує додаткового захисту не перебуває, місця проживання, законних джерел існування та законних підстав перебування на території України не має.

З огляду на зазначене, громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , грубо та свідомо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Стосовно відповідача прийнято рішення про примусове повернення ДМС від 19.02.2025. Та прийнято заборону в/їзду на території України.

24.08.2026 начальником НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», щодо громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення з України.

Представник позивача вказує, що 24.08.2026 року громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення з України, термін дії паспортного документа іноземця закінчується 25.08.2026, підстав для законного перебування в Україні немає, свідомо ухиляється від виїзду з України, наявні обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення,тому наявні всі підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав, викладених у змісті позову.

Відповідач громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), у судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що не був обізнаний про прийняті щодо нього рішення. Приїхав задля завершення навчання, проте створив сім`ю, бажає добровільно повернутися до країни походження.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні, оскільки про прийняті рішення міграційної служби відповідач не був обізнаний, бажає їх оскаржити, а у разі підтвердження їх законності судом, виконати у добровільному порядку та повернутися додому. Відповідач має документи, строк дії яких хоча і закінчився, проте діючим законодавством передбачені процедури виїзду за відповідною довідкою добровільно, що не потребує процедури затримання.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 007500Е від 22.08.2026 року, громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 12 год 20 хв. 21 серпня 2026 року на відстані 5000 метрів від державного кордону України, на напрямку 309 прикордонного знаку, в межах контрольованого прикордонного району, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» був виявлений та затриманий за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: після прийняття 19.02.2025 заступником начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області рішення про примусове повернення за межі території України в термін до 01.03.2025, громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення, ухилявся від виїзду та не залишив територію України в установлений строк, проживав на території України без документів на право проживання (посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 скасована 08.11.2024). Своїми діями порушив вимоги cт. 3, ч.5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Постанова про притягнення громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП суду не надана, відтак факт притягнення до його до адміністративної відповідальності за цією статтею не доведений належними та допустимими доказами.

Стосовно громадянин Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 19.02.2025 за № 8010130100017793, та прийнято заборону в/їзду на територію України.

Проте суду також не надано доказів на підтвердження отримання такого рішення відповідачем, що унеможливлює встановлення факту обізнаності із цим рішенням та фактом необхідності його виконання.

24.08.2026 начальником НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», щодо громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення з України.

Доказів доведення його до відома відповідача суду також не надано.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього ж Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідач із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів влади не звертався.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

За ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що співмешканка відповідача орендувала житло у АДРЕСА_1 , на строк до 08.02.2027 року, тобто відповідач має фактичне місце проживання у м. Ужгороді. Співмешканка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула до м. Ужгороду задля проведення партнерських пологів, перебуває на сносях.

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що відповідач хоча формально і порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець був обізнаний про існування рішення про примусове повернення, свідомо ухилявся від виконання цього рішення. Більш того, судом встановлено, що відповідач має фактичне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, бажає добровільно повернутися у країну походження одразу після народження дитини, має задля цього відповідні документи, наявна відповідна правова процедура задля його добровільного повернення, відтак суд дійшов висновку, що цей позов поданий до суду передчасно, відтак слід відмовити повністю у задоволенні позову.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 271, 272, 289, 297 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Турецької Республіки ІНДЖЕДАЙИ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова