Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №320/4295/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року справа №320/4295/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернулась Військова частина НОМЕР_2 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 100 010,94 грн під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби у жовтні 2022 року на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач після виписки із військово-медичного закладу 22.10.2022 без поважних причин не прибув до Військової частини НОМЕР_2 та з 23.10.2022 самовільно залишив місце служби, що встановлено матеріалами службових розслідувань. У зв`язку з особистою недобросовісністю відповідача та вчиненням ним кримінального правопорушення було безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, на загальну суму 100 010,94 грн. Оскільки відповідач фактично не мав права на отримання зазначених виплат за період самовільного залишення місця служби, позивач просить стягнути з нього 100 010,94 грн як безпідставно набуті кошти відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

05.02.2024 судом було здійснено запит до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у позовній заяві: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого необхідно було надати уточнену позовну заяву, в якій зазначити правильну адресу місця проживання відповідача та надати докази, які підтверджують зазначену адресу; надати належні докази направлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками за адресою, яка підтверджена документально.

При цьому, в ухвалі від 16.02.2024 судом було зазначено, що як вбачається із позовної заяви, відповідачем в позовній заяві зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_2 . У той же час, з матеріалів позовної справи, зокрема, з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12755 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

19.02.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача про долучення доказів, подане позивачем через підсистему «Електронний Суд» 17.02.2024, в якому повідомлено суд про те, що адреса проживання ОСОБА_1 отримана з матеріалів його особової картки-анкети, заповненої ним власноручно та відповідно до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України вказана у позовній заяві. Додатково повідомлено, що Військова частина НОМЕР_2 не наділена правом перевірки або встановлення місця реєстрації або проживання військовослужбовців, а також не має доступу до Демографічного реєстру. Медична установа, виписка якої додана до справи, теж не наділена повноваженнями засвідчення місця реєстрації або проживання особи та заповнює даний розділ виключно зі слів особи, що звертається за лікуванням.

До вказаного клопотання позивачем додано докази направлення позовної заяви відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .

21.02.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про долучення доказів, подану позивачем через підсистему «Електронний Суд» 20.02.2024, до якої додано позовну заяву з додатками, де в позові вказано наступну адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .

28.02.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 28.02.2024 №2-14/517 щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 , надану на запит суду, в якій повідомлено про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, для усунення недоліків позовної заяви, на 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачу необхідно надати суду докази направлення позову з додатками на адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

31.10.2024 через підсистему «Електронний Суд» позивачем подано докази направлення позову з додатками на адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано відповідачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення №0601146079516 з ухвалою суду від 01.11.2024 повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 21.06.2022 у справі №215/507/21, від 18.04.2022 у справі №215/764/21 та постанові від 28.01.2021 у справі №820/1400/17.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2024 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Таким чином, суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2021 №233 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини для проходження військової служби за контрактом строком на три роки та призначено на посаду навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2022 №279 ОСОБА_1 направлено на лікування до військової частини НОМЕР_7 .

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №12755 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.10.2022 до 22.10.2022 з приводу наслідків закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку. Під час виписки стан відповідача оцінено як такий, що покращився, рекомендовано своєчасно прибути до військової частини та на десять днів звільнено його від важких робіт і добових нарядів.

Після виписки з медичного закладу 22.10.2022 відповідач до військової частини НОМЕР_1 та до місця дислокації свого підрозділу не прибув. Згідно з матеріалами службового розслідування з 23.10.2022 він обліковувався як військовослужбовець, який самовільно залишив місце служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.12.2022 №325 зараховано в розпорядження командира частини з 02.12.2022.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.12.2022 №2787 «Про результати проведення службового розслідування» встановлено, що з рапорту командира 2 механізованого батальйону підполковника ОСОБА_2 за вхідним номером 6133/р від 03.12.2022 року та доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2022 року стало відомо, що у 2 механізованому батальйоні згідно проведеної звірки обліку хворих, поранених та травмованих військовослужбовців, із врахуванням виписки з медичної карти стаціонарного хворого №12755 військово-медичного клінічного центру Північного регіону ( АДРЕСА_5 ), встановлено, що навідник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону, солдат ОСОБА_1 з 17 жовтня по 22 жовтня 2022 року проходив стаціонарне лікування в даному лікувальному закладі з приводу наслідків перенесеної закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку (17.06.2022) у вигляді цефалгічного, астено - невротичного синдрому та після одужання виписаний до військової частини НОМЕР_2 , до якої не прибув та до місця служби і дислокації свого підрозділу не з`явився, тобто з 23 жовтня 2022 року є таким військовослужбовцем, що самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від подальшого виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану. Вжитими до теперішнього часу заходами щодо з`ясування місцезнаходження вказаного військовослужбовця, а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали, зниклим безвісти він не обліковується.

За результатами розслідування командування дійшло висновку про відсутність ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин з 23.10.2022, а також внесло зміни до наказів по стройовій частині щодо призупинення виплати йому грошового забезпечення з цієї дати.

23.01.2023 матеріали службового розслідування направлено до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.03.2023 №845 затверджено результати службового розслідування за фактом переплати відповідачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за жовтень 2022 року. Розмір переплати визначено в сумі 100 010,94 грн, з яких 13 752,88 грн віднесено до грошового забезпечення за період з 23.10.2022 до 31.10.2022, а 86 258,06 грн - до додаткової винагороди за жовтень 2022 року.

Також, відповідно до вказаного наказу, службовим розслідуванням встановлено, що Командиром 6 механізованої роти старшим лейтенантом ОСОБА_3 кожної неділі за допомогою засобів телефонного зв`язку проводилась звірка із особовим складом, який знаходиться на лікуванні, з метою підтвердження перебування його у медичних закладах.

3 19.10.2022 солдат ОСОБА_1 перестав виходити на зв`язок, про що старшим лейтенантом ОСОБА_3 була зроблена доповідь командуванню батальйону. 3 метою встановлення місця перебування солдата ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_2 через медичну службу частини був направлений відповідний запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_7 ) за вихідним №27/2622 від 20 жовтня 2022 року.

Копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого №12755 солдата ОСОБА_1 , відповідно до якої останній був виписаний з лікування 22.10.2022 року та повинен з?явитися до місця служби 23.10.2022 року, надійшла до військової частини НОМЕР_2 з військово-медичного клінічного центру Північного регіону ( АДРЕСА_5 ) лише 29.11.2022 року за вхідним №5916 (лист - відповідь тимчасово виконуючого обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_7 з медичної частини - начальника медичної служби за №101/521 від 23.11.2022).

Водночас, враховуючи, що рапорти про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, та преміювання подавались командиром НОМЕР_6 механізованого батальйону в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним до штабу військової частини НОМЕР_2 , помічником командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби майором ОСОБА_4 на підставі цих рапортів була здійснена переплата грошового забезпечення та бойової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, солдату ОСОБА_1 за жовтень 2022 року.

Відповідно до довідки-розрахунку сума переплати солдату ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 100010,94 грн. (сто тисяч десять гривень дев`яносто чотири копійки), з яких 13752,88 грн. (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок) грошового забезпечення за період з 23.10.2022 по 31.10.2022 та 86258,06 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень шість копійок) бойової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за жовтень 2022 року.

Цим же службовим розслідуванням вини службових осіб військової частини НОМЕР_1 у здійсненні переплати та додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України, солдату ОСОБА_1 службовим розслідуванням не встановлено.

Відповідно до довідки-розрахунку від 12.06.2023 № 10/1300 загальна сума переплати становить 100 010,94 грн.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом про стягнення з відповідача 100 010,94 грн як безпідставно набутих коштів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що солдат зобов`язаний: бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з пунктом 9 Порядку №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Відповідно до пункту 12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Натомість, згідно з пунктом 15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 17 жовтня по 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (м. Харків).

Разом з тим, після виписки з медичного закладу 22.10.2022 відповідач до військової частини НОМЕР_1 та до місця дислокації свого підрозділу не прибув.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.12.2022 №2787 «Про результати проведення службового розслідування» з 23.10.2022 ОСОБА_1 обліковується як військовослужбовець, який самовільно залишив місце служби, а також внесено зміни до наказів по стройовій частині щодо призупинення виплати йому грошового забезпечення з цієї дати.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 23.10.2022 по 31.10.2022 ухилявся від виконання обов`язків військової служби, з медичного закладу до Військової частини НОМЕР_1 не повернувся та з 23.10.2022 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.12.2022 №2787 «Про результати проведення службового розслідування» обліковувався як такий, що самовільно залишив місце служби з 23.10.2023, не виконує обов`язки військової служби, тому відповідно не мав права на отримання грошового забезпечення в силу положень пункту 15 Порядку №260.

Також, згідно з пунктом 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14: «до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.4. cамовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).».

Згідно із цими положеннями військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину або місце служби, не включалися до наказів про виплату додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено порушення, за весь період самовільного залишення та за місяць повернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 380/2691/23.

Отже, оскільки самовільне залишення відповідачем місця служби розпочалося 23.10.2022, він не підлягав включенню до наказу про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року незалежно від кількості днів відсутності у цьому місяці.

При цьому суд враховує, що позивач у цьому випадку діяв добросовісно та нараховував відповідачу грошове забезпечення дистанційно, та не міг достеменно знати час закінчення курсу лікування та дату, коли відповідач повинен був прибути до військової частини.

Недобросовісність відповідача підтверджується тим, що після завершення стаціонарного лікування він усвідомлював обов`язок прибути до військової частини, однак без поважних причин цього не зробив, про своє місцезнаходження командування не повідомив, на зв`язок з військовою частиною не виходив та зберіг отримане грошове забезпечення, хоча знав або повинен був знати про відсутність правових підстав для його виплати за період фактичного невиконання обов`язків військової служби.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Судові витрати, сплачені позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до частини 2 статті 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 100010,94 грн (сто тисяч десять гривень 94 копійки) під час фактичного невиконання ним обов?язків військової служби у жовтні 2022 року на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.